Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
"28" лютого 2011 р. Справа № 2а-4382/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Мельникова Р.В.
за участю: секретаря судового засідання - Вороніної І.О. ,
представника позивача - Федоричко Н.А.,
представника відповідача - Чернової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-69" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-69" (далі – позивач або ТОВ "Сільпо-69") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (далі – відповідач або ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова), в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2009 року №0001082310/0, видане Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 543714,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 127839,00грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2009 року №0001092310/0, видане Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 612454,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 306227,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не згоден з висновками ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова, викладеними в акті №2025/23-104/33673583 від 14.08.2009, про заниження ТОВ "Сільпо-69" податку на прибуток усього у сумі 543714грн., заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 350000грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ на 262454грн., оскільки вважає вказаний висновок таким, що не відповідає законодавству та фактичним обставинам ведення господарської діяльності ТОВ "Сільпо-69".
У зв’язку з цим позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2009 року №0001082310/0 та від 31 серпня 2009 року №0001092310/0, прийняті на підставі акта №2025/23-104/33673583 від 14.08.2009.
Відповідачем було надано до суду заперечення проти позову (т.1 а.с.213-227). Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях - рішеннях від 31 серпня 2009 року №0001082310/0 та від 31 серпня 2009 року №0001092310/0, є обґрунтованими.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступне.
На підставі ст.11 та 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин,) ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Сільпо-69" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009, якою встановлено наступні порушення:
- п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1, п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.7.3.7 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 543714грн.;
- п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобов’язання з ПДВ на 350000грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на 262454грн.
Висновки перевірки відображено в акті про результати перевірки №2025/23-104/33673583 від 14.08.2009 (т.1 а.с.125-150).
На підставі акта №2025/23-104/33673583 від 14.08.2009 ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 31 серпня 2009 року №0001082310/0 (т.1 а.с.9), яким визначено податкове зобов’язання ТОВ "Сільпо-69" з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 671553грн., у тому числі: за основним платежем - 543714грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 127839грн.;
- від 31 серпня 2009 року №0001092310/0 (т.1 а.с.10), яким визначено податкове зобов’язання ТОВ "Сільпо-69" з податку на додану вартість у сумі 918681грн., у тому числі: за основним платежем - 612454грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 306227грн.
Суд вважає доцільним встановити обставини справи за окремими порушеннями, викладеними в акті про результати перевірки №2025/23-104/33673583 від 14.08.2009.
У ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Сільпо-69" порушено п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валових доходів на 1750000грн. за 1кв. 2009р. (т.1 а.с.127-128).
Судом встановлено, що ТОВ "Сільпо-69" укладено з ТОВ «Апекс-Гео» договір поставки №02/02/09 від 02.02.2009 (т.1 а.с.48-49), згідно з п.п.1.1 якого ТОВ «Апекс-Гео» поставляє, а ТОВ "Сільпо-69" купує на умовах, викладених у договорі, продовольчі товари в асортименті. Кількість, розгорнутий асортимент, ціна конкретної партії та одиниці товару, що поставляється, визначається у накладних, які є невід’ємною частиною договору.
Із копій видаткових накладних та реєстру накладних по контрагенту ТОВ «Апекс-Гео» (т.1 а.с.50-60) вбачається, що загальна сума поставки склала 1750000,00грн. (без ПДВ), ПДВ – 350000,00грн., всього ПДВ – 2100000,00грн.
Згідно з умовами договору перевезення товару здійснюється за рахунок постачальника.
Однак, товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення товару від постачальника ТОВ «Апекс-Гео», ТОВ "Сільпо-69" на перевірку не надані, про що зазначено в акті про результати перевірки.
За визначенням пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. N363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998р. за N128/2568, (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно з п.11.1 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
Відповідно до п.11.5, 11.7 Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Розрахунки за придбаний товар проведені у вексельній формі: вексель №АА0574813 номінальною вартістю 1500000,00грн., дата видачі – 31.03.2009; вексель №АА0574811 номінальною вартістю 150000,00грн., дата видачі – 30.01.2009; вексель №АА0574812 номінальною вартістю 600000грн., дата видачі – 27.02.2009. Про передачу вказаних векселів від ТОВ "Сільпо-69" до ТОВ «Апекс-Гео» складено акти приймання-передачі векселів (т.1 а.с.61-63).
