ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

04 травня 2011 р.                             м. Вінниця          Справа № 2а/0270/1179/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,

при секретарі судового засідання:   Оніщенко Петрі Анатолійовичу  

за участю представників сторін:

позивача      :   ОСОБА_1, ОСОБА_2     

відповідача :   Бевз І.А.     

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2   

до:   Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції  

про: визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ :

  До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся суб’єкт підприємницької діяльності  - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2) із адміністративним позовом до Тростянецької об’єднаної державної податкової інспекції (далі – тростянецька ОДПІ) про скасування рішення.

Працівниками Тростянецької ОДПІ  проведено перевірку господарської одиниці – кафе-бару, що належить позивачу, складено акт перевірки, яким встановлено ряд порушень чинного законодавства України. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а саме: №0001372308 від 25.11.2010 р. на суму 124 153 грн. та №0001362308 від 25.11.2010 р. на суму 1 250 грн.

Позивач вважає, що вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на те, що відповідачем порушені норми Законів України “Про державну податкову службу” та “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, щодо порядку проведення перевірки та правомірності застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 штрафних санкцій на вищевказані суми.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили суд позовні вимоги задовольнити.  

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, які представник відповідача в судовому засіданні підтримала в повному обсязі, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того, повідомила, що перевірка за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій проводилась працівниками Тростянецької ОДПІ на підставі відповідного плану перевірок суб’єктів господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, а за результатами розгляду відповідного акту перевірки та зафіксованих в ньому порушень законодавства цілком правомірно винесені оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій.    

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.      

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Тростянецькою районною державною адміністрацією від 23.11.2005 р. (а.с.7).

Як платник податків відповідач взятий на облік у Тростянецькій об’єднаній  державній податковій інспекції (а.с.8).

04.11.2010 року працівниками Тростянецької ОДПІ в присутності бармена ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 Вінницької області проведено перевірку кафе-бару, що належить позивачу, щодо дотримання останнім порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено відповідний акт (а.с.10-11), в якому зазначено про порушення позивачем п.п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та п.2.6 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637.

Один примірник акту отримала бармен – ОСОБА_4, яка від підпису відмовилась.

За результатами проведеної перевірки 25 листопада 2010 року Тростянецькою ОДПІ прийняті рішення №0001372308 від 25.11.2010 р. про застосування до позивача штрафних  санкцій в сумі 124 153 грн. та №0001362308 від 25.11.2010 р. про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 1 250 грн. (а.с.12,13).

Судом також досліджувались наявні в матеріалах справи наступні документи, а саме: розрахунок фінансових санкцій, книги обліку розрахункових операцій.

Перевіряючи доводи сторін щодо законності проведеної перевірки, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу”  (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та  його установ.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу” плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов’язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Право на проведення  планової  виїзної  перевірки  платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Разом з тим, згідно з п. 2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення  готівкових  розрахунків  за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до п. 3.1 Наказу ДПА України № 355 від 27.05.2008 р. “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків” працівники  органів ДПС  здійснюють відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) у випадках, передбачених законодавством.

 Системний аналіз вищезазначених положень законодавства дає можливість зробити висновок, що законодавець розділяє право органів державної податкової служби здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) платниками податків та проведення заходів з контролю за додержанням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, що мало місце по відношенню до позивача – ФОП ОСОБА_2

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням №0001362308 від 25.11.2010 р. до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 1 250 грн. за порушення вимог п.1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265 від 06.07.1995р. (далі – Закон № 265), зокрема, при продажу 1 пляшки шампанського «Київ» операцію не проведено через РРО, відповідний розрахунковий документ не видано.

Відповідно до п. 1 ст.3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Відповідальність за таке правопорушення передбачена у п. 1 ст. 17 Закону №265, а саме:  у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Так як, працівниками податкового органу пляшку шампанського було придбано за 36 грн., сума штрафних санкцій за вказане вище правопорушення становить 36 * 5 = 180 грн.

Крім того, перевіряючими було виявлено порушення п.13 ст. 3 Закону № 265, зокрема не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Відповідальність за це правопорушення передбачена ст. 22 Закону № 265, відповідно до якої у разі невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Розбіжність на момент перевірки становила 214 грн., а отже, сума штрафних санкцій, що застосована до позивача становить 214 * 5 = 1070 грн.

Таким чином, 180 грн. + 1070 грн. = 1250 грн. - сума, яка визначена в оскаржуваному рішенні № 0001362308.

Суд критично оцінює твердження позивача щодо неправомірності прийнятого рішення, у зв’язку із тим, що перевіряючі не дочекались поки бармен ОСОБА_4 видасть через касовий апарат чек на відповідну суму за придбане шампанське, а відразу роздрукували Х звіт (денний), оскільки у судовому засіданні представником позивача не надано доказів на підтвердження цього факту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено з пояснень сторін, факти не проведення розрахункових операцій через РРО, не роздрукування розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО дійсно мали місце в господарській діяльності позивача.

