ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2007 р. № 30-22/235-03-6439
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:С. Шевчук,
С. Владимиренко, І Воліка (доповідача),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуСпільного українсько-болгарського підприємства "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
на
постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 14.08.2007 року
та на додаткову
постановуОдеського апеляційного господарського суду
від 17.08.2007 року
за заявоюТОВ "Афілія" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду
від 06.09.2005 року
у справі№ 30-22/235-03-6439
за позовомСпільного українсько-болгарського підприємства "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ
до1) Спільного українсько-американського підприємства
"Мірмекс",
2) Південного регіонального концерну "Южрекон"
за участі третьої особиТОВ "Афілія"
провизнання права власності на будівлю
та за позовом ТОВ "Афілія"
до1) Спільного українсько-американського підприємства
"Мірмекс",
2) Південного регіонального концерну "Южрекон"
третя особаСпільного українсько-болгарського підприємства "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ
провизнання права власності
В судове засідання прибули представники сторін:
Спільного українсько-болгарського підприємст-ва "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВКонстантинович Є.Ю. (дов. від 08.11.2007);
Овсянніков В.І. (дов. від 28.11.2007)
ТОВ "Афілія"Житков Г.В. (дов від 19.10.2007); Федченко А.В. (дов. від 19.10.2007)
Спільного українсько-американського підприємства "Мірмекс"
не з'явились
Південного регіонального концерну "Южрекон" не з'явились
Доповідач: Волік І.М.
15.11.2007 року розгляд справи відкладений на 29.11.2007 року.
В судовому засіданні 29.11.2007 року оголошена перерва до 13.12.2007 року.
Заслухавши суддю-доповідача –І. Воліка, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Спільне українсько - болгарське підприємство “Серкон-Сервіс Лімітед” у вигляді ТОВ у серпні 2003 року звернулося до господарського суду з позовом до Спільного українсько-американського товариства “Мірмекс”, Південного регіонального концерну «Южрекон» про визнання права власності.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.10.2003 року частково задоволено позов Спільного українсько-болгарського підприємства "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ про визнання за ним права власності на об'єкти, які входять до складу спортивно-оздоровчого комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: майданчик для гри у теніс, майданчик для гри у бадмінтон, трансформаторна підстанція, каналізаційна насосна станція, трибуни, в частині визнання права власності на огорожу по периметру земельної ділянки і асфальтобетонного замощення вільних від забудов частин земельної ділянки відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2004 року рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2003 року скасоване у зв'язку з незалученням ТОВ "Афілія", прав і обов'язків якого стосується рішення у справі, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Ухвалою Верховного суду України від 30.09.2004 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17.06.2004 року.
У липні 2004 року ТОВ «Фірма Афілія»пред'явило позов до Спільного українсько-американського підприємства “Мірмекс", Південного регіонального концерну “Южрекон”, за участю третьої особи спільного українсько-болгарського підприємства “Серкон-Сервіс Лімітед” у вигляді ТОВ, про визнання права власності на майданчик для тенісу та бадмінтону, трансформаторну підстанцію, каналізаційну насосну станцію, огорожу по периметру земельної ділянки та асфальтобетонне замощення вільних від забудови частин земельної ділянки, що є складовою частиною спортивно-оздоровчого комплексу, розташованого на орендованій ним земельній ділянці площею 1,2209 га АДРЕСА_1.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.10.2004 року позови об'єднано у одне провадження.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2005 року частково задоволено позов Спільного українсько-болгарського підприємства "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ про визнання за ним права власності на об'єкти, які входять до складу спортивно-оздоровчого комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: майданчик для гри у теніс, майданчик для гри у бадмінтон, трансформаторна підстанція, каналізаційна насосна станція, трибуни, в частині визнання права власності на огорожу по периметру земельної ділянки і асфальтобетонного замощення вільних від забудов частин земельної ділянки відмовлено; позов ТОВ "Афілія" про визнання права власності на це ж майно, розгляд якого було об'єднано в одне провадження з позовом Спільного українсько-болгарського підприємства "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ, залишений без задоволення.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 року рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2005 року скасовано на підставі п. 2 ч. 4 ст. 104 ГПК України (справу розглянуто за відсутності ТОВ "Афілія", не повідомленого належним чином), прийнято нове рішення –за змістом ідентичне рішенню господарського суду Одеської області від 20.07.2005 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2006 року постанова Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 року та рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2005 року скасовані, справа направлена на новий розгляд.
