Справа № 2-557\09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2009 року Кіровський районний суд м. Донецька у
складі: головуючої судді Дорошенко В. Г.
при секретарі Слоквенко О.А.
з участю представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ВАТ ВТБ Банк, в якому вказує, що 15 вересня 2008р. він уклав з Донецькою філією Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк договір банківського вкладу № 343ф/2008Д Депозитний вклад «Класичний». Згідно з пунктом 1.1. Договору він передав відповідачу гроші в сумі 270000грн. на строк 367 днів, з 15 вересня 2008р. по 17 вересня 2009р., а відповідач прийняв ці гроші і зобов’язався повернути їх на умовах передбачених Договором та сплатити 18, 75 % річних.
Згідно умов даного Договору(п.4.4.), у разі його дострокового розірвання, але не раніше, ніж через 60 днів, йому повинні були бути сплачені всі нараховані відсотки у розмірі процентної ставки.
19 листопада 2008р. він звернувся до відповідача з заявою про дострокове розірвання вищевказаного договору. Але, листом від 20 листопада 2008р. № 2851\300-08-02 йому було відмовлено у розірванні договору, посилаючись на п.2.4 постанови Правління НБУ від 11 жовтня 2008р. № 319 « Про додаткові заходи, що до діяльності банків».
24 грудня 2008р. Керівником Донецької філії ВАТ ВТБ Банк йому було запропоновано підписати інший договір, згідно умов якого(п.4.4.) при поверненні коштів після закінчення 90 денного терміну з дати, вказаної у першому абзаці п.2.2. Договору, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі, який становитиме 50 % від розміру процентної ставки, що передбачена п.1.1 даного Договору. При цьому, договір був під тим самим номером - 343ф/2008 і від того ж числа 15 вересня 2008р.
Він погодився підписати цей договір лише на тих умовах, що йому буде повернений вклад. Дійсно, 24 грудня 2008р. йому були повернені 270000грн. та були сплачені проценти у сумі 6846, 82грн., що склало 50 % від суми процентів які повинні були йому сплатити на попередніх умовах договору.
Кошти, які він бажав отримати, були йому вкрай необхідні, так як у цьому ж банку, у нього мається кредитний договір № 1 ЇВ/2008 від 03 квітня 2008р., у іноземній валюті, і після настання кризи та стрімкого зростання курсу долару по відношенню до гривні він був вимушений терміново погасити заборгованість за рахунок коштів, які розмістив на депозитному рахунку. Крім того, відповідач відмовив йому у відкритті кредитної лінії, хоча депозитний договір він укладав, саме з цією метою. В скрутний час
він був позбавлений можливості розпорядитися своїми власними коштами, що призвело до виникнення збитків.
Так, відповідно до квитанції від 19 листопада 2008р. № TR10505.1 курс обміну іноземної валюти у касі банку складав 5, 89грн. за 1 долар США. Таким чином, у разі, як щоб йому 19 листопада 2008р. (коли він звернувся до банку уперше) був повернений вклад(270000грн.), він би мав можливість придбати 45 840, 41 доларів США.
При цьому, 24 грудня 2008р., коли він все ж таки отримав свій вклад, курс долару по відношенню до гривні складав 8, 35грн. за 1 долар(заявка № TR15351.3 від 24грудня 2008р.). Отже, щоб купувати 45 840, 41 доларів США, йому вже потрібно було 382 267, 43грн. Таким чином, через курсові коливання, за час, що минув внаслідок протиправних дій відповідача він втратив 112 767, 43грн.(З82 267, 43грн. - 270 000грн.)
Також вважає, що матеріальна шкода була йому спричинена відповідачем і тим, що другий варіант кредитного договору, який його примусили підписати у банку 24 грудня 2008р., є нікчемним(він був укладений у порушення волевиявлення учаснику правочину) і втрачені ним відсотки за цим договором(на первісних умовах) складають 6846, 82грн., що становить 50 % від належної суми 13693, 64, яку він мав отримати 24 грудня 2008р. Разом розмір спричиненої йому матеріальної шкоди складає 119614, 25грн.
Крім того, ОСОБА_3 вказує, що у результаті неправомірних дій відповідача йому була спричинена моральна шкода, яка виражається у наступному.
Так, відповідач безпідставно відмовив йому у поверненні його власності -грошових коштів, чим порушив його цивільні права. В наслідок протиправних дій відповідача порушився звичайний уклад його життя, оскільки кожного дня він змушений був звертатися до банку з вимогами розірвати договір банківського вкладу, витрачав на це свій особистий час, ніс витрати на паливо, щоб дістатися до банку, хвилювався в зв’язку з відмовами у його проханнях. Все це спричиняло хвилювання як у нього особисто так і у членів його сім’ї, погіршився сон, самопочуття, в сім’ї почались сварки, з’явилася втома та відчуття страху, в зв’язку з тим, що він не може нічого зробити з виниклою ситуацією. Не зважаючи на те, що були свята, він був позбавлений можливості належним чином відпочити. Моральну шкоду оцінює у 50.000грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 підтримав свої позовні вимоги та надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить суд стягнути з ВАТ ВТБ Банк на його користь матеріальну шкоду у сумі 119 614, 25грн. та моральну шкоду у сумі 50.000грн.
Представники відповідача ВАТ ВТБ Банк ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які діяли в судовому засіданні на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнали. Суду пояснили, що згідно п.4.4. Договору банківського вкладу № 343ф/2008Д, укладеного між позивачем та ВАТ ВТБ Банк, у випадку поверненні вкладу, або його частини, після закінчення 90 денного терміну з дати, вказаної у першому абзаці п.2.2. Договору, тобто після 15 вересня 2008р. проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі, який становитиме 50 % від розміру процентної ставки, що передбачена п.1.1 даного Договору - 18, 75 %.
