Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/3324/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 09.50
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Мороз Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля»
до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
№ 0005561540/0 від 31 грудня 2010 року.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 (за дов. № 1/2408 від 31 грудня 2010 року)
від відповідача: ОСОБА_2 (за дов. від 03 вересня 2010 року)
Державне підприємство «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління комунальних котелень» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31 грудня 2010 року № 0005561540/0, № 0005571540/0. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року було відкрито провадження у справі № 2а/0570/2276/2011 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 31 грудня 2010 року № 0005561540/0, № 0005571540/0. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року позовні вимоги в адміністративній справі № 2а/0570/2276/2011 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31 грудня 2010 року № 0005561540/0 та № 0005571540/0 були роз’єднані шляхом виділення у самостійне провадження позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005571540/0 від 31 грудня 2010 року. Справі за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року № 0005561540/0, присвоєний номер 2а/0570/3324/2011. Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями адміністративна справа № 2а/0570/3324/2011 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року № 0005561540/0 передана на розгляд судді Михайлик А.С.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем із порушенням застосування підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Застосування до платників податків штрафних санкцій, передбачених цієї статтею стало наслідком зміни Добропільською об’єднаною державною податковою інспекцією визначеного позивачем призначення платежу в платіжних дорученнях на сплату податкових зобов’язань, право на зміну якого в податкового органу відсутнє.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, в судовому засіданні надав письмові заперечення. В наданих до суду запереченнях відповідач зазначав, що нарахування штрафних (фінансових) санкцій до позивача було здійснено на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», через здійснення погашення податкових зобов’язань позивача з урахуванням календарної черговості їх виникнення, як то передбачено пунктом 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд,
ВСТАНОВИВ:
Позивач – Державне підприємство «Добропіллявугілля» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 32186934, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 291209, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 10). Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Добропільській об’єднаній державній податкові інспекції (відповідач у справі). «Управління комунальних котелень» є відокремленим підрозділом позивача без статусу юридичної особи, що підтверджується довідкою Управління статистики у м. Добропілля серії АБ № 037008 (арк. справи 9).
Згідно даних картки особового рахунку за позивачем, починаючи з 2008 року обліковується податковий борг зі збору за забруднення навколишнього природного середовища. Відповідач неодноразово звертався до суду із позовами про стягнення податкового боргу з податку на прибуток в судовому порядку.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-14967/08 від 03 вересня 2008 року (арк. справи 73-74) були задоволені заявлені Добропільською об’єднаною державною податковою інспекцією вимоги до Державного підприємства «Добропіллявугілля» в частині вимог про стягнення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1-й квартал та півріччя 2008 року в сумі 437709,49 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-14967/08/0570 від 27 лютого 2009 року (арк. справи 75), виконання цієї постанови було розстрочено на 120 місяців шляхом сплати заборгованості рівними частинами по 3597,13 грн. щомісячно протягом 119 місяців та сплати в сумі 3596,57 грн. на 120 місяць, починаючи з квітня 2009 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-10040/08 від 08 липня 2008 року (арк. справи 70-71) були задоволені заявлені Добропільською об’єднаною державною податковою інспекцією вимоги до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 896665,63 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-10040/08/ від 06 жовтня 2008 року (арк. справи 72), виконання цієї постанови було розстрочено на 3 роки шляхом сплати заборгованості рівними частинами по 14944,26 грн. прочинаючи з 20 жовтня 2008 року щомісячно в сумі 14944,26 грн.
В період з 24 грудня 2010 року по 29 грудня 2010 року податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку з питання порушення граничних строків сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених податкових зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища та земельного податку з юридичних осіб відокремленим підрозділом «Управління комунальних котелень» Державного підприємства «Добропіллявугілля» за період з 20 жовтня 2008 року по 19 листопада 2010 року. За наслідками проведення перевірки був складений акт № 1455/15-1/34093124 від 29 грудня 2010 року (арк. справи 12-16), яким було встановлено несвоєчасну сплату позивачем самостійно узгоджених податкових зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Згідно викладеного в акті перевірки, позивачем були порушені граничні терміни сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1-й квартал 2006 року, визначеного розрахунком № 7166 від 05 травня 2006 року, в сумі 338563,72 грн. із простроченням сплати більше ніж 90 календарних днів.