Постановою Верховного суду України від 30.05.2006 року постанову Вищого господарського суду України від 08.02.2006 року скасовано, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 року залишено в силі.
25.09.2006 року ТОВ “Фірма Афілія" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 року за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що постанова від 06.09.2005 року ґрунтується на рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2004 року по справі № 2/460-04 та рішенні Центрального районного суду м. Одеси від 26.06.2002 року по справі № 2-1710/02. Проте, ухвалою Верховного Суду України від 29.12.2005 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2004 року по справі № 2/460-04 скасовано, а справа направлена на новий розгляд під час якого місцевий суд прийняв нове рішення від 06.09.2006 року, яким відмовив у задоволенні позовних вимог Спільного українсько-болгарського підприємства "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ. Також ухвалою Верховного Суду України від 20.09.2005 року рішення Центрального районного суду м. Одеси від 26.06.2002 року по справі № 2-1710/02 скасовано, а справа направлена на новий розгляд, під час якого місцевий суд прийняв ухвалу від 20.03.2006 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.08.2006 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2006 року - без змін.
Таким чином, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.09.2006 року по справі № 2-460/04 та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2006 року по справі № 2-2718/06 встановлені обставини, що є нововиявленими обставинами у даному спорі, та мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявнику, внаслідок чого постанова Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 року за заявою ТОВ «Фірма Афілія»підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, в процесі якого ТОВ «Фірма Афілія»просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 року заяву ТОВ "Афілія" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 року задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 року скасовано; позов ТОВ "Афілія" задоволено, визнано за ним право власності на об'єкти, які входять до складу спортивно-оздоровчого комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: майданчик для гри у теніс, майданчик для гри у бадмінтон, каналізаційна насосна станція, трибуни, огорожу по периметру земельної ділянки і асфальтобетонне замощення вільних від забудов частин земельної ділянки, в частині позову щодо визнання права власності на трансформаторну підстанцію відмовлено; в задоволенні позовних вимог Спільного українсько-болгарського підприємства "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 року скасовано, справа передана на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Верховного суду України від 07.06.2007 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2007року (колегія суддів: М. Михайлов, П. Мацюра, О. Журавльов) заяву ТОВ "Афілія" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 року задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 року скасовано; позов ТОВ "Афілія" задоволено, визнано за ним право власності на об'єкти, які входять до складу спортивно-оздоровчого комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: майданчик для гри у теніс, майданчик для гри у бадмінтон, каналізаційна насосна станція, трибуни, огорожу по периметру земельної ділянки і асфальтобетонне замощення вільних від забудов частин земельної ділянки, в частині позову щодо визнання права власності на трансформаторну підстанцію відмовлено (у зв'язку з тим, що вона належить до комунального майна).
Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2007 року п. 3 резол. частини постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2007року доповнений реченням: "В задоволенні позовних вимог Спільного українсько-болгарського підприємства "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ відмовлено".
Приймаючи оскаржені у справ постанови, апеляційний господарський суд виходив з наступного.
Відповідно до вимог ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами може бути скасування рішення чи вироку суду, які у відповідності з ч. ч. 3 і 4 ст. 35 ГПК України були обов'язкові для господарського суду щодо фактів або певних подій і покладені ним в основу судового рішення.
Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 року ґрунтується на рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2004 року по справі № 2/460-04 та рішенні Центрального районного суду м. Одеси від 26.06.2002 року по справі № 2-1710/02, що набрали, на той час, законної сили і були обов'язковими для господарського суду відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України.
Верховним судом України ухвалою від 29.12.2005 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі 2/460-04, на якому ґрунтується постанова Одеського апеляційного суду від 06.09.2005 року, справу направлено на новий розгляд, під час якого Приморський районний суд м. Одеси відмовив Спільному українсько-болгарському підприємству "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ у задоволенні позовних вимог. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29.12.2006 року вказане рішення Приморського районного суду м. Одеси залишено без змін.
Верховним судом України ухвалою від 20.09.2005 року скасовано рішення Центрального районного суду м. Одеси від 26.06.2002 року по справі № 2-1710/02, справу направлено на новий розгляд, під час якого ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2006 року по справі № 2-2718/06 позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду. Апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси залишена без задоволення ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.08.2006 року, ухвалою апеляційного суду Харківській області залишені без задоволення касаційні скарги на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09.08.2006 року.