Відповідно до акта про результати перевірки (т.1 а.с.127) на кінець перевіреного періоду векселі не погашені.
Крім того, у акті про результати перевірки зазначено, що згідно з інформаційною базою даних податкової служби, ТОВ «Апекс-Гео» визнано банкрутом від 30.06.2009.
Відповідно до переліку наданої звітності до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська додаток К3 «Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами» до декларації з податку на прибуток не надавався, що свідчить про те, що вподальшому векселі не були передані, продані іншим суб’єктам господарювання.
Враховуючи викладене, товар від ТОВ «Апекс-Гео» отримано ТОВ "Сільпо-69" без фактичної компенсації його вартості.
Позивачем не надано до суду доказів погашення векселів чи передачі їх від ТОВ «Апекс-Гео» третім особам, що спростовували б вказане твердження.
Згідно з п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Таким чином, висновок ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова про заниження ТОВ "Сільпо-69" валових доходів на 1750000грн. є правомірним та відповідає фактичним обставинам справи.
Перевіркою (т.1 а.с.130) також встановлено, що по взаємовідносинам ТОВ "Сільпо-69" з контрагентами ВАТ «Харківський молочний комбінат» та КЖЕП №134 в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ «Сільпо-69" не була віднесена до складу валового доходу у перевіреному періоді вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді всього у сумі 3059 грн. за 1 квартал 2008 року.
Встановлено, що підприємством позивача в 1 кварталі 2008 року до складу валових доходів не було віднесено суму кредиторської заборгованості 3059грн., по банкруту ВАТ „Харківський молочний комбінат", код 00447451, та ліквідованому підприємству КЖЕП №134, код 31597440.
26.12.2007 виконавчим комітетом Харківської міської ради визнано банкрутом „Харківський молочний комбінат" код 00447451. Станом на 01.04.2009 року на балансі (б/рахунок 631) ТОВ «Сільпо-69» є кредиторська заборгованість з ВАТ „Харківський молочний комбінат", код 00447451, на суму 239,73грн. ТОВ «Сільпо-69» в четвертому кварталі 2006р. отримало молочні продукти. Кредиторська заборгованість в сумі 239,73грн. станом на 01.01.07 (в т.ч. ПДВ 39,96грн.) виникла внаслідок залишку неоплаченої суми за молоко, за яке ТОВ «Сільпо-69» не розрахувалося.
08.01.2008 знято з обліку (ліквідовано) КЖЕП №134 код 31597440. Станом на 01.04.2009 на балансі (б/рахунок 631) ТОВ «Сільпо-69» є кредиторська заборгованість з КЖЕП №134, код 31597440, на суму 2819грн. ТОВ «Сільпо-69» в четвертому кварталі 2006р. отримало експлуатаційні послуги. Кредиторська заборгованість в сумі 2819грн. станом на 01.01.08 (КЖЕП №134 код 31597440 був платником єдиного податку за ставкою 10%.) виникла внаслідок залишку неоплаченої суми за послуги, за які ТОВ «Сільпо-69» не розрахувалося.
Таким чином, з урахуванням наведених раніше положень п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТОВ "Сільпо-69" в порушення вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валового доходу не включено доходи у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, в сумі 3059грн., по банкруту ВАТ „Харківський молочний комбінат" та ліквідованому підприємству КЖЕП №134.
Перевіркою (т.1 а.с.130) також встановлено, що по взаємовідносинам ТОВ "Сільпо-69" з контрагентами ТОВ «Арт», ВАТ «Птахофабрика Київська», ТОВ «Гарант», ТОВ «Інвент Україна» у 1 кварталі 2009 року не включено до складу валових доходів суму кредиторської заборгованості 8854грн., по якій минув строк позовної давності.
