КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-8953/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
У Х В А Л А
Іменем України
"12" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Гром Л.М.
суддів – Безименної Н.В.,
Кучми А.Ю.
при секретарі судового засідання – Губі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Наташа»до Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженої відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Наташа»звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Ніжинська об’єднана державна податкова інспекція в Чернігівській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
У судове засідання сторони не з’явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2008 року Ніжинська ОДПІ провела перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на прибуток та податку на додану вартість ТОВ “ВКФ “Наташа”, за результатами якої складено акти про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки дотримання вимог податкового законодавства № 1485/15-142549997 та № 1486/15-14254997.
В акті перевірки № 1486/15-14254997 від 01.12.2008 р. встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на прибуток у 2005-2008 роках (а.с. 163-165).
В акті перевірки № 1485/15-14254997 від 01.12.2008 р. встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість у 2005-2008 роках (а.с. 166-169).
24 лютого 2009 р. Ніжинською ОДПІ відповідно до акта перевірки № 1485/15-14254997 від 22.12.2008 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004661530/1 (а.с. 14), № 0004641530/1 (а.с. 16), № 0004651530/1 (а.с. 17), а відповідно до акта перевірки № 1486/15-14254997 від 22.12.2008 р. - податкове повідомлення-рішення № 0004671530/1 (а.с. 15).
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 1.2 та 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205 (далі –Порядок № 327), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Розділом 2 Порядку № 327 встановлено, що акт невиїзної документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. При цьому при оформленні результатів невиїзних документальних перевірок в акті в обов'язковому порядку зазначається інформація, передбачена в підпунктах 2.1.1 - 2.1.3, 2.1.5, 2.1.6 (невиїзна документальна), 2.1.7, 2.2.1 - 2.2.3, 2.2.6 та 2.2.11. Щодо інших підпунктів зазначається інформація за необхідністю, залежно від питань, що підлягали перевірці.
Тобто в загальних положеннях акта невиїзної документальної перевірки повинні міститись дані про термін проведення перевірки (дата початку та дата закінчення перевірки) (підпункт 2.2.1 Порядку № 327), чого не було дотримано посадовою особою відповідача при складанні вказаних актів перевірок від 01.12.2008 року.
Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 327 акт невиїзної документальної перевірки в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. При цьому в акті на першому аркуші у верхньому лівому кутку зазначаються дата реєстрації акта перевірки та номер акта перевірки, який складається із порядкового номера журналу реєстрації перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання.
З матеріалів справи вбачається, що Ніжинською ОДПІ акти невиїзних документальних перевірок ТОВ “ВКФ “Наташа” № 1485/15-14254997 та № 1486/15-14254997, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зареєстровані 01.12.2008 р., що було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, а податкові повідомлення-рішення № 0004661530/1 (а.с. 14), № 0004641530/1 (а.с. 16), № 0004651530/1 (а.с. 17), № 0004671530/1 (а.с. 15) прийняті відповідно до актів перевірок № 1485/15-14254997 та № 1486/15-14254997, які зареєстровані 22.12.2008 р.
На підставі вище викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до неіснуючих актів перевірок, що є грубим порушенням норм чинного податкового законодавства.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Як визначено пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з п.6 ст.7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 Інструкції. При цьому згідно з п.3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням вимог пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним в ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Законом 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків. За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування відповідачем штрафних санкцій.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає неправомірними дії відповідача, а висновки суду першої інстанції –обґрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін
Керуючись статтями 195, 197, 200, 205 КАС України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий: Л.М. Гром
Суддя: Н.В. Безименна
Суддя: А.Ю. Кучма