Вищевказані обставини були визнані апеляційним господарським судом нововиявленими по справі та такими, що є підставою для перегляду постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 року.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є майно, що входять до складу спортивно-оздоровчого комплексу, розташованого в АДРЕСА_1 а саме: майданчики для гри в теніс та бадмінтон, трансформаторна підстанція, каналізаційна насосна станція, трибуни, а також огорожа по периметру земельної ділянки і асфальтобетонне замощення.
За твердженням ТОВ «Фірма Афілія»на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2002 року, укладеного в нотаріальній формі між громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Фірма Афілія», останньому на праві власності належить будівля спортивно-оздоровчого комплексу, загальною площею 1627,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1. Цей договір зареєстрований в КП Одеське МБТІ. Оскільки спірне майно є складовими до основної речі, а саме будівлі комплексу площею 1627,7 кв. м., то відповідно до вимог ст. 186 ЦК України (ст. 132 ЦК УРСР) спірне майно повинно слідувати за головною річчю. Так як право власності на спірне майно за ТОВ «Фірма Афілія», оспрюється, то останнє просить визнати за ним це право в судовому порядку.
Матеріали справи свідчать, що 07.10.1991 року укладений договір, за яким Виробниче об'єднання "Епсилон" передало на баланс концерна "Южрекон" спортивно-оздоровчий комплекс, що розташований за адресою: прибережна зона парку "Ювілейний", район пляжу "Отрада", у складі адміністративно-господарчої будівлі (1411 кв.м.) та спортмайданчиків для гри в теніс та бадмінтон (8 686 кв.м.). Про передачу інженерних споруд не йшлося, проте, у акті передачі спортивно-оздоровчого комплексу від 11.10.1991 року за даним договором йдеться про передачу інженерних споруд в повному обсязі.
19.04.1994 року між СП "Серкон Сервис" та концерна "Южрекон" СП "Серкон Сервис" перерахувало на розрахунковий рахунок СП "Мірмекс" заборгованість концерну "Южрекон" в певній сумі, а концерн "Южрекон" в рахунок погашення заборгованості зобов'язався передати СП "Серкон Сервис" у власність спортивно-оздоровчий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який відповідно до додатку № 1 до договору є двоповерховою будівлею з підвалом, загальною площею 1 411 кв.м., та спортмайданчиками (включаючи майданчики для гри в теніс та бадмінтон) площею 8 686 кв.м., площа тенісних кортів – 4 125 кв.м., загальна площа земельної ділянки –1,24 га. Вищевказане майно передане по акту від 19.04.1994 року, за яким СП "Серкон Сервис" прийняло у власність спортивно-оздоровчий комплекс, і в тому числі будівлю, розташовану у прибережній зоні парку "Ювілейний", район пляжу "Отрада" за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно ст. 128 ЦК УРСР, що діяв на час укладення вищевказаного договору, право власності у Спільного українсько-болгарського підприємства "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ на цілісний спортивно-оздоровчий комплекс виникло з моменту передачі речі, тобто з 19.04.1994 року, у зв'язку з чим останньому 25.04.1994 року видано реєстраційне свідоцтво на спортивно-оздоровчий комплекс. До складу комплексу відповідно до акту Державної приймальної комісії про прийом та експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 07.01.1991 року входять: двоповерхова будівля з підвалом, спортивні майданчики для гри в теніс та бадмінтон, трансформаторна підстанція, каналізаційна насосна станція, павільйон-роздягальня (1 411 кв.м.).