Так, станом на 31.03.2009 на балансі ТОВ «Сільпо-69» знаходилась прострочена кредиторська заборгованість з: ТОВ „Арт" код 31321068 на суму 129,72грн. (14.12.2005 підприємство отримало непродовольчі товари, строк сплати - січень 2006 року), ВАТ „Птахофабрика Київська" код 05513187 на суму 7366,70грн. (04.03.2006 підприємство отримало яйце, строк сплати - березень 2006 року), ТОВ „Гарант" код 32871428 на суму 144,48грн. (18.01.2006 підприємство отримало товари, строк сплати - лютий 2006 року), ТОВ „Інвент Україна" код 31559488 на суму 1213,17грн., в тому числі ПДВ 202,20грн. (28.02.2006 підприємство отримало непродовольчі товари, строк сплати - березень 2006 року).
Кредиторська заборгованість в сумі 8854,07грн. (без ПДВ) виникла внаслідок залишку неоплаченої вартості отриманих послуг, товарів, за які підприємство не розрахувалось.
Відповідно до ч.1 ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Підпунктом 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безповоротна фінансова допомога – це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.
Отже, ТОВ "Сільпо-69" в порушення вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до складу валового доходу 8854грн. по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Арт», ВАТ «Птахофабрика Київська», ТОВ «Гарант», ТОВ «Інвент Україна».
Перевіркою (т.1 а.с.132-133) встановлено також завищення ТОВ "Сільпо-69" валових витрат на суму витрат, не пов’язаних з веденням господарської діяльності, в розмірі 4392грн. та 51636грн.
ТОВ "Сільпо-69" та ЗАТ «Альфа-Банк» укладено договір про відкриття кредитної лінії №91-В/07 від 18.04.2007 (т.1 а.с.80-92).
Предметом договору є відкриття позичальнику - ТОВ «Сільпо-69» - невідновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті на визначений строк та під процент. Ліміт кредитної лінії складає 10020000,00 доларів США.
Згідно з п.1.5 договору, кредит надається на виробничі потреби і рефінансування кредитних коштів, наданих банком ЗАТ «Фоззі» по договору про відкриття кредитної лінії №73-В/05 від 17.08.2005 і може бути використаний позичальником на будь-які цілі, що не суперечать законодавству України.
Фактично кредит було використано за цільовим призначенням (на рефінансування кредитних коштів, наданих банком ЗАТ «Фоззі» по договору про відкриття кредитної лінії №73-В/05 від 17.08.2005).
Відповідно до п.10.1 договору, надання та повернення кредиту, сплата процентів за користування ним та передбаченої цим договором пені здійснюється у валюті, у якій надано кредит, тобто, у доларах США.
У 1 кварталі 2009 року підприємство купувало іноземну валюту для сплати відсотків банку по кредитному договору №91-В/07 від 18.04.2007.
Витрати на сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу іноземної валюти для погашення відсотків по кредиту склали 4392грн. та була включена ТОВ "Сільпо-69" до складу валових витрат.
Відповідно до п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування".
Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, ТОВ "Сільпо-69" неправомірно включено до валових витрат 4392грн. на сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу іноземної валюти для погашення відсотків по кредиту.
Крім того, сума комісійних та інших послуг банку за здійснення операції купівлі іноземної валюти склала 51636грн. та була включена ТОВ "Сільпо-69" до складу валових витрат за 1 квартал 2009 року.
Підпунктом 7.3.7 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до валових витрат платників податку - суб'єктів валютного ринку відносяться також будь-які витрати, пов'язані з оплатою послуг інших осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням таких платників податку.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, ТОВ "Сільпо-69" також неправомірно включено до валових витрат 51636грн. на оплату комісійних та інших послуг банку за здійснення операції купівлі іноземної валюти.
Щодо встановленого перевіркою (т.1 а.с.128-130) порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ "Сільпо-69" не віднесено до складу валового доходу у перевіреному періоді безповоротну фінансову допомогу у вигляді процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, чим занижено валові доходи на суму 356910грн., суд зазначає наступне.
Вказаний висновок ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова обґрунтовується тим, що ТОВ «Фоззі-Ост» і ЗАТ «Фоззі-В» не могли надавати грошові кошти у позику на умовах фінансового кредиту, тобто з нарахуванням відсотків, так як це суперечить ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Тому ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова вважає грошові кошти, які надійшли від зазначених позикодавців, поворотною фінансовою допомогою.
