Головуючий у 1 інстанції - Єфименко В.І.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2011 року справа №2а-258/11/0505
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації Донецької області на постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 січня 2011 року у справі № 2а-258/11/0505 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації Донецької області про зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 січня 2011 року позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації Донецької області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату разової грошової допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки, задоволено частково. Визнано неправомірною відмову відповідача у виплаті позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2009-2010 роки. Стягнено з відповідача недоотриману щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2009-2010 у відповідності до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру чотирьох мінімальних заробітних плат на момент її виплати.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. На дату виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач діяв на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, а тому дії відповідача не можливо вважати такими, що суперечать законодавству. Також апелянт посилається на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині позовних вимог з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків на аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, є інвалідом третьої групи, що підтверджується посвідченням та довідками МСЕК, знаходиться на обліку відповідача та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як зазначив відповідач в своїх запереченнях на позов, розміри компенсаційних виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 та відповідно до якої допомога на оздоровлення в 2009-2010 роках була виплачена позивачу.
Колегія суддів вважає такі посилання відповідача неправомірними з огляду на наступне.
Правовий статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон № 796). Розділом 8 цього Закону встановлені пенсії і компенсації, які виплачуються особам, віднесеним до 1,2,3,4 категоріям.
Так, ч. 4 ст. 48 Закону № 796 визначає, що інвалідам III групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правомірно виходив з того, що позивач, як учасник ліквідації наслідків на аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплат.
Посилання відповідача на те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється з урахуванням статі ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, не приймаються до уваги колегії суддів з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та ст. 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Колегія суддів зазначає, що в 2009 та 2010 роках Кабінетом Міністрів України окремої постанови щодо визначення розмірів соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, не приймилося. Посилання відповідача на те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення повинна здійснюватися відповідно до Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 є необґрунтованими, оскільки застосування зазначеної постанови було розраховано лише на бюджетний період в 2005 році.
Крім того, статтею 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Враховуючи те, що в 2009 та 2010 роках положення статті 48 Закону № 796 не зупинялися та не змінювалися, Кабінет Міністрів України наданим йому правом встановлювати в 2009, 2010 році розміри соціальних виплат не скористався, то позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення пропорційно кількості розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплат, в залежності від встановленої групи інвалідності.
Таким чином, враховуючи те, що статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає, що застосуванню в даному випадку підлягають положення Закону № 796, а не постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Таким чином, відповідач, виплачуючи позивачу допомогу на оздоровлення у 2009 та 2010 роках в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року № 562, діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.
В той же час, вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача за 2009 рік за межами передбаченого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при задоволені позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача недоотриманої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 р. допущені порушення вимог процесуального законодавства, що призвели до неправильного вирішення цього питання по суті, оскільки позивач не просив поновити строк звернення до суду з позовом та жодних причин щодо поважності його пропуску не надавав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права в частині позовних вимог за 2010 рік, але припустив порушення норм процесуального права в частині позовних вимог за 2009 рік, які є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині з залишенням адміністративного позову без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 99, 100, 195, 197, 198, 200, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації Донецької області – задовольнити частково.
Постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 січня 2011 року у справі № 2а-258/11/0505 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації Донецької області про зобов’язання вчинити певні дії – скасувати в частині задоволення позовних вимог за 2009 рік, залишивши адміністративний позов в цій частині без розгляду.
Постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 січня 2011 року у справі № 2а-258/11/0505 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації Донецької області про зобов’язання вчинити певні дії в частині задоволення позовних вимог за 2010 рік – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
О.В. Карпушова