27.11.2000 року між Спільним українсько-болгарським підприємством "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ та громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу будівлі загальною площею 1627,7 кв.м. спортивно-оздоровчого комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
11.07.2002 року укладений договір купівлі-продажу між громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ фірма "Афілія", за умовами якого до ТОВ фірма "Афілія" перейшло право власності на будівлю спортивно-оздоровчого комплексу, загальною площею 1627,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в БТІ.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.09.2006 року по справі № 2-4987/06, що набрало законної сили відповідно до ухвали апеляційного суду Одеської області від 29.11.2006 року, у задоволенні позову Спільного Українсько-Болгарського підприємства “Серкон-Сервіс Лімітед” у вигляді ТОВ до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Фірма Афілія», акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк" про визнання недійсними угод, а саме договорів купівлі-продажу від 27.11.2000 року та від 11.07.2002 року відмовлено.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що власником будівлі спортивного-оздоровчого комплексу, розташованого в АДРЕСА_1, є ТОВ «Фірма Афілія».Оскільки спірне майно є допоміжними об'єктами до основної речі, а саме приміщення будівлі площею 1627,7 кв. м., то відповідно до вимог ст. 186 ЦК України (ст. 132 ЦК УРСР), спірне майно повинно слідувати за головною річчю, а так як Спільне українсько-болгарське підприємство “Серкон-Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ оспорює право власності на спірне майно ТОВ «Афілія», то позовні вимоги останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, на виконання вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року, апеляційним господарським судом встановлено наступне.
19.03.2007 року був укладений договір купівлі -продажу між ТОВ «Фірма Афілія»(покупець) та ТОВ “Отрада” (продавець), відповідно до якого ТОВ “Отрада” передала у власність ТОВ «Фірма Афілія" майно, що складається з: обладнання каналізаційної насосної станції; обладнання майданчиків для тенісу і бадмінтону; обладнання трибун; огорож по периметру земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, право власності на спірне майно перейшло до ТОВ “Фірма Афілія".
Також було встановлено, що вказане майно не мало визначатися як нерухомі об’єкти, а лише як складові обладнання будівлі спортивно-оздоровчого комплексу, про що КП “Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” на запит адвоката ОСОБА_5 надало відповідь у листі № 4585-11/505 від 22.06.2006 року, зі змісту якого слідує, що майданчик для гри в теніс та бадмінтон, трибуни, трансформаторна підстанція, каналізаційна насосна станція, замощення не є самостійними об'єктами, а є частиною майнового комплексу. Тимчасові будівлі, зведення яких не потребує виконання робіт з улаштування фундаментів, обміряються та включаються до матеріалів інвентаризаційної справи з поміткою, що вони є тимчасові, та право власності на вищевказані об’єкти окремій реєстрації не підлягає.
Разом з тим, апеляційний господарський суд надав правову оцінку договору від 07.10.1991 року, акту від 19.04.1994 року, акту державної приймальної комісії від 07.01.1991 року, договору від 19.04.1994 року, реєстраційному посвідченню Одеського МБТІ від 25.04.1994 року.
Відповідно до договору від 07.10.1991 року ВО “Епсілон” та концерн “Южрекон” узгодили передачу спортивно-оздоровчого комплексу, що знаходиться за адресою: прибережна зона парку “Ювілейний”, район пляжу „Отрада" у складі: адміністративно-господарчої будівлі, загальною площею 1 411 кв.м; спортивних майданчиків для гри у теніс та бадмінтон, загальною площею 8 686 кв.м, на баланс концерну. У вказаному договорі не йшлося про передачу інженерних споруд. При цьому, в акті від 11.10.1991 року про передачу спортивно-оздоровчого комплексу вказано, що ВО “Епсілон” передає у власність концерну “Южрекон” відповідно до договору від 07.10.1991 року інженерні споруди у повному обсязі.
Відповідно до договору від 19.04.1994 року концерн “Южрекон” передає , а СП “Серкон-Сервіс Лімітед” приймає у власність спортивно-оздоровчий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно додатку № 1. З додатку № 1 вбачається, що спортивно-оздоровчий комплекс складається з 2-х поверхової будівлі з підвалом; загальною площею-1411 кв.м.; площа спортивних майданчиків для гри в теніс та бадмінтон складає-8686 кв.м.; площа тенісних кортів-4125 кв.м.; загальна площа земельної ділянки 1,24 га.
Відповідно до акту від 19.04.1994 року СП “Серкон-Сервіс Лімітед” прийняло у власність спортивно-оздоровчий комплекс, в тому числі і будівлю, що знаходиться в зоні парку “Ювілейний”, в районі пляжу “Отрада”, АДРЕСА_1. Таким чином, апеляційний господарський суд зазначає, що всім іншим майном, крім будівлі, є майно спортивно-оздоровчого комплексу, а саме - спірне майно.