Судом встановлено, що ТОВ "Сільпо-69" (позичальник) було укладено наступні договори позики:
- №13/02-01 від 13.02.2008 із ЗАТ «Фоззі-В», сума позики – 1500000,00грн.;
- №25/12-07 від 25.12.2007 із ТОВ «Фоззі Ост», сума позики – 1000000грн.;
- №24/09 від 24.09.2007 із ТОВ «Фоззі Ост», сума позики – 350000грн.
Про вказане свідчать копії договорів позики №13/02-01 від 13.02.2008, №25/12-07 від 25.12.2007, №24/09 від 24.09.2007 та додаткових угод до них (т.1 а.с.75-79).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. (Стаття 1046 Цивільного кодексу України.)
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. (Стаття 1048 Цивільного кодексу України.)
Відповідно до п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються такі послуги, як надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Частиною 1 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно з ч.4 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.
Відповідно до п.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31 березня 2006 року N5555 «Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2006р. за N477/12351, юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
З наведеного слідує, що надання ТОВ «Фоззі-Ост» і ЗАТ «Фоззі-В» коштів у позику не суперечить положенням чинного законодавства України.
Відповідно до п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Однак, згідно з п.п.1.1 та 2.2 договорів позики №13/02-01 від 13.02.2008, №25/12-07 від 25.12.2007, №24/09 від 24.09.2007 ТОВ "Сільпо-69" зобов’язане сплачувати за цими договорами проценти в розмірі 0,10% річних від суми позики.
Оскільки зазначені договори позики передбачають нарахування процентів, визнання грошових коштів, які надійшли від позикодавців, поворотною фінансовою допомогою суперечить положенням п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
За визначенням п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога – це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Враховуючи, що грошові кошти, які надійшли від позикодавців, не є поворотною фінансовою допомогою, суд вважає безпідставним висновок ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова про порушення ТОВ "Сільпо-69" вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом невіднесення до складу валового доходу у перевіреному періоді безповоротної фінансової допомоги у вигляді процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, чим занижено валові доходи на суму 356910грн.
Відповідно до п.п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.
Статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З урахуванням вищенаведеного та розрахунку податкових зобов’язань з податку на прибуток, визначених у податковому повідомленні-рішенні від 31 серпня 2009 року №0001082310/0 (т.2 а.с.190-193), суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 31 серпня 2009 року №0001082310/0 в частині визначення податкового зобов’язання ТОВ "Сільпо-69" з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 549246,47грн., в тому числі: за основним платежем - 456578,45грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 92668,02грн., прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством України.
У той же час встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2009 року №0001082310/0 в частині визначення податкового зобов'язання ТОВ "СІЛЬПО-69" з податку на прибуток підприємств в сумі 122304,75грн., в тому числі: за основним платежем - 87134,25грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35170,5грн. прийняте на основі безпідставних висновків акта про результати перевірки №2025/23-104/33673583 від 14.08.2009 про заниження ТОВ "Сільпо-69" валових доходів на суму 356910грн. за наслідками взаємовідносин із контрагентами ТОВ «Фоззі-Ост» і ЗАТ «Фоззі-В», а тому не відповідає чинному законодавству України та вимогам ч.3 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню.
У ході проведення перевірки повноти визначення податкових зобов’язань за період з 01.10.2007 по 31.03.2009 встановлено їх заниження на 350000грн. (т.1 а.с.136-137).
Судом встановлено, що ТОВ "Сільпо-69" укладено з ТОВ «Апекс-Гео» договір поставки №02/02/09 від 02.02.2009 (т.1 а.с.48-49), згідно з п.п.1.1 якого ТОВ «Апекс-Гео» поставляє, а ТОВ "Сільпо-69" купує на умовах, викладених у договорі, продовольчі товари в асортименті. Кількість, розгорнутий асортимент, ціна конкретної партії та одиниці товару, що поставляється, визначається у накладних, які є невід’ємною частиною договору.
Із копій видаткових накладних та реєстру накладних по контрагенту ТОВ «Апекс-Гео» (т.1 а.с.50-60) вбачається, що загальна сума поставки склала 1750000,00грн. (без ПДВ), ПДВ – 350000,00грн., всього ПДВ – 2100000,00грн.