31 грудня 2010 року на підставі викладених в акті перевірки висновків та підпункту 17.1. 7 пункту 17.1. статі 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005561540/0 (арк. справи 24), яким до позивача за затримку від 707-882 календарних днів граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 338563,72 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 % в сумі 169281,92 грн.
Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.
Обов’язки щодо подання платниками податків до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів та відомостей, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплати належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни встановлені статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
Спеціальним законом з питань оподаткування, яким були встановлені на момент виникнення спірних правовідносин порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами є Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею.
Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 цього Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у разі затримки до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Умовою застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею є здійснення платником податку сплати самостійно визначених ним та узгоджених зобов’язань із порушенням встановлених термінів сплати.
Відповідно до пункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього закону передбачені строки подачі податкових декларацій в залежності від базового податкового (звітного) періоду.
Відповідно до пункту б частини 1 підпункту 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища визначений Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору, затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України N 162/379 від 19 липня 1999 року.
Відповідно до пункту 6.1. цієї Інструкції та пункту 9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 1 березня 1999 року, що були чинними на момент подання платником податків розрахунків зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, базовий податковий (звітний) період збору дорівнює календарному кварталу. Платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби.
05 травня 2006 року позивач надав до податкової інспекції податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за звітний податковий період 1-й квартал 2006 року (арк. справи 134-135). Зазначеним розрахунком позивач визначив суму плати за звітний період у розмірі 293174,75 грн. Згідно даних зворотного боку картки особового рахунку позивача в рахунок погашення податкових зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1-й квартал 2006 року відповідачем були зараховані кошти, що надійшли від позивача:
за платіжними дорученнями від 30 червня 2009 року № 246 в сумі 3427,18 грн. та № 245 в сумі 14299,34 грн. (арк. справи 61, 62), від 30 липня 2009 року № 302 в сумі 3390,76 грн. та № 301 в сумі 14233,00 грн. (арк. справи 60, 59), від 31 липня 2009 року № 313 в сумі 20999,96 грн. (арк. справи 58), від 25 серпня 2009 року № 343 в сумі 14065,86 грн. та № 342 в сумі 3371,48 грн. (арк. справи 57, 56), від 07 вересня 2009 року № 384 в сумі 3333,34 грн. та № 383 в сумі 13992,66 грн. (арк. справи 55,54), від 07 жовтня 2009 року № 429 в сумі 13918,38 грн. та № 428 в сумі 3333,26 грн. (арк. справи 53,52), від 19 листопада 2009 року № 521 в сумі 3300,21 грн. та № 522 в сумі 13856,45 грн. (арк. справи 51,50), від 10 грудня 2009 року № 585 в сумі 3116,84 грн. та № 586 в сумі 13116,04 грн. (арк. справи 49, 64), від 19 січня 2010 року № 4 в сумі 13048,07 грн. та № 3 в сумі 3100,34 грн. (арк. справи 48, 47), від 19 лютого 2010 