КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2011                                                                                           № 10/32

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Попікової  О.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників:

від позивача:           не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений                               належним чином;

від відповідача:          ОСОБА_1 – довіреність № б/н від 17.03.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу          Товариства з обмеженою відповідальністю “Київ промбуд-монтаж”

на рішення          

Господарського суду          міста Києва

від          17.03.2011 р.

у справі          № 10/32 (суддя – Котков О.В.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Київ промбуд-монтаж”

до          Товариства з обмеженою відповідальністю “Атем”

про          стягнення боргу та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Київ Промбуд-Монтаж” (далі – ТОВ “Київ Промбуд-монтаж”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Атем” (далі – ТОВ “Атем”, відповідач) заборгованості в сумі 322 354,62 грн., яка складається з основної заборгованості 187 200 грн., 18 955,92 грн. пені, інфляційних втрат в розмірі 98 642,93 грн. та 3% річних в сумі 17 555,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача, відповідно до договору про відступлення права вимоги, перейшло право вимоги виконання ТОВ “Атем” грошового зобов’язання за порушення ним умов договору підряду № 369/08 від 14.08.2007 р. щодо здійснення оплати наданих послуг і стягнення в зв’язку з цим сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач, на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 187 200 грн. основного боргу, 18 955,92 грн. пені, інфляційних втрат в розмірі 104 099,67 грн. та 3% річних в розмірі 18 371,24 грн.

Відповідач проти позову заперечував і заявив про пропущення позивачем строку позовної давності, в зв’язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 р. у справі № 10/32 у задоволенні позову було відмовлено в зв’язку з пропущенням позивачем строку позовної давності.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача 187 200 грн. основної заборгованості, 20 371,46 грн. пені, інфляційних втрат в розмірі 93 324,68 грн. а 3% річних в розмірі 17 632,70 грн.

Позивач вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи. Таку правову позицію ТОВ “Київ Промбуд-монтаж” обґрунтовує тим, що судом першої інстанції невірно застосовано до вказаного спору строк позовної давності, оскільки не з’ясовано тієї обставини, що право звернення до суду з позовом до ТОВ “Атем” за договором підряду № 369/08 від 14.08.2007 р. виникло не 05.12.2007 р., а 22.01.2008 р., тобто позивачем строк позовної давності не пропущено. В обґрунтування даного твердження, позивач вказує на те, що пунктами 3.4. та 4.1 згаданого договору підряду було передбачено відкладальну умову початку виконання робіт, а також строк виконання робіт протягом 65 днів з дня наступного після отримання первісним кредитором (ТОВ “Дніпроспецбудмонтаж”) авансу в розмірі 570 000 грн. Оскільки, обов’язок щодо перерахування авансу було виконано лише 17.10.2007 р. (що вбачається з банківських виписок), то початок перебігу строку на виконання підрядних робіт, на думку позивача, розпочався лише 18.10.2007 р., а закінчився 22.12.2007 р. Через 30 днів у первісного кредитора виникло право звернення до суду з позовом.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін з підстав у ньому викладених. В судовому засіданні представник відповідача в усному порядку підтримав доводи викладені в запереченнях.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 05.05.2011 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 05.05.2011 року “Про зміну складу колегії суддів” було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 10/32 колегії суддів у складі: Попікова О.В. - головуючий суддя, судді: Бондар С.В., Ропій Л.М.

В судове засідання 05.05.2011 р. з’явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з’явився. До відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання позивача про відкладення розгляду справи в зв’язку з перебуванням представника у відрядженні.

Заявлене клопотання залишено без задоволення, в зв’язку з тим, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача, крім того ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, а позивачем доказів перебування представника у відрядженні надано не було.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, враховуючи заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 14.08.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпроспецбудмонтаж” – підрядник (далі – ТОВ “Дніпроспецбудмонтаж”) та ТОВ “Атем” (замовник, відповідач) було укладено договір підряду № 369/08 (далі – договір підряду), згідно з яким ТОВ “Дніпроспецбудмонтаж” прийняло на себе зобов’язання виконати роботи з монтажу металоконструкцій на об’єкті, який розміщений за адресою: м. Київ, вул. Промислова 4б, а відповідач (ТОВ “Атем”) згідно пункту 5.3.2 договору підряду, прийняв на себе зобов’язання оплатити підряднику роботи в розмірах та в строки, встановлені договором.

