Справа №2-18872007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 травня 2007 року                                       Кременецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Білосевич Г.С, 

при секретарі: Піко дюк І. С.   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Кременці справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чернобильсервіс»,   третьої особи Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про стягнення невиплаченої частини заробітної плати,   -

 ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про стягнення невиплаченої частини заробітної плати з Державного підприємства «Чернобильсервіс»,   яка виникла за період з 14 квітня 1990 року по день подачі даного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та пояснив,   що з 14 квітня 1990 року позивач працює водієм в зоні відчудження на державному підприємстві «Чернобильсервіс».

За весь час роботи у зоні відчудження йому повина була виплачуватися в якості складової частини заробітної плати щомісячна доплата у розмірі трьох мінімальних заробітних плати,   згідно   ст.  39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,   які постраждали внаслідок Чорнобильсткої катастрофи» від 28.02.1991 року,   №796-ХП із наступними змінами. Розмір цієї доплати за період з 01.01.2003 року по 01.01.2006 року конкретно був визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року,   №137 «Про доплати і компенсації особам,   які працюють у зоні відчудження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення повного після повного відселення жителів». Відповідно до вказаного Закону України Постановою Кабінету Міністрів України установлено,   що в період з 01.01.2003 року - 01.01.2006 року особам,   які постійно працюють проводиться доплата у 9-кратному розмірі доплати,   встановленої для громадян,   які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення.Ця доплата проводиться пропорційно відпрацьованому часу,   але не більше від зазаначеного розміру.

Пунктом 2 зазначеної Постанови передбачено,   що особам,   які постійно працюють у зоні відчудження,   премія за основні пезультати господарської діяльності нараховується у розмірі до 50% тарифної ставки (посадового окладу) з урахуванням доплат і надбавок,   передбачених законодавством та підпунктом 1 цього пункту.

Відповідно до зазначеної Постанови та   ст.  39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,   які постраждали внаслідок Чорнобильсткої катастрофи» розмір щомісячної доплати за роботу в зоні відчудження складає 27 мінімальних заробітних плат,   плюс 50% від цієї суми.

Позивач вважає,   що оскільки розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:

·   з 01.01.2003 року-185грн.;

·   з 01.12.2003 року-205грн.;

·   з 01.09.2004 року-237грн.;

·   з 01.09.2005 року - 262грн.;

·   з 01.04.2005 року - 290грн.;

·   з 01.07.2005 року-310грн.;

·  з 01.09.2005 року - 332грн. то,   виходячи з вищевикладеного,   розмір недорахованих коштів складає:

·   за 2003 рік - 80658грн. 67коп.;

·   за 2004 рік - 111001грн. 48коп.;

·   за 2005 рік - 144062грн. 01коп.

2

Всього відповідач заборгував перед позивачем 335695грн. 16коп.

Також,   незважаючи на наявність зазначених законодавчих актів,   які прямо регламентують розмір доплати за роботу у зоні відчудження,   адміністрація Державного підприємства «Чернобильсервіс» сплачувала доплату за роботу у зоні відчудження лише в розмірі 118грн. 80коп. та 50% премії від цієї суми.

Всього щомісячна доплата за роботу в зоні відчудження складала від 178грн. 20коп. до 222грн. 75коп. в місяць. При цьому адміністрація Державного підприємства «Чернобильсервіс» незаконно посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року,   №836 «Про компенсаційні виплати особам,   які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,   яка суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,   які постраждали внаслідок Чорнобильсткої катастрофи»,   який чітко визначив суму доплати за роботу у зоні безумовного (обов'язкового) відселення в залежності від розміру заробітної плати,   яка визначена Законом. 

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року,   №571 «Про доплати і компенсації особам,   які працюють у зоні відчудження» встановлено,   що у період з 01.01.2006 року по 01.01.2009 року особам,   які постійно працюють у зоні відчудження проводиться доплата у 9-кратному розмірі доплати,   встановленої для громадян,   які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення. Просить позов задоволити.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися,   надіславши заяву,   в якій зазначено,   що позов ОСОБА_1 відповідач повністю не визнає,   оскільки з обгрунтуванням та розрахунками вимог позивача не погоджуються і вважають що порушень його прав не було та немає. Дане підприємство діяло та лише у межах своїх повноважень та виконували постанови уряду,   які відповідно до   ст.  117 Конституції,   є обов'язковими до виконання,   в тому числі і Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року,   №836 «Про компенсаційні виплати особам,   які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,   якою визначено,   що розмір доплати за працю в зоні безумовного (обов'язкового) відселення становить 13грн. 20коп.,   оскільки підприємство самовільно не визначає розміри доплат за працю в зоні відчудження. Відповідно до ч.3   ст.  39 роздіу VII «Особливості регулювання праці громадян,   які працють на територіях радіоактивного забруднення» Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,   які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,   є повноваженнями Адміністрації зони відчудження та Кабінету Міністрів України. Просили у позові відмовити.

Суд,   заслухавши пояснення представника позивача встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач,   відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року,   №137 «Про доплати і компенсації особам,   які працюють у зоні відчудження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення повного після повного відселення жителів» та Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року,   №836 «Про компенсаційні виплати особам,   які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,   за працю у зоні відчудження у період з 01.01.2003 року по 31.12.205 року щомісячно отримував,   пропорційно відпрацьованому часу,   доплату в розмірі,   що не перевищувала 118грн. 80коп. та 50% премії від цієї суми,   про що і було підприємством видано довідку №12/170 від 07.02.2007 року.

У період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року підприємство нарахувало та сплатило спірну доплату на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 29.01.2003 року,   №137 «Про доплати і компенсації особами,   які працюють у зоні відчудження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року,   №836 «Про компенсаційні виплати особам,   які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розрахунок розміру доплати за працю у зоні відчудження грунтується на базовій доплаті у 13грн. 20коп.,   розмір якої визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року,   №836 «Про компенсаційні виплати особам,   які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,   яка є чинною на цей час (13грн. 20коп. х 9 = 118грн. 80коп.)

Враховуючи наведене,   суд вважає,   що відповідачем не порушено прав позивача на оплату праці та отримання соціальних виплат.

Керуючись   ст.    ст.   10,  11,  209,  212,  214-215,  218,  223 ЦПК України,     ст.    ст.   94-98 КЗпП України,     ст.     ст.   13,   39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,   які постраждали внаслідок Чорнобильсткої катастрофи»,   суд,   -

 2

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чернобильсервіс»,   третьої особи Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про стягнення невиплаченої частини заробітної плати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення,   а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Тернопільської області через Кременецький районний суд.