року № 82 в сумі 3083,96 грн. та № 81 в сумі 12979,97 грн. (арк. справи 46, 45), від 19 березня 2010 року № 174 в сумі 3067,80 грн. та № 173 в сумі 12912,52 грн. (арк. справи 44, 43), від 20 квітня 2010 року № 224 в сумі 12824,67 грн. та № 225 в сумі 3073,27 грн. (арк. справи 42, 41), від 20 травня 2010 року № 276 в сумі 3035,99 грн. та № 275 в сумі 12780,03 грн. (арк. справи 39,40), від 21 червня 2010 року № 326 в сумі 3032,73 грн. та № 325 в сумі 12758,98 грн. (арк. справи 38, 37), від 20 липня 2010 року № 349 в сумі 3008,01 грн. та № 350 в сумі 12657,00 грн. (арк. справи 35, 36), від 20 серпня 2010 року № 381 в сумі 2994,55 грн. та № 380 в сумі 12600,92 грн. (арк. справи 34, 33), від 20 вересня 2010 року № 429 в сумі 3148,93 грн. (арк. справи 31),
за квитанціями про перерахування готівки від 20 жовтня 2008 року в сумі 381,22 грн. (арк. справи 186), від 07 листопада 2008 року в сумі 687,96 грн. (арк. справи 187), від 20 листопада 208 року в сумі 887,90 грн. (арк. справи 188), 28 листопада 2008 року в сумі 271,32 грн. (арк. справи 189), 18 грудня 2008 року в сумі 1204,20 грн. (зворот. бік арк. справи 205), від 19 грудня 2008 року в сумі 1061,46 грн. (арк. справи 190), від 12 січня 2009 року в сумі 2026,76 грн. (арк. справи 192), від 30 січня 2009 року в сумі 394,36 грн. (зворот. бік арк. справи 205), від 10 лютого 2009 року в сумі 1140,04 грн. (арк. справи 193), від 03 квітня 2009 року в сумі 1675,54 грн. (арк. справи 194), від 15 квітня 2009 року в сумі 207,84 грн. (арк. справи 195), від 12 травня 2009 року в сумі 1332,88 грн. (арк. справи 205), від 19 травня 2009 року в сумі 1751,60 грн. (арк. справи 197), від 07 серпня 2009 року в сумі 773,80 грн. (арк. справи 198), від 21 жовтня 2009 року в сумі 1580,88 грн. (арк. справи 199), від 28 жовтня 2009 року в сумі 310,83 грн. (арк. справи 200), від 01 листопада 2009 року в сумі 454,60 грн.. (арк. справи 205), від 06 листопада 2009 року в сумі 1423,58 грн.. (арк. справи 201), від 23 листопада 2009 року в сумі 2256,72 грн.. (арк. справи 202), від 30 листопада 2009 року в сумі 488,93 грн. (арк. справи 203), від 07 грудня 2009 року в сумі 999,82 грн. (арк. справи 204).
Крім цього, як вбачається з акту перевірки відповідачем були спрямовані в рахунок погашення розстрочених податкових зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за рішенням № 5/1 від 03 липня 2008 року кошти, що надійшли від позивача за платіжним дорученням від 20 вересня 2010 року № 429 в сумі 9992,05 грн. та № 430 в сумі 3122,38 грн. (арк. справи 31, 32), від 20 жовтня 2010 року № 366 в сумі 13050,71 грн. та № 367 в сумі 3127,16 грн. (арк. справи 30, 29), від 19 листопада 2010 року № 473 в сумі 3090,78 грн. та № 472 в сумі 13005,76 грн. (арк. справи 28,63).
Згідно статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами ” погашення податкових зобов’язань може бути самостійним або за рішенням органу стягнення. За приписами підпункту 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти. При цьому, кошти є майном у розумінні частини 1 статті 139 Господарського кодексу України. Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Тобто платник податків, який є суб’єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.
Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Відповідно до пункту 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.
Згідно з пунктом 3.8 постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976), якою затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, обов’язковим реквізитом платіжного доручення є "призначення платежу", який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті “Призначення платежу” цього документу.