Розрахунки за придбаний товар проведені у вексельній формі: вексель №АА0574813 номінальною вартістю 1500000,00грн., дата видачі – 31.03.2009; вексель №АА0574811 номінальною вартістю 150000,00грн., дата видачі – 30.01.2009; вексель №АА0574812 номінальною вартістю 600000грн., дата видачі – 27.02.2009. Про передачу вказаних векселів від ТОВ "Сільпо-69" до ТОВ «Апекс-Гео» складено акти приймання-передачі векселів (т.1 а.с.61-63).
Відповідно до акта про результати перевірки (т.1 а.с.137) на кінець перевіреного періоду векселі не погашені.
Крім того, у акті про результати перевірки зазначено, що згідно з інформаційною базою даних податкової служби, ТОВ «Апекс-Гео» визнано банкрутом від 30.06.2009.
Відповідно до переліку наданої звітності до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська додаток К3 «Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами» до декларації з податку на прибуток не надавався, що свідчить про те, що вподальшому векселі не були передані, продані іншим суб’єктам господарювання.
Відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Враховуючи викладене, товар від ТОВ «Апекс-Гео» отримано ТОВ "Сільпо-69" без фактичної компенсації його вартості, чим порушено п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» на суму 350000грн.
Позивачем не надано до суду доказів погашення векселів чи передачі їх від ТОВ «Апекс-Гео» третім особам, що спростовували б вказане твердження.
Таким чином, висновок ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова про заниження ТОВ "Сільпо-69" податкових зобов’язань по ПДВ на суму 350000грн. є правомірним та відповідає фактичним обставинам справи.
Перевіркою (т.1 а.с.138-139) встановлено порушення ТОВ "Сільпо-69" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на 70787,66грн. по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Техноспецсервіс», ТОВ «Ферум-М» та ТОВ «Юнівест Сервіс».
Позиція ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова щодо встановлення зазначеного порушення обґрунтовується тим, що з наданих до перевірки документів (актів виконаних робіт) неможливо зробити висновок щодо фактичного отримання послуг мерчандайзинга, щодо зв’язку даних послуг з веденням господарської діяльності ТОВ "Сільпо-69".
Суд бере до уваги наступне.
ТОВ "Сільпо-69" (замовник) було укладено договори про надання послуг мерчандайзингу:
- №М-01/05-08 від 01.05.2008 з ТОВ «Юнівест-Сервіс»;
- №М-01/06-08 від 02.06.2008 з ТОВ «Ферум-М»;
- №0110/М від 01.01.2007 з ТОВ «Техноспец-Сервіс».
Зазначене підтверджується копіями договорів №М-01/05-08 від 01.05.2008 з ТОВ «Юнівест-Сервіс», №М-01/06-08 від 02.06.2008 з ТОВ «Ферум-М» та №0110/М від 01.01.2007 з ТОВ «Техноспец-Сервіс», додаткової угоди, додатків до договорів «Погодження вартості послуг» (т.1 а.с.93-99, 177-191).
Суд не вбачає порушень закону в укладенні цих договорів, оскільки вказаний правочин було укладено право і дієздатними юридичними особами, його предмет, зміст прав і обов’язків сторін не суперечать закону. Текст договорів та додатків засвідчений печатками суб’єктів господарювання, які є його сторонами.
Доказів, які б доводили необачність правової поведінки ТОВ "Сільпо-69" при укладанні з ТОВ «Техноспецсервіс», ТОВ «Ферум-М» та ТОВ «Юнівест Сервіс» договорів про надання послуг мерчандайзингу відповідачем до суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт по договорам №М-01/05-08 від 01.05.2008 з ТОВ «Юнівест-Сервіс», №М-01/06-08 від 02.06.2008 з ТОВ «Ферум-М» та №0110/М від 01.01.2007 з ТОВ «Техноспец-Сервіс» та податковими накладними (т.1 а.с.100-121) підтверджується виконання зобов’язань за договорами про надання послуг мерчандайзингу. Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.
Суд вказує на те, що відповідачем не було надано до суду доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених у первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у ТОВ «Техноспецсервіс», ТОВ «Ферум-М» та ТОВ «Юнівест Сервіс» статусу платника ПДВ, або на завищення вартості послуг, або на несумісність зазначених в документах послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Сільпо-69".
