КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2011                                                                                           № 38/454

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:             

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 -  представник за довіреністю,    

від відповідач: ОСОБА_2 – представник за довіреністю,  

від третіх осіб: представники не з’явились.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Текстиль-Полімер”

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.01.2011р.

у справі №38/454 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Текстиль-Полімер”    

до Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії”

третя особа – 1.Приватний нотаріус ОСОБА_3, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Макротрейд”

про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню,  

ВСТАНОВИВ:

         В грудні 2010 року позивач звернувся з позовом про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчих написів, вчинених 31.08.2010р. Приватним нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстрованих в реєстрі №8581, №8579, №8583.

       Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним нотаріусом ОСОБА_3 при вчиненні спірних виконавчих написів не було перевірено безспірності заборгованості, що є підставою для визнання вказаних написів такими, що не підлягають виконанню.

      Рішенням Господарського суду м.Києва від 27.01.2011р. у справі №38/454 в задоволенні позовних вимог відмовлено.   

     Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.87,88 Закону України „Про нотаріат”, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 та ст.ст.91,104 ГПК України, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне  встановлення  обставин господарським судом, що мають  значення  для  справи та порушення  останнім норм матеріального та процесуального права.

       Приватним нотаріусом ОСОБА_3 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін та розглядати справу у його відсутність.

      Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.    

      Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Макротрейд” не надано відзиву на апеляційну скаргу.

       Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзивів, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

     З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2008р. між третьою особою 2 та відповідачем був укладений кредитний договір №109-Н/08, відповідно до умов якого відповідач надав третій особі 2 кредит в загальній сумі 69840000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №2255905 від 08.08.2008р.  

    В подальшому, між позивачем та відповідачем був укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір, відповідно до умов якого, в забезпечення зобов’язань ТОВ “Торговий дім “Макротрейд”, які випливають із кредитного договору №109-Н/08, позивач передає відповідачу в іпотеку майно, вказане в п.3.1 договору.

    Згідно із п.3.1, 3.2 вказаного договору предметом іпотеки є нежитлові будівлі літ. Т-1 загальною площею 27,80 м2, літ. Р-1 загальною площею 868,90 м2, літ. П-1 загальною площею 1192,40 м2, літ. О-2 загальною площею 225,20 м2, літ. У-1 загальною площею 687,20 м2, що знаходяться за  адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, буд. №24, які належать позивачу на праві власності згідно з договором купівлі-продажу нежитлових будівель, заставна вартість яких складає 3678400,00 грн.

     02.11.2009р. між позивачем та відповідачем був укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір, відповідно до умов якого, в забезпечення зобов’язань ТОВ “Торговий дім “Макротрейд”, які випливають із кредитного договору №109-Н/08, позивач передає відповідачу в іпотеку майно, вказане в п.3.1 договору.

     Відповідно до п. 3.1, 3.2 вказаного договору предметом іпотеки є нежитлові будівлі: літ. Ш-1, загальною площею 120,90 м2, літ. З-2,  загальною площею 2289,10 м2, що знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, буд. 24, які належать Позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель, заставна вартість яких складає 1894100,00 грн.

     Також, 02.11.2009р. між позивачем та відповідачем був укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір, відповідно до умов якого в забезпечення зобов’язань ТОВ “Торговий дім “Макротрейд”, які випливають із кредитного договору №109-Н/08, позивач передає відповідачу в іпотеку майно, вказане в п.3.1. договору.

     З пунктів 3.1, 3.2 вказаного договору вбачається, що предметом іпотеки є нежитлові будівлі літ. Я-1. загальною площею 180,80 м2, що знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, буд. №24, яка належить Позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, заставна вартість якого складає 245400,00 грн.

    Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2010р. відповідач направив на адресу позивача та третьої особи 2 повідомлення-вимогу про повернення повної суми заборгованості за кредитним договором №109-Н/08 від 08.08.08р. в загальній сумі 79923668,41 грн., в тому числі 59757040,00 грн. основної заборгованості за кредит, 17745330,11 грн. заборгованості зі сплати процентів та 2421298,31 грн. пені, яке позивач отримав 12.07.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення.

     19.07.2010р. позивач надав відповідь відповідачу на вказане повідомлення, в якій не заперечив проти вказаної суми боргу, проте просив не вживати заходів щодо дострокового повернення повної суми заборгованості та не звертати стягнення на заставлене майно.

     Проте, 26.08.2010р. відповідач звернувся до третьої особи 1 з заявами про вчинення виконавчих написів про звернення стягнення на нерухоме майно: нежитлові будівлі літ. Ш-1 заг. пл. 120,90 м2, літ. З-2 заг. площ. 2289,10 м2, літ. Я-1 заг. пл.. 180,80 м2, літ. Т-1 заг. пл.27,80 м2, літ. Р-1 заг. пл.868,90 м2, літ. П-1 заг. пл. 1192,40 м2, літ. О-2 заг. пл. 225,20 м2, літ. У-1 заг. пл. 687,20 м2, що знаходяться  за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 24 та належать на праві власності позивачу, до яких додав всі документи, які підтверджують заборгованість за кредитним договором.

     Так, 31.08.2010р. третьою особою 1 були вчинені виконавчі написи за реєстраційним №8579, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно –нежитлові будівлі літ. Т-1 заг. пл.27,80 м2, літ. Р-1 заг. пл.868.90 м2, літ П-1 заг. пл.. 1192,40 м2, літ. О-2 заг. пл.. 225,20 м2, літ. У-1 заг. пл.. 687,20 м2; №8581, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно – нежитлові будівлі літ. Ш-1 заг. пл.120,90 м2, літ. З-2 заг. пл.. 2289,10 м2; №8583, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно – нежитлові будівлі лі. Я-1, заг. пл.180,80 м2, що знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, 24, що належать на праві власності позивачу.

     Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки рим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

      В силу ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

     Статтею 50 Закону України “Про нотаріат”, в редакції на час вирішення спору передбачено, що нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

    Вказаними нормами матеріального права визначені способи захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання у вигляді визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності або визнання недійсними актів нотаріуса, проте на час вирішення даного спору не передбачено такого способу захисту прав, як визнання виконавчих написів (актів чи дій) нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

   Посиланням на Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України колегією суддів не приймаються до уваги з наступних підстав.

    З статті 87 Закону України “Про нотаріат” вбачається, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    Відповідно до ст.88 Закону України “Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

    Згідно із п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться  у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р., для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

     Відповідно до п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

    При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів (п.286 Інструкції).

    З вищевстановленого вбачається, що спірні виконавчі написи були вчинені на підставі нотаріально посвідчених іпотечних договорів, укладених між позивачем та відповідачем, документів, що підтверджували заборгованість за кредитним договором, вартість майна позивача, на яке звернено стягнення виконавчими написами, в загальній сумі 5817900,00 грн. значно менше заборгованості за кредитним договором 79923668,41 грн.

      Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при вчиненні оскаржуваних виконавчих написів Приватним нотаріусом ОСОБА_3 були дотримані вимоги чинного законодавства України, Закону України „Про нотаріат” та Інструкцію „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” що вчинення виконавчих написів, в зв’язку з чим відсутні підстави для визнання останніх такими, що не підлягають виконанню.      

      Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.       

        Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

      Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

       Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції з урахуванням вищевикладеного та відзивів на неї.       

      Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Текстиль-Полімер” на рішення Господарського суду м.Києва від 27.01.2011 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м.Києва від 27.01.2011 року у справі №38/454 залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №38/454 повернути до Господарського суду м.Києва.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді