ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

в судовому засіданні 05.12.2007 р. оголошувалась перерва

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2004 р. Завод звернувся до суду з позовом до Товариства та Компанії, про стягнення 506948 грн. збитків.

За наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, посилаючись на вимоги ст. ст. 174, 175 ЦК УРСР, п. 4.3.2 розділу 4 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом держнаглядохоронпраці №254 від 01.10.1997 р., п. 2.1.1.1 Порядку доступу до газотранспортної системи, затвердженого наказом НАК “Нафтогаз України” №79  від 26.03.2001  р., Завод просив стягнути з кожного з відповідачів 253474 грн. збитків, спричинених аварійною зупинкою заводу внаслідок поставки природного газу неналежної якості.

Товариство проти задоволення позову заперечувало посилаючись на те, що умовами договору №56-03-21-5-ТГ/2003 від 17.12.2002 р., укладеного між ним та позивачем, передбачено, що Товариство, як газорозподільна організація, має право вхідного контролю якості газу і не зобов'язане забезпечувати якість газу вище за ту, що надійшла з мережі Компанії.

Компанія проти задоволення позову заперечувала посилаючись на належне виконання взятих на себе договірних зобов’язань, зокрема, в частині постачання продукції належної якості, оскільки газ, переданий нею в системи газорозподільної організації, відповідає вимогам ГОСТ 5542-87.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.01.2007 р. (суддя Безрук Т.М.) в позові відмовлено, у зв’язку з недоведеністю позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.06.2007 р. (судді: Жук Г.А., Писана Т.О., Рудченко С.Г.) рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2007 р. скасовано, позов задоволено частково: стягнуто з відповідачів на користь позивача 326023,59 грн. збитків; в стягнені 180924,41 грн. збитків відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Компанія звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 05.12.2007 р. судом оголошувалась перерва. Сторони належним чином повідомлені про час і місце наступного судового засідання ( т. 7 а. с. 89 на звороті).

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 17.12.2002 р. між Товариством (газорозподільча організація) та Заводом (споживач) укладено договір №56-03-21-5-ТГ/2003 на транспортування природного газу, відповідно до умов якого газорозподільча організація надає споживачу послуги з транспортування природного газу за умови оплати даних послуг споживачем. Умовами даного договору передбачено, що якість газу повинна бути не гірша якості газу, переданого постачальником в мережі Трансгазу, а також відповідати вимогам ГОСТ 5542-87.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.01.2003 р. між Компанією (трансгаз) та Заводом (замовник) укладено договір №09-4143/03 на транспортування природного газу, згідно з умовами якого Трансгаз надає замовнику послуги з транспортування, одоризації і редукування природного газу, а замовник, в свою чергу, повинен оплатити дані послуги. Умовами даного договору передбачено, що якість газу повинна бути не гірша якості газу, переданого постачальником в мережі Трансгазу, а також відповідати вимогам ГОСТ 5542-87.

В силу ст. ст. 4, 41, 151 ЦК УРСР між сторонами на підставі договорів виникли зобов'язальні відносини.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України (ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР) одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до п. 1.3. ГОСТ 5542-87 “Гази горючі природні для промислового та комунально-побутового призначення. Технічні умови” наявність в газі рідинної фази води та вуглеводнів не допускається і є факультативною до 01.01.1989 р.

Апеляційним судом досліджено та встановлено, що в порушення умов договору №56-03-21-5-ТГ/2003 від 17.12.2002 р. та договору №09-4143/03 від 01.01.2003 р., а також вимог п. 1.3. ГОСТ 5542-87 позивач 26.10.2003 р. отримав через транспортні мережі відповідачів природний газ неналежної якості, а саме –із значним вмістом в газі рідинної фази води та вуглеводнів, що підтверджено в матеріалами справи, зокрема, актами від 26.10.2003 р., від 28.10.2003 р. та від 30.10.2003 р.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист №3/2448 від 05.12.2003 р. яким Товариство повідомляло, що вода в розподільні мережі позивача потрапила з магістрального газопроводу Кременчуцького ЛПУМГ “Черкаситрансгаз”.

Апеляційний суд прийшов до правомірного висновку, що наявні документи підтверджують вміст води та рідини у природному газі, що спричинило аварійну зупинку заводу, внаслідок чого позивачу було завдано збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Матеріали справи свідчать про те, що вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням збитків, апеляційний господарський суд правильно розподілив між сторонами обов'язок доказування, тобто вірно визначив, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з цього, позивач повинен був довести наявність збитків і неправомірної поведінки відповідачів, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи постанову в частині про задоволення позову на підставі ст. ст. 203, 204, 209 ЦК УРСР, ст. ст. 11, 610, 611, 614, 623 ЦК України, ст. ст. 33,43 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції встановив наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідачів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, та розмір відшкодування. Також, суд підставно відмовив у позові в частині стягнення збитків в сумі 180924,41 грн., оскільки позивачем понесення даних збитків не доведено.

Висновки господарського суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувачів на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувачів про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ВАТ по газопостачанню та газифікації “Кременчукгаз” та ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі Управління магістральних газопроводів “Черкаситрансгаз” залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.06.2007 р. у справі № 19/103 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      Т. Козир

С у д д і                                                                                            Н. Мележик

                                                                                                         О. Подоляк