Пунктами 3.3., 3.4. договору підряду сторони обумовили поетапну оплату послуг підрядника, а саме: до початку виконання робіт замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 450 000 грн., аванс у розмірі 120 000 грн. замовник перераховує до 15.09.2007 р., а кінцевий розрахунок провадиться відповідачем не пізніше 30 днів після повного завершення виконання робіт, тобто після підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.4. договору підряду у випадку несвоєчасного виконання замовником своїх обов’язків щодо здійснення оплати, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

ТОВ “Дніпроспецбудмонтаж” (підрядник) було виконано роботи передбачені договором підряду № 369/08 від 14.08.2007 р. на загальну суму 837 200 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт від 05.11.2007 р. (а.с. 17).

Відповідач, протягом вересня – жовтня 2007 р. здійснив часткову оплату вказаних в акті здачі-прийняття робіт. Розмір оплачених відповідачем робіт склав 650 000 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18-22). Таким чином, заборгованість відповідача перед ТОВ “Дніпроспецбудмонтаж” склала 187 200 грн.

19.10.2010 р. між ТОВ “Дніпроспецбудмонтаж” (“Первісний кредитор”) і ТОВ “Київ Промбуд-монтаж” (позивач, новий кредитор), на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України, був укладений договір про відступлення права вимоги № 2, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу (новий кредитор) право вимоги за договором підряду № 369/08 від 14.08.2007 р.

На підставі згаданого договору відступлення права вимоги, ТОВ “Київ Промбуд-монтаж” 15.10.2010 р. звернулось з позовом до відповідача (замовника, боржника) про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 187 200 грн., пені (п. 6.4. договору підряду), 3% річних та інфляційний втрат (ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України) за період з 05.12.2007 р. по 10.10.2010 р., який ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 р. у справі № 57/142 було залишено без розгляду.

19.01.2011 р. ТОВ “Київ Промбуд-монтаж” повторно звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ “Атем”, просило стягнути з відповідача 187 200 грн. основного боргу, 18 955,92 грн. пені, інфляційних втрат в розмірі 104 099,67 грн. та 3% річних у розмірі 18 371,24 грн.

На заяву відповідача про застосування судом до вказаних правовідносин строку позовної давності, позивач у письмових поясненнях до суду першої інстанції зазначив, що не погоджується з тим, що строк позовної давності є пропущеним з огляду на те, що позивач вже звертався до суду з даним позовом, проте його було повернуто без розгляду, тому з урахуванням приписів ч. 2 статті 264 Цивільного кодексу України строк позовної давності було перервано і розпочато заново.

Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності посилався на приписи ч. 1 статті 265 Цивільного кодексу України. Апеляційна інстанція погоджується з такою правовою позицією з огляду на наступне:

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно до статті 854 Цивільного кодексу України замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.4. договору підряду № 369/08 від 14.08.2007 р. укладеного між первісним кредитором (ТОВ “Дніпроспецбудмонтаж”) та відповідачем (ТОВ “Атем”), остаточна оплата підрядних робіт мала бути здійснена не пізніше 30 днів після повного завершення виконаних робіт, включаючи усунення виявлених під час приймання робіт недоліків, тобто після підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.

Копією акта здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 17), який наданий суду саме позивачем, підтверджено факт виконання ТОВ “Атем” повного обсягу робіт передбачених договором підряду № 369/08 від 14.08.2007 р. Даний акт датований 05.11.2007 р., скріплений підписами посадових осіб та печатками ТОВ “Атем” (відповідач) і ТОВ “Дніпроспецбудмонтаж” (замовник, первісний кредитор) та містить посилання на те, що роботи виконані у повному обсязі, замовник до виконавця претензій не має. Жодних посилань на виявлені недоліки у виконаних роботах або претензій щодо дострокового виконання робіт, на що посилається в апеляційній скарзі позивач, у згаданому акті вказано не було. Не надано позивачем і доказів про звернення ТОВ “Дніпроспецбудмонтаж” (замовник, первісний кредитор) з такими претензіями до відповідача (ТОВ “Атем”) і в подальшому.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 1 статті 530, статті 854 Цивільного кодексу України та відповідно до умов пункту 3.4. договору підряду № 369/08 від 14.08.2007 р. відповідач мав остаточно і в повному обсязі розрахуватись із підрядником до 05.12.2007 р. включно, тобто прострочення грошового зобов’язання розпочалось саме з 06.12.2007 р.