Також матеріали справи містять акт державної приймальної комісії, відповідно до якого пред'явлено до прийомки в експлуатацію спортивно-оздоровчий комплекс, що знаходиться у м. Одеса, Приморський район, прибережний схил парку “Ювілейний", пляж “Отрада”, та з якого вбачається, що у складі спортивно-оздоровчого комплексу проектом передбачено будівництво наступних будівель та споруд: майданчик для тенісу-8шт.; майданчик для бадмінтону-7 шт.; трансформаторна підстанція; каналізаційна насосна станція; павільон-роздягальня - 1411 м2.
Реєстраційне посвідчення Одеського МБТІ від 25.04.1994 року свідчить, що Спільне українсько-болгарське підприємство "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ станом на 25.04.1994 року було власником спортивно-оздоровчого комплексу на підставі акту від 19.04.1994 року, однак, в подальшому свого права власності на спортивно-оздоровчий комплекс позбавилось добровільно, що підтверджують чисельні судові рішення.
Разом з тим, апеляційним господарським судом досліджений робочий проект комплексу “Спортивно-оздоровчий комплекс у парку „Ювілейний" у м.Одеса” від 1987 року та паспорт Спортивно-оздоровчий комплексу концерну “Южрекон”, зі змісту яких вбачається, що у складі комплексу передбачені наступні будівлі та споруди: з/б трибуни; майданчики для тенісу -8 шт.; майданчики для бадмінтону -7 шт.; павільон-роздягальня-1 шт.; трансформаторна підстанція-1 шт.; каналізаційна насосна станція. Електропостачання проектованого комплексу передбачено здійснювати кабельною лінією 6 кВ від ТП-2157. Для постачання споживачів запроектована трансформаторі підстанція. Водовідведення спортивно-оздоровчого комплексу складає: господарчо-побутові стоки 24,0 мЗ/на добу, 3.55 мЗ/годину. Скидання стоків від павільйону-роздягальні передбачено самотечною мережею в приймальний резервуар каналізаційно-насосної станції і далі напірним колектором в існуючу систему господарсько-побутової системі міста. Характеристика об'єкту, що міститься у завданні на розробку робочого проекту спортивно-оздоровчого комплексу парку „Ювілейний" у м. Одеса, майже повністю співпадає з переліченими характеристиками об'єкту у інших документах.
На підставі перелічених та досліджених доказів, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що спірні об'єкти не можуть функціонувати окремо від основної будівлі. Без будинку неможлива належна експлуатація спортивних майданчиків та трибун, спортивного комплексу, оскільки будинок призначений для розміщення навчальних приміщень для спортсменів, тренерських, душових, збереження спортивного інвентарю та інвентарю для утримання майданчиків і трибун у належному технічному і санітарному стані, з будинку здійснюється керування освітленням для забезпечення роботи спортивних майданчиків ввечері. Встановлений телефонний зв'язок, обладнана їдальня для спортсменів та персоналу, приміщення для адміністративних працівників, медична кімната, туалети, кімната відпочинку та інше. Каналізаційна насосна станція призначена для відводу води з будинку спортивно-оздоровчого комплексу.
За наведених обставин, окремо взяті спортивні майданчики не можуть повноцінно окремо використовуватися для заняття спортом через відсутність роздягалень, душових, освітлення, тобто не мають такої визначальної ознаки як “комплекс” і можуть бути прирівняні до будь-якої мінімально обладнаної ділянки землі, на якій можна проводити спортивні ігри. У свою чергу будинок може самостійно функціонувати як “спортивно-оздоровчий комплекс” для заняття видами спорту, непотребуючими відкритих, значних по площі приміщень.
Спільним українсько-болгарським підприємством "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ оскаржено у касаційному порядку постанову Одеського апеляційного господарського суду, у зв’язку з неправильним застосування норм матеріального та порушенням процесуального права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами може бути скасування рішення чи вироку суду, які у відповідності з ч. ч. 3 і 4 ст. 35 ГПК України були обов'язкові для господарського суду щодо фактів або певних подій і покладені ним в основу судового рішення.
