КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-14143/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В,
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
У Х В А Л А
Іменем України
"31" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Желтобрюх І.Л.,
суддів Шостака О.О., Мамчура Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в :
У жовтні 2010 року приватний нотаріус ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2009р. №0025991710/1, від 23.03.2010р. №0025991710/2, від 10.06.2010р. №0025991710/3.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 листопада 2010 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 листопада 2010 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197, 41 КАС України.
Розглянувши наявні в справі матеріали та перевіривши доводи апеляції за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було проведено перевірку позивача щодо своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб.
За результатами перевірки складено Акт №3/17-119 від 02.10.2009р.
Перевіркою встановлено, що позивач несвоєчасно сплатив протягом граничних строків узгоджені суми податкових зобов’язань, чим порушено статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та п.п. 5.2.1. п. 5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Під час перевірки встановлено, що на підставі поданої Тарасенком А.В. декларації про отриманні за 2008 рік доходи, останнім визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 13376,31грн. та подано платіжне доручення до ВАТ КБ «Надра» про перерахування відповідної суми податку до бюджету.
7 липня 2009 року позивач подав до ВАТ КБ «Надра» заяву про перерахування грошових коштів у розмірі 13376,31грн. на рахунок ВДК у Подільському районі м. Києва. Призначення платежу – «Сплата податку з доходів фізичних осіб –СПД і належної професійної діяльності за 2008 рік згідно податкового повідомлення форми «Ф»за №0000381701/0 від 04.06.2009р., строк сплати 10.07.2009р.».
Згідно до п. 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 цього ж Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Відповідно до п.п. 16.5.2 п. 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
Згідно з ст. 20.1 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Ініціювання переказу проводиться шляхом, зокрема, подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.
Положеннями ст.22 вказаного Закону передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.
Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу.
Постановою Правління Національного банку України від 21,01.2004 р. №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті ат додатки до неї, якими встановлені форми розрахункових документів.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 не є розрахунковим документом в розумінні положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а тому не може свідчити про ініціювання позивачем переказу коштів.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 листопада 2010 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх
Судді: О.О. Шостак
Я.С. Мамчур