КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-13289/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"14" квітня 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.
при секретарі Ломановій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових-рішень повідомлень,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта»(далі «Укртранснафта»), остаточно вточнивши позовні вимоги, звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь від 19.02.2010р. №0000204120/0, від 28.04.2010р. №0000204120/1, від 08.07.2010р. №0000204120/2, 20.09.2010р. №0000204120/3
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення прийняте Спеціалізованою державної податкової інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 19.02.2010р. №0000204120/0, від 28.04.2010р. №0000204120/1, від 08.07.2010р. №0000204120/2, від 20.09.2010р. №0000204120/3.
Не погоджуючись з судовим рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м.Києві по роботі з великими платниками податків було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Укртранснафта»з питань правильності нарахування та сплати сум податку на додану вартість по деклараціям з податку на додану вартість за квітень-липень 2009 року.
За результатами перевірки складено Акт №600/41-20/31570412 від 23.12.2009р. та встановлено порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині несвоєчасного подання платіжних доручень на сплату узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ, чим затримано сплату узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 541152 грн. 80 днів та в сумі 10787 694 грн. від 91 до 123 днів.
Позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень, травень, червень липень 2009 року та додатки до них.
Зазначеними податковими деклараціями позивачем було визначено: за квітень 2009 року - угоджену суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті –3 270 504,00грн., граничний термін сплати –06.06.2009 року; за травень 2009 року –узгоджену суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті –3264277,00 грн.+32 грн. штрафу самостійно нарахованого, граничний термін сплати –30.06.2009 року; за червень 2009 року - узгоджену суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті - 2995447,00 грн.+6 грн. штрафу нарахованого, граничний термін сплати –30.07.2009року; за липень 2009 року - узгоджену суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті - 1798 618,00 грн., граничний термін сплати 31.08.2009 року.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 12.03.09 року подав до АКБ «Європейський»платіжне доручення №694 на перерахування податку на додану вартість у сумі 20000000 грн. Однак, банк доручення не виконав, кошти до Державного бюджету не перерахував. Про що надіслав повідомлення від 13.03.09 №4.
Листом №27-00/290/2337 від 18.05.09 року позивач замінив платіжне доручення №694 від 12.03.09 року на №715 від 18.05.09 року, №716 від 18.05.09 року, на №717 від 18.05.09 року, на №718 від 18.05.09 року, №719 від 18.05.09 року. Однак банк зазначені платіжні доручення також не виконав, про що надіслав повідомлення про невиконання розрахункового документа.
По вказаним обставинам постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2009 року скасовано податкову вимогу № 2/35 від 17 червня 2009 року, визнано незаконними дії відповідача по примусовому стягненню узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість та рентної плати за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами за рахунок майна ВАТ «Укрнафта»за період з березня по квітень 2009 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2009 року залишена без змін
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2010 року визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків з розподілу сплачених позивачем податку на додану вартість за серпень 2009 року, зобов’язано відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача по сплаті узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за серпень 2009 року згідно з платіжних дорученням № 758 від 29 вересня 2009 року на суму 5000000 грн. № 1 від 30 вересня 2009 року на суму 2946547 грн.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2010 року залишена без змін.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2010 року скасовано першу податкову вимогу від 06 травня 2009 року № 1/28 та зобов’язано відповідача внести зміну в картку особового рахунку платника з податку на додану вартість з урахуванням Ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2009 року по справі № 25/54-А к/с № к-21164/08 № К-144/09 № к-305/09
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності за період з квітня по липень 2009 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача про застосування щодо нього штрафних (фінансових) санкцій, вказуючи на відсутність у відповідача правових підстав для його прийняття.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Спірні відносини регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон).
Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону, за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому, платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Визначальним у змісті підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, а отже, якщо неперерахування податку, збору (обов'язкового платежу) не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть засовуватись наслідки встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пп. 16.5.3 п. 16.5, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування: якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.
Отже, саме для банку, а не для платника податків розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов’язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку.
На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з тим, що викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом.
Поряд з цим колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції всебічно враховані норми права, які виключають відповідальність платника податку, а саме: підпункт 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»встановлено, що переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ грошей або використання спеціального платіжного засобу (п. 1.24 ст. 1).
Відповідно до п. 22 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком розрахункового документу на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документу до виконання.
Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181).
Крім того слід зазначити, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15 червня 2009 року було зобов’язано АКБ “Європейській” виконати платіжні доручення № 715 від 18.05.2009 року на суму 4000000 грн.; № 716 від 18.05.2009 року на суму 4000000 грн.; № 717 від 18.05.2009 року на суму 4000000 грн.; № 718 від 18.05.2009 року на суму 4000000 грн.; № 719 від 18.05.2009 року на суму 4000000 грн.; які подані Відкритим акціонерним товариством „Укртранснафта" до Акціонерного комерційного банку „Європейський".
Згідно пп. 16.3.1 п. 16.3 зазначеної статті, нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.
Отже, платник податку вчинив всі необхідні дії щодо погашення податкових зобов’язань, а тому прострочення платежу сталось не з його вини, а відповідач в свою чергу всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України не довів правомірності прийнятого ним рішення, яке не відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України.
При цьому, з метою однакового застосування судами загальної юрисдикції положень Конституції та законів України, судом враховується позиція адміністративних судів у даній категорії справ. А саме береться до уваги ухвала Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2008 року у справі № К-31026/06.
Таким чином, о цінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимог.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків – залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 19 квітня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: Т.М.Грищенко
В.Е.Мацедонська