Наведене вище свідчить про те, що при здійснені податковим органом обліку надходжень від платника податків в рахунок погашення податкових зобов’язань, він має дотримуватися визначеного платником податків призначення платежу.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, платіжними дорученнями № 245 від 30 червня 2009 року, № 301 від 30 липня 2009 року, № 343 від 25 серпня 2009 року, № 383 від 07 вересня 2009 року, № 429 від 07 жовтня 2009 року, № 522 від 19 листопада 2009 року, № 585 від 10 грудня 2010 року, № 3 від 19 січня 2010 року, № 81 від 19 лютого 2010 року, № 173 від 19 березня 2010 року, № 224 від 20 квітня 2010 року, № 275 від 20 травня 2010 року, № 325 від 21 червня 2010 року, № 350 від 20 липня 2010 року, № 380 від 20 серпня 2010 року, № 429 від 20 вересня 2010 року, № 366 від 20 жовтня 2010 року та № 472 від 19 листопада 2010 року позивачем сплачувалися щомісячні платежі у розмірі 14944,26 грн. в рахунок погашення суми податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, відповідно до Ухвали Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-10040/08 від 06 жовтня 2008 року. Проте, всупереч визначеному в зазначених платіжних дорученнях призначення платежу, відповідач спрямував кошти за цими платіжними дорученнями в сумі 203192,85 грн. в рахунок погашення податкових зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2006 року та в сумі 36048,52 грн. в рахунок погашення розстроченого податкового боргу за рішенням № 5/1 від 03 липня 2008 року. Зазначені дії позивача щодо зміни визначеного платником податку призначення платежу призвели до визначення суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань в сумі 119620,68 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0005561540/0 від 31 грудня 2010 року.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, платіжними дорученнями № 246 від 30 червня 2009 року, № 302 від 30 липня 2009 року, № 342 від 25 серпня 2009 року, № 384 від 07 вересня 2009 року, № 428 від 07 жовтня 2009 року, № 521 від 19 листопада 2009 року, № 585 від 10 грудня 2010 року, № 4 від 19 січня 2010 року, № 82 від 19 лютого 2010 року, № 174 від 19 березня 2010 року, № 225 від 20 квітня 2010 року, № 276 від 20 травня 2010 року, № 326 від 21 червня 2010 року, № 349 від 20 липня 2010 року, № 381 від 20 серпня 2010 року, № 430 від 20 вересня 2010 року, № 367 від 20 жовтня 2010 року та № 473 від 19 листопада 2010 року позивачем сплачувалися щомісячні платежі в рахунок погашення суми податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, відповідно до Ухвали Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-14967/08/0570 від 27 лютого 2009 року. Проте, всупереч визначеному в зазначених платіжних дорученнях призначення платежу, відповідач спрямував кошти за цими платіжними дорученнями в сумі 47669,74 грн. в рахунок погашення податкових зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2006 року та в сумі 9340,32 грн. в рахунок погашення розстроченого податкового боргу за рішенням № 5/1 від 03 липня 2008 року. Зазначені дії позивача щодо зміни визначеного платником податку призначення платежу призвели до визначення суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань в сумі 28505,03 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0005561540/0 від 31 грудня 2010 року.
Всупереч визначеного позивачем в платіжному дорученні № 313 від 31 липня 2010 року призначення платежу «штрафні санкції - 24920,00 грн., згідно акту перевірки № 210/23-2/32186934 від 13 квітня 2009 року» відповідачем було направлено суму коштів у розмірі 20999,96 грн. в рахунок погашення податкових зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1-й квартал 2006 року. Зазначені дії позивача щодо зміни визначеного платником податку призначення платежу призвели до визначення суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань в сумі 10499,98 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0005561540/0 від 31 грудня 2010 року.
Відповідач як орган державної влади, за приписами статті 19 Конституції України обмежений в своїх діях підставами та межами наданих повноважень, зобов’язаний здійснювати надані цьому повноваження лише у спосіб, передбачений законами України.
Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилався відповідач як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми в рахунок погашення зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.
Проте, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючи органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов’язань. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.
Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.
