ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" травня 2011 р.
Справа № 5004/718/11
За позовом Прокурора Маневицького району в інтересах держави в особі Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, м. Луцьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Олдан", с. Городок Маневицького району
про розірвання договору від 21.02.2008 року
Суддя: Кравчук А. М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 08.11.2010 року №836
від відповідача: н/з.
в судовому засіданні взяв участь: Остапчук С.О. - прокурор відділу представництва прокуратури Волинської області
Суть спору: прокурор Маневицького району звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Олдан", с. Городок Маневицького району про розірвання договору про умови ведення мисливського господарства від 21.02.2008 року.
Вимоги прокурора обгрунтовані істотним порушенням відповідачем умов договору та вимог Закону України «Про мисливське господарство та полювання», зокрема, неукладенням договору про порядок і розмір внесення плати за користування мисливськими угіддями, непроведенням відповідачем заходів, спрямованих на відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, невиконанням договору про надання послуг по охороні об’єктів у зв’язку з відсутністю фінансування, відсутністю єгерської служби тощо.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Разом з тим, пояснила, що питання щодо припинення права користування земельною ділянкою для потреб мисливського господарства належить виключно до компетенції обласної ради, а таке рішення обласною радою не приймалось.
Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, витребуваних ухвалами суду від 08.04.2011 року, від 20.04.2011 року документів не подав, хоч був вчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 64), тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
Статтями 13, 14 і 16 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ).
Статтею 71 Лісового кодексу України передбачено, що земельні ділянки лісового фонду для потреб мисливського господарства (мисливські угіддя) надаються користувачам відповідно до Закону України "Про тваринний світ".
У відповідності з ст. 24 Закону України "Про тваринний світ" організація і ведення мисливського господарства, полювання та надання у користування мисливських угідь здійснюються у порядку, встановленому Законом України "Про мисливське господарство та полювання", іншими нормативно-правовими актами.
Основним завданням мисливського господарства як галузі стаття 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" визначає охорону, використання та відтворення мисливських тварин.
Дотримання норм законодавства при набутті права на користування мисливськими угіддями є одним із основних засобів забезпечення державою законності використання природних об'єктів, охорони та збереження тваринного світу.
Рішенням Волинської обласної ради від 8.12.2007 року №16/42 надано ТзОВ «Олдан» терміном до 18.12.2032 року мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 18 663 га.
21.02.2008 року згідно зазначеного рішення обласної ради між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та товариством з обмеженою відповідальністю "Олдан" був укладений договір про умови ведення мисливського господарства (далі – договір, а. с. 66-67).
Умовами договору визначені зобов’язання відповідача щодо ведення мисливського господарства з дотриманням вимог Закону України "Про тваринний світ", Закону України "Про мисливське господарство та полювання", інших нормативно – правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу, ведення мисливського господарства.
Підпунктом в) п. 2.3 договору передбачено право позивача у разі систематичного невиконання відповідачем умов договору подати до Волинської обласної ради матеріали про припинення права відповідача користування мисливськими угіддями.
Долученими до матеріалів справи та оглянутими в судовому засіданні актами державних спеціальних органів, які на вимогу прокуратури проводили перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, поясненнями, відібраними прокуратурою Маневицького району, зафіксовано порушення відповідачем умов договору та вимог Закону України «Про мисливське господарство та полювання», що зазначені прокурором як підстави для розірвання договору.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про тваринний світ" до повноважень обласних рад у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу належить вирішення в установленому законодавством порядку питань щодо надання в користування мисливських угідь та рибогосподарських водних об'єктів.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до компетенції обласних рад відноситься надання мисливських угідь для введення мисливського господарства. Згідно частини 2 статті 23 цього ж Закону рішення про припинення права користування мисливськими угіддями, крім випадків закінчення строку користування, приймаються тими самими органами, які уповноважені на надання у користування мисливських угідь.
Тобто, питання щодо надання та припинення права користування земельною ділянкою лісового фонду та мисливськими угіддями для потреб мисливського господарства належить виключно до компетенції обласної ради.
Відповідно до п. 4.6 листа Вищого господарського суду від 01.01.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" суди мають враховувати, що за змістом статті 75 Лісового кодексу України, статті 24 Закону України "Про тваринний світ", частини 1 статті 22, частини 2 статті 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" питання щодо надання та припинення права користування земельною ділянкою лісового фонду та мисливськими угіддями для потреб мисливського господарства належить виключно до компетенції обласної ради.
Згідно п. 5.6 Рекомендації Вищого господарського суду від 02.02.2010 року № 04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" питання щодо надання та припинення права користування земельною ділянкою лісового фонду та мисливськими угіддями для потреб мисливського господарства належить до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, які приймають відповідні рішення за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Припинення прав користування мисливськими угіддями можливе лише з підстав, визначених в законі, тобто в ст. 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та ст. 19 Закону України "Про тваринний світ".
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" право користування мисливським угіддями охороняється законом. Припинення права використання державного мисливського фонду або права користування мисливськими угіддями може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 23 цього Закону.
На день розгляду справи рішенням Волинської обласної ради від 8.12.2007 року №16/42 не скасовано, не змінено, суду не подано доказів про те, що воно є нечинним.
Докази звернення позивача до обласної ради про припинення права відповідача користування мисливськими угіддями та прийняття з цього приводу рішення не подані.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Прокурор та позивач звернення до обласної ради з питань припинення права відповідача користування мисливськими угіддями всупереч вимогам законодавства, п.п. в) п. 2.3 договору, належними доказами не довів, що є підставою для відмови у позові.
Підстави віднесення судових витрат на відповідача відсутні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя А. М. Кравчук
Повний текст рішення
складено та підписано
11.05.11