ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
26 квітня 2011 року справа № 5020-106/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Метр-ФФ»
(вул. Глухова, б. 3, кв. 16, м. Севастополь, 99053)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс»
(вул. Очаковцев, б. 26, кв. 1, м. Севастополь, 99011)
про стягнення 315397,52 грн., у тому числі: 237488,61 грн. –основний борг, 6733,70 грн. –3% річних, 36332,70 грн. –інфляційні втрати, 34842,51 грн. –пеня.
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1, довіреність б/н від 20.12.2010;
ОСОБА_2, довіреність б/н від 18.04.2010;
відповідача – ОСОБА_3, довіреність від 20.08.2009.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метр-ФФ»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс»(далі –Відповідач) про стягнення 366 808,39 грн., у тому числі: 273 955,21 грн. –основний борг, 11 978,97 грн. –3% річних, 31 504,85 грн. –інфляції втрати, 49 369,36 грн. –пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору підряду б/н від 29.12.2008, а саме, обов’язку щодо оплати виконаних робіт.
07.04.2011 представником Позивача надана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 315 397,52 грн., у тому числі: 237 488,61 грн. –основний борг, 6 733,70 грн. –3% річних, 36 332,70 грн. –інфляційні втрати, 34 842,51 грн. –пеня.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.
У судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва у порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України, а саме: 15.02.2011 до 10.03.2011, 24.03.2011 до 07.04.2011, 07.04.2011 до 11.04.2011, 11.04.2011 до 19.04.2011, 19.04.2011 до 21.04.2011, 21.04.2011 до 26.04.2011, зокрема, за клопотаннями сторін для надання можливості врегулювати спір мирним шляхом, а також здійснити звірення розрахунків. Строк вирішення спору продовжувався.
Представником Позивача 19.04.2011 заявлено клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи для вирішення питань: «чи підтверджуються документально вказані в акті від 01.02.2010 розрахунки ТОВ «Тонус Плюс»перед ТОВ «МЕТР-ФФ»», «чи підтверджується документально отримання ТОВ «МЕТР-ФФ»грошових коштів», «чи підтверджується документально переказ ТОВ «Тонус Плюс»грошових коштів», «чи були та які порушення вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку, звітності і контролю, при проведенні розрахунків», «чи правильно складалися бухгалтерські проведення та інші бухгалтерські записи»/а.с.111/. Це клопотання обґрунтовано наявністю двох актів звірки розрахунків між сторонами, що містять різні дані.
Представник Відповідача проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що деякі питання не входять у предмет доказування у справі та мають правовий характер, а у матеріалах справи достатньо доказів для прийняття рішення у справі. Крім того, представник Відповідача зазначає, що основна частина бухгалтерських документів, що потрібні для проведення відповідної експертизи, знищена, про що свідчать надані ним підтверджуючі документи, та вважає це клопотання способом затягнути судовий процес.
Клопотання представника Позивача про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи відхилено судом з огляду на наступне.
Твердження представника Позивача щодо наявності двох актів звірки розрахунків між сторонами, що містять різні дані, не відповідає дійсності, оскільки акт від 01.02.2010, на який він посилається у клопотанні про призначення експертизи, обома сторонами не підписаний.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов’язок доказування і подання доказів покладений на сторони, тому підтвердження документально певних господарських операцій є обов’язком сторін. Судова експертиза є дослідженням на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, а не засобом витребування доказів.
Крім того, питання щодо правильності ведення бухгалтерського обліку не є предметом розгляду справи.
Таким чином, Позивачем не доведено, що вирішення запропонованих ним до експертизи питань є необхідним для розгляду справи.
