ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.05.2011 року Справа № 5005/917/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідача),
суддів: Науменка І.М., Голяшкіна О.В.,
при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №28-12/10-3 від 28.12.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу іноземного підприємства “Технопарк” на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011 року у справі № 5005/917/2011
за позовом іноземного підприємства “Технопарк”, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ
про визнання договору фінансового лізингу недійсним,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011 по даній справі (суддя Орєшкіна Е.В.) направлено справу № 5005/917/2011 за позовом ІП “Технопарк” до ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” про визнання недійсним договору фінансового лізингу за підсудністю до господарського суду м. Києва.
Ухвала мотивована тим, що згідно ч.1 ст.15 ГПК України дану справу належить розглядати за місцем знаходження відповідача, оскільки саме відповідач як лізингодавець за договором фінансового лізингу від 14.02.2008р. №L1736-02/08 є зобов'язаною стороною.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що за оспорюваним договором №L 1736-02/08 стороною, яка зобов'язана здійснити на користь другої сторони певні дії, а саме сплатити гроші є ІП “Технопарк”, місцезнаходження якого є м. Дніпропетровськ, тому вважає, що спір про визнання договору недійсним повинен за територіальною підсудністю розглядатися господарським судом Дніпропетровської області.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а ухвалу –без змін.
Позивач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, своїм правом участі в судовому засіданні не скористався, явку представників в судове засідання не забезпечив. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності позивача.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У січні 2011 р. іноземне підприємство “Технопарк” звернулося до господарського суду з позовною заявою про визнання повністю недійсним з моменту укладення договору фінансового лізингу від 14.02.2008 року №L1736-02/08 до товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, яке знаходиться за адресою: м.Київ, просп.Московський, буд.9, корп.5.
Згідно ч.1 ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцем знаходження сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Відповідно до ч.2 ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” (лізингодавець) та ІП “Технопарк” (лізингоодержувач) 14 лютого 2008 року укладено договір фінансового лізингу №L1736-02/08, відповідно до умов якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток №2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу, та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Отже, у відносинах, що склалися на підставі спірного договору, сторони мають зустрічні (кореспондуючі) права і обов’язки, кожна із сторін зобов’язана здійснити на користь іншої сторони певні дії (зі сторони позивача оплатити майно, зі сторони відповідача придбати майно та передати його позивачу).
Як встановлено ч.1 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Отже, зобов’язаною стороною за договором лізингу відповідно до вищевказаної норми є саме лізингодавець, а лізингоодержувач має похідні обов’язки за договором (сплата лізингових платежів та т.і.), тому, виходячи із положень ч.1 ст.15 ГПК України, спір про визнання договору лізингу недійсним має розглядатися за місцезнаходженням лізингодавця.
За вказаними обставинами колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про надсилання матеріалів справи за підсудністю до господарського суду м.Києва у відповідності до ст.17 ГПК України.
Оскаржувана ухвала господарського суду повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105, 106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011року у справі №5005/917/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Іноземного підприємства “Технопарк” без задоволення.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Судді І.М.Науменко
О.В.Голяшкін
Постанова підписана 10.05.2011р.