Перебіг строку, відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. В даному випадку – це 06.12.2007 р., тобто дата початку прострочення відповідачем грошового зобов’язання перед ТОВ “Дніпроспецбудмонтаж”.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Таким чином, строк позовної давності за вимогою про стягнення суми основної заборгованості закінчився 06.12.2010 р.

Стаття 262 Цивільного кодексу України передбачає, що заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Тобто, укладення між ТОВ “Дніпроспецбудмонтаж” (первісний кредитор) і ТОВ “Київ Промбуд-монтаж” (новий кредитор) договору про відступлення права вимоги № 2 від 19.10.2010 р., не вплинуло на порядок обчислення позовної давності щодо вимог за договором підряду № 369/08 від 14.08.2007 р.

Доводи позивача проти пропущення ним строку позовної давності в зв’язку з перериванням такого строку зверненням до господарського суду з даним позовом, який був залишений без розгляду, правомірно визнані судом першої інстанції безпідставними з огляду на приписи ч. 1 статті 265 Цивільного кодексу України, відповідно до якої залишення позову без розгляду не зупиняє перебіг позовної давності. Отже, вказана стаття передбачає, що пред’явлення позову, який з будь-яких причин не розглядався, не перериває перебігу позовної давності. Аналойний висновок містить і постанова Вищого господарського суду України № 34/224-26/90 від 15.03.2007 р.

Позов ТОВ “Київ Промбуд-Монтаж” ТОВ “Атем” про стягнення 411 267,13 грн. заборгованості та санкцій за договором №369/08 від 14.08.2007р. ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2010р. було залишено без розгляду, а повторно позивач звернувся до господарського суду 19.01.2011 р. тобто вже після закінчення строку позовної давності.

В зв’язку з тим, що відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності, місцевий господарський суд правомірно пославшись на статтю 266 і на ч.ч. 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, відмовив у задоволенні позову.

Твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що судом невірно визначено дату початку прострочення ТОВ “Атем” грошового зобов’язання за договором підряду № 369/08 від 14.08.2007 р. в результаті чого невірно визначено і дату початку та закінчення строку позовної давності є необґрунтованими. Як вже, вказувалось в даній постанові, позивачем не надано суду доказів того, що первісний кредитор (ТОВ “Дніпроспецбудмонтаж”) звертався до відповідача з претензіями щодо дострокового виконання останнім підрядних робіт, передбачений договором підряду № 369/08 від 14.08.2007 р. Тобто, відповідно до умов п. 3.4 згаданого договору підряду, строк початку перебігу позовної давності судом першої інстанції визначений вірно, саме з 06.12.2007 р. Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою.

Крім того, апеляційна скарга не підлягає задоволенню ще й з тієї підстави, що в позовній заяві і заяві про збільшення позовних вимог, позивач сам наголошував на тому, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором підряду розпочалося саме з 05.12.2007р. і постійно визначав період за який ним було нараховано суми штрафних санкцій (пені), 3% річних та інфляційний втрат саме з цієї дати.

Однак, в апеляційній скарзі позивач зазначив, що початок строку порушення відповідачем свого зобов’язання за договором підряду № 369/08 від 14.08.2007 р. розпочалось вже не з 05.12.2007 р., а з 23.12.2007 р., тобто перебіг строку позовної давності розпочався з 22.01.2008 р. Вказані доводи є юридично неспроможнимим, оскільки відповідно до п. 3.4. договору підряду дата кінцевого розрахунку за підрядні роботи безпосередньо пов’язана з датою підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до ч. 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В матеріалах справи наявна лише заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, де, як вже зазначалось, не змінювалась дата початку прострочення відповідачем зобов’язання, а лише був збільшений період нарахування штрафних санкцій (пені), інфляційних втрат і 3% річних, тому у суду апеляційної інстанції, відповідно до присів ч. 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, відсутні підстави для розгляду даної справи за нових (вказаних в апеляційній скарзі) обставин, що не були заявлені суду першої інстанції до прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Київ промбуд-монтаж” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 р. в справі № 10/32 залишити без змін.

Справу № 10/32 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді