КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2182/10 Головуючий у 1-й інстанції: Кіхтенко Н.І.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
У Х В А Л А
Іменем України
"31" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Желтобрюх І.Л.
суддів Мамчура Я.С., Шостака О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язання донарахування на вплатити щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
15 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині виконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з вимогою зобов'язати здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 9 липня 2007р. по 31 грудня 2007р., з 22 травня 2008р. по дату звернення до суду.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17.12.2010 позов в частині вимог за період з 09.07.2009 по 14.05.2010 залишено без розгляду.
Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17.12.2010 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язано донарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії, як дитині війни за період з 15.05.2010р. по 15.11.2010р.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183-2 КАС України, справи цієї категорії розглядаються судами І інстанції не у письмовому, а у скороченому провадженні, однак порушення судом І інстанції зазначеного припису не позбавляє суд апеляційної інстанції права переглянути справу в письмовому провадженні відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду –зміні.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Колегією суддів апеляційного суду, як і районним судом, встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, що підтверджується його паспортними даними, пенсійним посвідченням (містить відмітку «Дитина війни») та узгоджується з положенням ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке відносить осіб, яким на момент закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) не виповнилося 18 років до «дітей війни».
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, а апеляційна інстанція не може погодитися з такими висновками суду в частині стягнення державного мита з відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного органу місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відповідно до 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року №7-93 Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільняються від сплати державного мита.
Таким чином, судом першої інстанції неправомірно зобов’язано УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області сплатити судові витрати, понесені позивачем, а, отже, вони підлягають компенсуванню за рахунок Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині стягнення державного мита.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області –задовольнити частково.
Змінити постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17.12.2010 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання донарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, виклавши абзац четвертий резолютивної частини постанови наступним чином:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судових витрат».
В решті постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17.12.2010 –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С.
Шостак О.О.