Під час розгляду справи та прийняття постанови від 06.09.2005 року Одеський апеляційний господарський суд виходив з того, що власником спортивно-оздоровчого комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є саме Спільне українсько-болгарське підприємство "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ, з огляду на наступне.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2004 року по справі № 2/460-04, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30.03.2005 року, договір купівлі-продажу будівлі від 27.11.2000 року, укладений між Спільним українсько-болгарським підприємством "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ та громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнаний недійсним, також, визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 11.07.2002 року, укладений між громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ фірма "Афілія". При винесенні рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2004 року було також враховано, що рішенням Центрального районного суду м. Одеси від 26.06.2002 року по справі № 2-1710/02 визнана незаконною зміна назви Спільного українсько-болгарського підприємства "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ на спільне українсько-болгарське підприємство "Д.К.Ф. Лімітед" у вигляді ТОВ, повернуте попереднє найменування, визнані незаконними та відмінені рішення засновників останнього про обрання директором підприємства ОСОБА_6, про продаж частини майна підприємства у вигляді будівлі спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1, громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та про уповноваження ОСОБА_6 підписати договір купівлі-продажу цього майна зазначеним громадянам.
Однак, ухвалою Верховного суду України від 29.12.2005 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30.03.2005 року по справі № 2/460-04, справу направлено на новий розгляд, в ході якого рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.09.2006 року відмовлено Спільному українсько-болгарському підприємству "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді ТОВ у задоволенні позовних вимог про визнання угод недійсними (вказане рішення залишене в силі ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29.11.2006 року).
Крім того, ухвалою Верховного суду України від 20.09.2005 року скасовано рішення Центрального районного суду м. Одеси від 26.06.2002 року по справі № 2-1710/02, справу направлено на новий розгляд, в ході якого ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2006 року по справі № 2-2718/06 позовна заява ОСОБА_1 про визнання незаконними зборів засновників, установчих документів і рішень районної адміністрації, а також скасування рішень про виключення зі складу засновників і зміни назви підприємства залишена без розгляду (вказана ухвала залишена в силі ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.08.2006 року та ухвалою апеляційного суду Харківської області –в порядку касації).
Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що викладені обставини є нововиявленими та є підставою для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 року, адже, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені; так, підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами може бути скасування рішення чи вироку суду, які у відповідності з частинами третьою і четвертою статті 35 ГПК України були обов'язкові для господарського суду щодо фактів або певних подій і покладені ним в основу судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є майно, що входить до складу спортивно-оздоровчого комплексу, розташованого в АДРЕСА_1 а саме: майданчики для гри в теніс та бадмінтон, трансформаторна підстанція, каналізаційна насосна станція, трибуни, а також огорожа по периметру земельної ділянки і асфальтобетонне замощення.
ТОВ «Фірма Афілія»вважає, що воно є власником цілісного спортивно-оздоровчого комплексу, розташованого в АДРЕСА_1 в тому числі і спірного майна на підставі наступного: рішенням Одеського міськвиконкому від 21.05.1987 року № 284 підприємство пс Г-4153 (ВО «Епсілон») за його клопотанням від 21.11.1986 року № 29 стало замовником будівництва спортивно-оздоровчого комплексу у районі пляжу «Отрада»(нині АДРЕСА_1). Будівництво відбувалось згідно з індивідуальним проектом, розробленим КГСПІ МЕП.
07.01.1991 року комплекс був прийнятий до експлуатації та взятий на баланс ВО «Епсілон». Згідно цих документів основними показниками генплану є наступне: площа земельної ділянки 1.24 га; площа забудівлі 0.7 га; платність будівництва 57%. До складу комплексу, згідно проекту, входять наступні будівлі та споруди: площадки для тенісу по Т.П.I 40.89. –8 штук; площадки для бадмінтону по Т.П. 290.1. –36.84. –7 штук; трансформаторна підстанція по Т.П. 407.3.349.8.- 1 штука; каналізаційна підстанція по Т.П. 902-1-53- 1 штука; павільйон-роздягальня –1 штука.
07.10.1991 року ВО «Епсілон»та Концерн «Южрекон»уклали договір про передачу (продаж) –спортивно-оздоровчого комплексу. При цьому, Концерн «Южрекон»був дольовим учасником будівництва комплексу. Згідно з актом передачі від йому передавалось: приміщення площею 1 411 кв.м.; спортивні площадки площею покриття 8 886 кв.м.; інженерні споруди (згідно проектної документації) в повному обсязі.