24 грудня 2008р. банком були повністю виконані обов’язки перед позивачем за вказаним Договором, а саме, була цілком повернена грошова сума вкладу - 270000грн. та виплачені проценти - 6846, 82грн. Після цього, сам позивач ОСОБА_3 власноручно написав заяву, що не має претензій в частині виплати депозиту.
Вважають, що думка позивача, стосовно того, що він отримав матеріальні збитки, внаслідок курсових коливань, є помилковою, оскільки законодавець в ст. 22 ЦК України визначає чітке поняття збитків. А грошову суму 112 767, 43грн., яку вказує в своїй позовній заяві ОСОБА_3 не можна вважати збитками в розумінні цього поняття, передбаченого цивільним законодавством України. Крім того, коливання валютного
курсу, відбувалося в наслідок кризової ситуації у економіці державі і не залежало від діяльності конкретного банку.
Таким чином вважають, з боку ВАТ ВТБ Банк не було спричинено будь-якої матеріальної шкоди ОСОБА_3
Стосовно частини позовних вимог, що до відшкодування моральної шкоди, вважають, що позивачем не доведено фактів спричинення такої шкоди і просять суд відмовити йому у задоволенні позовних вимог в цілому.
Вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що 15 вересня 2008р. між позивачем ОСОБА_3 та Донецькою філією Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк був укладений договір банківського вкладу № 343ф/2008Д Депозитний вклад «Класичний». Згідно з пунктом 1.1. Договору ОСОБА_3 передав банку гроші в сумі 270000грн. на строк 367 днів, з 15 вересня 2008р. по 17 вересня 2009р., а банк прийняв ці гроші і зобов’язався повернути їх на умовах передбачених Договором та сплатити 18, 75 % річних.
При цьому, суду представлено два примірники вказаного договору. В одному з яких п. 4.4 викладений у наступній редакції:.... при поверненні коштів після закінчення 60-денного терміну з дати, вказаної у першому абзаці п.2.2. Договору, проценти за цим Вкладом, виплачуються у розмірі процентної ставки, що передбачена п.1.1. даного Договору.
Згідно іншого примірнику договору(також під № 343ф/2008Д від 15 вересня 2008р.). п.4.4 викладений в редакції: при поверненні коштів після закінчення 90 денного терміну з дати, вказаної у першому абзаці п.2.2. Договору, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі, який становитиме 50 % від розміру процентної ставки, що передбачена п.1.1 даного Договору.
Виходячи з пояснень позивача ОСОБА_3, примірник Договору з такими умовами, він підписав лише 24 грудня 2008р., погодившись на пропозицію заступника директора ВТБ Банку ОСОБА_6 і тому вважає його нікчемним, посилаючись на ч. 1 ст. 228 ЦК України та ч.3 ст. 203 ЦК України.
Стаття 228 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що порушає публічний порядок, як що він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи та незаконне заволодіння ним.
Але, в судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечував, що підписав Договір власноручно, ознайомившись з ним і усвідомлюючи його умови.
Будь-яких умов, які спрямованні на порушення прав і свобод людини, пошкодження майна, або незаконне заволодіння ним, в тексті договору не має. Не було встановлено і будь-яких об’єктивних фактів, які б свідчили про примушення позивача підписати такий варіант Договору. Таким чином, даний договір не можна вважати «нікчемним» і висновки позивача з цього приводу помилкові.
Допитаний у судовому засіданні, у якості свідка, ОСОБА_6 пояснив, що два різні примірники одного й того ж договору, виникли у наслідок технічної помилки.
Як вбачається з представлених суду платіжних документів(заяв на видачу готівки № TR. 15351.2 та № TR15351.3 від 24 грудня 2008р.) 24 грудня 2008р. ОСОБА_3 була повернена сума вкладу - 270000грн. та сплачені проценти у сумі 6846, 82грн. Сума сплачених процентів - 6846, 82грн., відповідає 50 % від розміру процентної ставки, що передбачена п.1.1 Договору.
Крім того, в матеріалах справи мається заява ОСОБА_3, яку він власноручно написав 24 грудня 2008р. на ім’я заступника директору ВТБ Банк ОСОБА_6, вказавши, що не має претензій в частині виплати йому депозиту № 343ф/2008Д.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 підписав другий варіант договору добровільно, погодившись з його умовами і не заявляє позовних вимог, про визнання його недійсним, суд приймає до уваги саме той варіант договору, який був фактично виконаний.
Доводи позивача, стосовно того, що він втратив певну грошову суму(112767, 43грн.) в зв’язку з «курсовими коливаннями», суд вважає необгрунтованими, оскільки знецінення гривні по відношенню до іноземних валют, не залежало від діяльності конкретного банку (в даному випадку відповідача), а відбувалося внаслідок інших обставин.
Крім того, позивач ОСОБА_4 не повинен був обов’язково купувати саме долари за гривні, яки знаходились на його депозитному рахунку, а міг би використати їх і на будь-які інші потреби.
Таким чином, оцінюючі представлені суду докази у їх сукупності, суд вважає що вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди не знайшли свого підтвердження у ході судового засідання і задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги, що до відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки не грунтуються на законі.
Так, згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п.2 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової шкоди)» від 31 березня 1995р., із змінами від 25.05.2001р., спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються у випадках передбачених спеціальними нормами матеріального законодавства.
При цьому, дані правовідносини виникли між сторонами на підставі договору, тобто є договірними, а норми діючого законодавства не передбачають можливості відшкодування моральної шкоди по даній категорії правовідносин.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 203, 215, 228, 509, 510, 526, 527, 1066-1075 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Донецької філії ВАТ ВТБ Банк про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.