На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
На підставі викладеного, дії податкового органу щодо зарахування суми сплачених коштів в сумі 317251,39 грн. за платіжними дорученнями від 30 червня 2009 року № 246 та № 245, від 30 липня 2009 року № 302 та № 301, від 31 липня 2009 року № 313, від 25 серпня 2009 року № 343 та № 342, від 07 вересня 2009 року № 384 та № 383, від 07 жовтня 2009 року № 429 та № 428, від 19 листопада 2009 року № 521 та № 522, від 10 грудня 2009 року № 585 та № 586, від 19 січня 2010 року № 4 та № 3, від 19 лютого 2010 року № 82 та № 81, від 19 березня 2010 року № 174 та № 173 від 20 квітня 2010 року № 224 та № 225, від 20 травня 2010 року № 276 та № 275 від 21 червня 2010 року № 326 та № 325, від 20 липня 2010 року № 349 та № 350, від 20 серпня 2010 року № 381 та № 380, від 20 вересня 2010 року № 429 та № 430 від 20 жовтня 2010 року № 366 та № 367, від 19 листопада 2010 року № 473 та № 472 сплачених платником коштів в рахунок погашення податкових зобов’язань без врахування визначеного позивачем призначення платежу, є протиправними. Отже, застосування до позивача фінансових санкцій за порушення строків сплати податкових зобов’язань в сумі 158625,69 грн. (119620,68 грн. + 28505,03 грн. +10499,98 грн.) внаслідок зміни самостійно визначеного платником податку призначення платежу за податковим повідомленням-рішенням від 31 грудня 2010 року № 0005561540/0 не відповідає вимогам чинного законодавства.
Щодо застосування відповідачем штрафних санкцій в сумі 10656,13 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0005561540/0 від 31 грудня 2010 року.
Як вбачається з наявних в матеріалах справ документів в цій частині штрафні санкції були застосовані внаслідок спрямування відповідачем сплачених позивачем коштів в сумі 21312,25 грн. за квитанціями про перерахування готівки від 20 жовтня 2008 року, від 07 листопада 2008 року від 20 листопада 2008 року, 28 листопада 2008 року, 18 грудня 2008 року, від 19 грудня 2008 року, від 12 січня 2009 року, від 30 січня 2009 року, від 10 лютого 2009 року, від 03 квітня 2009 року, від 15 квітня 2009 року, від 12 травня 2009 року, від 19 травня 2009 року, від 07 серпня 2009 року, від 21 жовтня 2009 року, від 28 жовтня 2009 року, від 01 листопада 2009 року, від 06 листопада 2009 року, від 23 листопада 2009 року в від 30 листопада 2009 року, від 07 грудня 2009 року в сумі 999,82 грн. За дослідження в наявних в матеріалах справи документів вбачається, що в зазначених квитанціях позивач не визначав направлення коштів у графі «призначення платежу», через що дії податкової інспекції щодо спрямування коштів за цими квитанціями в рахунок погашення наявної суми боргу є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Враховуючи наведене, вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005561540/0 від 31 грудня 2010 року підлягають задоволенню в частині нарахування штрафних санкцій внаслідок спрямування сплачених позивачем коштів без врахування визначеного позивачем призначення платежу. Враховуючи встановлені судом обставини щодо спрямування сплачених позивачем коштів без врахування визначеного призначення платежу, зазначене податкове повідомлення-рішення № 0005561540/0 від 31 грудня 2010 року підлягає визнанню недійсним в частині застосування штрафних санкцій і сумі 158625,69 грн.
Вимоги позивача в частині визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 31 грудня 2010 року № 0005561540/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10656,13 грн., не підлягають задоволенню, так як прийняття податкового повідомлення-рішення в цій частині стало наслідком нездійснення позивачем своєчасної сплати суми податкових зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища та не було наслідком зміни податковим органом самостійно визначеного призначення платежу платником, через що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 грн. 70 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
З огляду вище викладене, на підставі положень Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору, затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України N 162/379 від 19 липня 1999 року, Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 1 березня 1999 року, Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та на підставі ст.ст. 2, 8 - 11, 40,69-72, 94, 122 – 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління комунальних котелень» до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року № 0005561540/0, задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції № 0005561540/0від 31 грудня 2010 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 158625,69 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Добропіллявугіля» (код ЄДРПОУ 32186934, адреса: 85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Шевченка, буд. 2) судові витрати в сумі 1,70 грн.
В судовому засіданні 19 квітня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови у присутності представників сторін.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 квітня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Михайлик А.С.