Відповідно до договору від 19.04.1994 року концерн «Южрекон»передає СП «Серкон-Сервіс Лімітед»у власність спортивно-оздоровчий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно додатку № 1. З додатку № 1 вбачається, що спортивно-оздоровчий комплекс складається з двохповерхової будівлі з підвалом та спірного майна.
На підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2002 року, укладеному в нотаріальній формі між громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Фірма Афілія», останньому на праві власності належить будівля спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1627,7 кв. м. за адресою АДРЕСА_1. Цей договір зареєстрований в КП Одеське МБТІ. Оскільки спірне майно є допоміжними об'єктами до основної речі, а саме до приміщення будівлі площею 1627,7 кв. м., то відповідно до вимог ст. 186 ЦК України (ст. 132 ЦК УРСР), спірне майно повинно слідувати за головною річчю.
Згідно зі ст. 128 ЦК УРСР, що діяв на час укладення вищевказаного договору, право власності скаржника на цілісний спортивно-оздоровчий комплекс виникло з моменту передачі речі, тобто з 19.04.1994 року, у зв'язку з чим останньому, Одеським МБТІ було видане реєстраційне свідоцтво на цей комплекс за № 14 м/с арк. 79-3060 від 25.04.1994 року.
У 1995 році у зв’язку із зміною назви підприємством на Спільне українсько-болгарське підприємство “Д.К.Ф. Лімітед” було змінено і реєстраційне свідоцтво (у 1996 році). Вказаними свідоцтвами підтверджується, що у складі комплексу є лише один об’єкт нерухомості –це будівля, решта - допоміжні об’єкти, як і зазначено в акті від 19.04. 1994 року.
Зміст свідоцтва на право власності, виданого 20.06. 2000 року, свідчить що об’єктом права власності є одна будівля, що відображена в технічному паспорті.
В цьому ж технічному паспорті відображені і всі спірні об’єкти як допоміжні і складові комплексу, цільове призначення якого –спортивно - оздоровчий комплекс.
Свідоцтво на право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, було замінено на раніш видані реєстраційні посвідчення 1994 та 1996 року, в яких вказано, що вони видані на підставі акту прийому-передачі від 19.04.1994 року, зі змісту якого вбачається, що комплекс складається з однієї будівлі (нерухомість) та допоміжних інженерних споруд, що є одним цілим. Про це свідчать і технічні документи надані при розгляді справи в апеляційній інстанції, які чітко трактують наявність складових частин цілого майнового комплексу.
27.11.2000 року між скаржником та громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу будівлі загальною площею 1627,7 кв. м. спортивного-оздоровчого комплексу, розташованого в АДРЕСА_1. 11.07.2002 року громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, що зареєстрований в КП Одеське МБТІ, продали ТОВ «Фірма Афілія»будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1627,7 кв. м., що розташована АДРЕСА_1.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.09.2006 р. у справі № 2-4987/06, що набрало законної сили, у задоволенні позову Спільного Українсько-Болгарського підприємства “Серкон-Сервіс Лімітед” у вигляді ТОВ до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Фірма Афілія», акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 27.11.2000 року та від 11.07.2002 року відмовлено.
Таким чином, власником будівлі спортивного-оздоровчого комплексу, розташованого в АДРЕСА_1, є ТОВ «Фірма Афілія».
Відповідно до ст.186 Цивільного кодексу України приналежністю є річ, призначена служити головної речі і пов’язана з нею спільним господарським призначенням. Згідно з дослідженими обставинами, спортивні площадки, трибуни, трансформаторна і каналізаційна станція призначені служити головній речі (будинкові), зв'язані з ним загальним господарським призначенням. За змістом вищевказаної норми приналежність наслідує долю головної речі та дії угоди, укладеної з приводу складної речі, розповсюджуються на всі її складові частини, якщо угодою не передбачено інше.
На підставі встановлених обставин Одеським апеляційним господарським судом було зроблено правильний висновок, щодо законності вимог ТОВ «Фірма Афілія»відносно права останьої на спірне майно. Судом дана належна правова оцінка наведених обставин, досліджено питання про приналежність та взаємозв’язок складових усього комплексу.
Таким чином, підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Спільного українсько-болгарського підприємства "Серкон Сервіс Лімітед" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 року та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2007 року у справі № 30-22/235-03-6439 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Шевчук
Судді: С. Владимиренко
І. Волік