Таким чином суд вважає, що в даному випадку позивачем дійсно було допущено порушення вимог чинного законодавства.

З огляду на матеріали справи, рішенням №0001372308 від 25.11.2010 р. до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 124 153 грн. за порушення вимог п.2.6. Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 (далі – Положення № 637), а саме, позивачем не оприбутковано готівкові кошти в сумі 24 830,60 грн., що потягло за собою застосування положень Указу Президента України «Про застосування фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 436/95 від 12.06.1995р. та застосовано до позивача штрафну санкцію у п'ятикратному розмірі від суми неоприбуткованої готівки.

Пунктом 2.6. Положення № 637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно ( у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватись.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використання РК, оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повій сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків.

Тобто, готівка, зазначена у фіскальних звітних чеках, повинна бути продубльована та вписана відповідно до розділів в КОРО на повну суму надходжень до каси.

Визначення оприбуткування готівки міститься у пп.1.2., 2.6. Положення № 637, а саме, оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

У відповідності до п.п. 7.1, 7.3 розділу 7 Порядку реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом ДПА України 05.02.2001р. № 106/5297, суб’єкт господарювання повинен забезпечити використання книги обліку розрахункових операцій у тій господарській одиниці чи з тим РРО, що були зазначені на титульній сторінці книги при її реєстрації.

Перед початком використання книги обліку розрахункових операцій суб’єктом господарювання слід зазначити на її титульній сторінці дату початку використання.

Таким чином, на титульній сторінці книги обліку розрахункових операцій вказана дата початку її використання, а останній вклеєний звіт є датою закінчення, що дає можливість визначення періоду оприбуткування готівки.

Судом встановлено, що позивачем на порушення вищевказаних норм, оприбуткування готівки за період з 16.12.2008р. по 03.11.2010р. взагалі не здійснювалось, що підтверджується відсутністю записів у книгах обліку розрахункових операцій № ПБ 57132526 та  № 571325625, витяги з яких містяться в матеріалах справи.

 Правовою підставою застосування відповідачем фінансової санкції до позивача є пункт 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу України», відповідно до якого органи державної податкової служби мають прав застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених Законами  України, та відповідно до Указу президента України за виявлені порушення до суб’єктів підприємницької діяльності, відповідні органи державної податкової служби України приймають рішення про застосування такої санкції.

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 (далі - Закон № 2181) штрафна санкція визначається як плата у фіксованій сумі або у вигляді  відсотків  від   суми   податкового   зобов'язання   (без урахування пені та штрафних санкцій),  яка справляється з платника податків  у  зв'язку  з  порушенням  ним   правил   оподаткування, визначених відповідними законами, а податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів  у  порядку  та у строки,  визначені цим Законом.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який передбачає відповідальність за порушення порядку обігу готівки є Указ Президента  "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. № 436/95, абзац 2 пункту 1 якого зазначає, що  у разі порушення юридичними  особами  всіх форм   власності,   фізичними   особами   -  громадянами  України, іноземними  громадянами  та  особами  без  громадянства,   які   є суб'єктами   підприємницької   діяльності,   а   також  постійними представництвами нерезидентів,  через які  повністю  або  частково здійснюється  підприємницька діяльність,  норм з регулювання обігу готівки у  національній  валюті,  що  встановлюються  Національним банком України,  до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за     неоприбуткування    (неповне    та/або    несвоєчасне) оприбуткування   у   касах   готівки  -  у  п'ятикратному  розмірі неоприбуткованої  суми.

Крім того, відповідно до п.2 зазначеного Указу штрафні санкції,  передбачені цим Указом, застосовуються  до  осіб,  зазначених  у  статті  1  цього  Указу, органами   державної  податкової  служби  на  підставі  матеріалів проведених ними перевірок.

З огляду на те, що позивачем не було здійснено оприбуткування готівкових коштів у передбачений законом спосіб та час, суд приходить до висновку щодо правомірності застосуванням податковим органом штрафних санкцій в сумі 124  153 грн.,

Позиція позивача, що податковий орган може застосовувати до суб'єкта господарювання штрафні санкції протягом строку, визначеного ст. 250 Господарського Кодексу України, судом до уваги не береться, так як штраф за порушення вимог Закону № 265, є податковим зобов'язанням і строки давності їх застосування для нарахування податкових зобов'язань, визначаються виключно положеннями ст.ст. 15, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Більше того, відповідно до п.17.3 ст.17 Закону № 2181 сплата (стягнення) штрафних санкцій,  передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Така ж сама позиція викладена і в ч. 2 ст.250 Господарського кодексу України, зокрема, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що податковим органом штрафні санкції застосовані в порядку та розмірах, передбачених чинним законодавством України, на підставі виявлених порушень, а тому заявлені позовні вимоги не відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, а отже, адміністративний позов задоволенню не підлягає.        

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Так як в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження понесених відповідачем  витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94,  158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України.

Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 12.05.2011р.

Суддя                                                                    Вільчинський Олександр Ванадійович