Представники Позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник Відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що у Відповідача була наявна заборгованість у розмірі 157 487,61 грн. (з урахуванням оплат, які не враховані Позивачем у розрахунку позову), але вона погашена в силу зарахування його зустрічних грошових вимог за договором з поставки газобетону від 25.08.2008, яке здійснено ним заявою від 04.04.2011 за вих.№59 /а.с.79/. Нарахування пені вважає необґрунтованим, оскільки строк позовної давності закінчився у липні 2010 року, та заявив про застосування позовної давності, а розрахунок 3% річних та інфляційних втрат вважає таким, що підлягає перерахунку /а.с. 38-39, 65/.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
29.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Метр-ФФ” (Підрядник) укладений договір підряду (далі –Договір), відповідно до умов якого Підрядник зобов’язується виконати кінцевий комплекс робіт по будівництву житлового будинку №14а по вулиці Парковій у місті Севастополі відповідно до специфікації робіт згідно з Додатком №2, а Замовник зобов’язується надати фронт робіт, прийняти належним чином виконанні роботи та оплатити їх повністю на умовах, визначених у пункті 2.1 /арк. с. 10-12/. Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків (пункт 3.1 Договору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна вартість доручених робіт складає 4 865 770,00 грн. Кінцева вартість робіт, яка підлягає сплаті Підряднику, розраховується виходячи з обсягу фактично виконаних робіт, з урахуванням цін, узгоджених сторонами у Додатку №2 (пункт 2.4 Договору).
У разі затримки Замовником строків оплати прийнятих робіт, Замовник сам несе відповідальність за неоплаченими роботами перед Підрядником та перешкоджанню подальших робіт (пункт 7.3 Договору).
Додатком №1 до Договору встановлено графік фінансування робіт по 9-ті поверховому житловому будинку №14а по вулиці Парковій у місті Севастополі /а.с.13/.
Передача Замовнику окремих етапів виконаних робіт, передбачених Додатком №2, здійснюється на підставі Актів виконаних робіт, наданих Підрядником не пізніше 3 робочих днів від дня закінчення відповідного етапу робіт, роботи вважаються виконаними від дня підписання Замовником відповідних актів (пункти 5.1, 5.3 Договору).
17.07.2009 сторони склали акт взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 17.07.2009 заборгованість Відповідача склала 273 955,21 грн. /арк. с. 15/.
Листом за вих.№22/0709 від 22.07.2009 /а.с.106/, листом за вих. №05/0609 від 05.06.2009 /а.с.107/, а також претензією за вих. №23/0410 від 23.04.2010 /а.с.96/ Позивач звертався до Відповідача з вимогою виконувати належним чином узгоджений графік фінансуванні робіт та погасити заборгованість за Договором.
Однак, як вказує Позивач, заборгованість за Договором Відповідачем не оплачена та станом на 26.04.2011 складає 237 488,61 грн., що стало причиною звернення Позивача до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором будівельного підряду.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору будівельного підряду є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення Господарського кодексу України та положення параграфу 3 глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною четвертою статті 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Судом встановлено, що Додатком №1 до Договору встановлено графік фінансування робіт по 9-ті поверховому житловому будинку №14а по вулиці Парковій у місті Севастополі /а.с.13/, а саме, передбачений наступний порядок оплати:
з 21.01.2009 по 31.01.2009 –62 300,00 грн.;
з 04.02.2009 по 10.02.2009 –350 000,00 грн.;
з 23.02.2009 по 04.03.2009 –450 000,00 грн.;
з 16.03.2009 по 23.03.2009 –500 000,00 грн. і т.д.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.
Судом встановлено, що відповідно до актів звірки взаємних розрахунків від 17.04.2009 /а.с.15/ та від 03.03.2011 /а.с.64/, підписаних Позивачем, ним виконано робіт на суму 1083021,09 грн. Відповідач підтвердив факт виконання Позивачем робіт на цю суму, про це свідчить акт звірки взаємних розрахунків від 03.03.2011, підписаний лише Відповідачем /а.с.67/.
Відповідно до зазначених актів обома сторонами визнається оплата Відповідачем виконаних робіт в сумі 845532,48 грн.
Проте судом встановлено, що Позивачем не враховано платежі, які були проведені Відповідачем на загальну суму 80 000,00 грн., а саме:
20 000,00 грн. (квитанція до прибуткового касового ордеру №18/09-09 від 18.09.2009 /а.с.70/;
20 000,00 грн. (квитанція до прибуткового касового ордеру №28/09-09 від 28.09.2009 /а.с.70/;
20 000,00 грн. (квитанція до прибуткового касового ордеру №68 від 09.10.2009 /а.с.69/;
10 000,00 грн. (квитанція до прибуткового касового ордеру №70 від 06.11.2009 /а.с.72/;
10 000,00 грн. (квитанція до прибуткового касового ордеру №06/11-09 від 06.11.2009 /а.с.72/.
Достовірність наданих представником Відповідача документів у підтвердження зазначених вище платежів Позивачем не спростована, клопотання щодо виключення них з числа доказів або призначення експертизи з метою встановлення їх фальсифікації не заявлені, тому ці документи прийняти судом в якості доказів.
Таким чином, заборгованість за Договором щодо оплати виконаних робіт за Договором, станом на день прийняття рішення складає 157 488,61 грн. (1083021,09 –(845532,48 грн. + 80 000,00 грн.) = 157 488,61 грн).
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у загальній сумі 157 488,61 грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом не може бути прийнята в якості доказу зарахування зустрічних грошових вимог сторін за Договором та договором з поставки газобетону від 25.08.2008 заява Позивача від 04.04.2011 за вих.№59 /а.с.79/, оскільки ним не надано належних та допустимих доказів направлення її Відповідачу. Отримання цього листа представником Позивача ОСОБА_1 не можна вважати врученням його Позивачу через відсутність у першого повноважень на такі дії. Обсяг прав представника Позивача ОСОБА_1 визначений довіреністю б/н від 20.12.2010 /а.с. 34/.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення Відповідачем умов Договору, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача заборгованості розмірі 157 488,61 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором Позивач просить стягнути з Відповідача за період з 23.04.2010 по 03.04.2011 пеню у розмірі 34 842,51 грн.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Проте нарахована Позивачем пеня задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (частини перша, друга статті 547 ЦК України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частини перша статті 548 ЦК України).
У разі невиконання або неналежного виконання замовником обов’язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом (стаття 886 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частини перша статті 549 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини друга статті 551 ЦК України).
Судом встановлено, що, ані Договором, ані актами цивільного законодавства, не передбачена неустойка (штраф, пеня) за порушення зобов`язань за Договором.
З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 34 842,51 грн. задоволенню не підлягають, а заява Відповідача про застосування позовної давності залишається судом без розгляду.
Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача за неналежне виконання ним зобов’язань за Договором 3% річних за період з 23.04.2010 по 03.04.2011 у розмірі 6733,70 грн, інфляційні втрати за період з серпня 2009 року по березень 2011 року –36332,70 грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок Позивача 3% річних визнаний судом неправильним, а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних такими, що підлягають задоволенню частково, у розмірі 4478,72 грн. (23.04.2010 - 03.04.2011 (346 днів); 157 488,61 грн.х346:365 х 3% = 4478,72 грн.)
Інфляційні втрати за період з серпня 2009 року по березень 2011 року також перераховані судом та складають 26300,60 грн.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, в розмірі 188267,93 грн, з яких: 157488,61 грн –основний борг, 4478,72 грн –3% річних, 26300,60 грн –інфляційні втрати.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 47, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс»(вул. Очаковцев, б. 26, кв. 1, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 30475947, р/р 26005301000987 в СФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 384997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метр-ФФ»(вул. Глухова, б. 3, кв. 16, м. Севастополь, 99053, ідентифікаційний код 35333831, р/р 26005301007515, в СФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 384997) 188267,93 грн (сто вісімдесят вісім тисяч двісті шістдесят сім грн. 93 коп.), з яких: 157488,61 грн –основний борг, 4478,72 грн –3% річних, 26300,60 грн –інфляційні втрати, а також державне мито в розмірі 1882,68 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві грн. 68 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 140,87 грн. (сто сорок грн. 87 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя підпис О.М. Юріна
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 04.05.2011.