При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій згідно з податковими накладними, виданими на виконання договорів №М-01/05-08 від 01.05.2008 з ТОВ «Юнівест-Сервіс», №М-01/06-08 від 02.06.2008 з ТОВ «Ферум-М» та №0110/М від 01.01.2007 з ТОВ «Техноспец-Сервіс», відповідач до суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.
Крім того, відповідно до умов договорів №М-01/05-08 від 01.05.2008 з ТОВ «Юнівест-Сервіс», №М-01/06-08 від 02.06.2008 з ТОВ «Ферум-М» та №0110/М від 01.01.2007 з ТОВ «Техноспец-Сервіс», звіт – інформація за запитом замовника (ТОВ "Сільпо-69") про продаж продукції в місцях продажу, де надаються послуги по даному договору. Виконавці зобов’язуються за запитом торгового представника замовника, але не частіше одного разу на місяць, надавати інформацію по обсягам продажу продукції, вказаної в п.1.3 договорів.
Таким чином, відсутність звітів про продаж продукції не свідчить про невиконання договорів ТОВ «Техноспецсервіс», ТОВ «Ферум-М» та ТОВ «Юнівест Сервіс». Натомість факт виконання вказаних договорів підтверджується актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт із зазначенням адрес, за якими надавались мерчандайзингові послуги позивачеві, копії яких містяться в матеріалах справи.
Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Приєднані до матеріалів справи копії податкових накладних, виданих на виконання договорів про надання послуг мерчандайзингу №М-01/05-08 від 01.05.2008 з ТОВ «Юнівест-Сервіс», №М-01/06-08 від 02.06.2008 з ТОВ «Ферум-М» та №0110/М від 01.01.2007 з ТОВ «Техноспец-Сервіс» (т.1 а.с.100-110), не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.
Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Вимоги до оформлення податкової накладної визначені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Проведений судом аналіз змісту даної норми показав, що її приписи в частині встановлення порядку виконання обов’язку складання податкової накладної спрямовані виключно на врегулювання дій платника податків, який видає податкову накладну.
Наявними у справі копіями податкових накладних, виданих на виконання договорів №М-01/05-08 від 01.05.2008 з ТОВ «Юнівест-Сервіс», №М-01/06-08 від 02.06.2008 з ТОВ «Ферум-М» та №0110/М від 01.01.2007 з ТОВ «Техноспец-Сервіс», підтверджено, що контрагенти позивача - ТОВ «Техноспецсервіс», ТОВ «Ферум-М» та ТОВ «Юнівест Сервіс» - виконали обов’язок по складанню податкових накладних, належно оформивши ці накладні за формою та змістом.
Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Суд звертає увагу на те, що у ході перевірки відповідачем не встановлено невикористання ТОВ "Сільпо-69" у власній господарській діяльності послуг згідно з податковими накладними, виданими на виконання договорів №М-01/05-08 від 01.05.2008 з ТОВ «Юнівест-Сервіс», №М-01/06-08 від 02.06.2008 з ТОВ «Ферум-М» та №0110/М від 01.01.2007 з ТОВ «Техноспец-Сервіс».
Отже, суд вважає безпідставним висновок ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ цього податку на загальну суму 70787,66грн. згідно з податковими накладними, виданими на виконання договорів №М-01/05-08 від 01.05.2008 з ТОВ «Юнівест-Сервіс», №М-01/06-08 від 02.06.2008 з ТОВ «Ферум-М» та №0110/М від 01.01.2007 з ТОВ «Техноспец-Сервіс».
Суд зазначає, що, якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Отже, факт порушення ТОВ "Сільпо-69" у відносинах з ТОВ «Техноспецсервіс», ТОВ «Ферум-М» та ТОВ «Юнівест Сервіс» вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти позову, відповідач правомірності висновків, якими вмотивовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 70787,66грн., не довів.
Таким чином, суд прийшов до висновку про помилковість висновків акта про результати перевірки ТОВ "Сільпо-69" в частині завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 70787,66грн.
Щодо встановленого перевіркою (т.1 а.с.140) завищення ТОВ "Сільпо-69" податкового кредиту з ПДВ на суму 191666,67грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Аквабумторг» та ТОВ «Апекс-Гео», чим порушено п.п.7.4.1 та 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає наступне.
Порядок формування податкового кредиту визначено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. (Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. (Підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Судом встановлено, що ТОВ "Сільпо-69" укладено договори на вантажно-розвантажувальні роботи №01/09-08П від 01.09.2008 з ТОВ «Аквабумторг» та №05/01-09П від 05.01.2009 з ТОВ «Апекс-Гео» разом з додатками «Погодження вартості робіт» (т.1 а.с.176, 188-191).
На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем було надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с.172-175).
Суд звертає увагу, що в зазначених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказано кількість тон, в обсязі яких проводились вантажно-розвантажувальні роботи, але не вказано, яка саме продукція розвантажувалась (завантажувалась), від яких постачальників вона отримана, що дозволило б підтвердити факт дійсного отримання таких робіт з метою використання в господарській діяльності ТОВ "Сільпо-69".
Інших документів позивачем до суду надано не було.
Таким чином, ТОВ "Сільпо-69" не підтверджено використання у господарській діяльності вантажно-розвантажувальних робіт, отриманих від ТОВ «Аквабумторг» та ТОВ «Апекс-Гео» за договорами №01/09-08П від 01.09.2008 з ТОВ «Аквабумторг» та №05/01-09П від 05.01.2009 з ТОВ «Апекс-Гео».
З наведеного слідує, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 191666,67грн., сплачений у зв’язку з придбанням вказаних вантажно-розвантажувальних робіт, чим порушено вимоги п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Враховуючи викладене, суд вважає правомірним висновок акта про результати перевірки позивача в частині заниження ТОВ "Сільпо-69" ПДВ в сумі 191666,67грн.
Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З урахуванням вищенаведеного та розрахунку податкових зобов’язань з податку на прибуток, визначених у податковому повідомленні-рішенні від 31 серпня 2009 року №0001092310/0 (т.2 а.с.187-189), суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 31 серпня 2009 року №0001092310/0 в частині визначення податкового зобов’язання ТОВ "Сільпо-69" з податку на додану вартість в сумі 812500,05грн., в тому числі за основним платежем - 541666,67грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 270833,38грн., прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством України.
У той же час встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2009 року №0001092310/0 в частині визначення податкового зобов'язання ТОВ "СІЛЬПО-69" з податку на додану вартість в сумі 106181,49грн., в тому числі за основним платежем - 70787,66грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35393,83грн., прийняте на основі безпідставних висновків акта про результати перевірки №2025/23-104/33673583 від 14.08.2009 про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ цього податку на загальну суму 70787,66грн. згідно з податковими накладними, виданими на виконання договорів №М-01/05-08 від 01.05.2008 з ТОВ «Юнівест-Сервіс», №М-01/06-08 від 02.06.2008 з ТОВ «Ферум-М» та №0110/М від 01.01.2007 з ТОВ «Техноспец-Сервіс», а тому не відповідає чинному законодавству України та вимогам ч.3 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню.
Суд вважає необхідним розподілити судові витрати відповідно до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 94, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-69" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 31 серпня 2009 року №0001082310/0 в частині визначення податкового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-69" з податку на прибуток підприємств в сумі 122304,75грн., в тому числі: за основним платежем - 87134,25грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35170,5грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 31 серпня 2009 року №0001092310/0 в частині визначення податкового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-69" з податку на додану вартість в сумі 106181,49грн., в тому числі за основним платежем - 70787,66грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35393,83грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в іншій частині, а саме: у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 31 серпня 2009 року №0001082310/0 в частині визначення податкового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-69" з податку на прибуток підприємств в сумі 549246,47грн., в тому числі: за основним платежем - 456578,45грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 92668,02грн.; у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 31 серпня 2009 року №0001092310/0 в частині визначення податкового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-69" з податку на додану вартість в сумі 812500,05грн., в тому числі за основним платежем - 541666,67грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 270833,38грн.
Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-69" (ідент. код 33673583; місцезнаходження: 61001, м.Харків, вул.Кірова, 1) сплачений судовий збір у сумі 01,70грн. (одна гривня сімдесят копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 21 березня 2011 року.
Суддя Р.В. Мельников