№ 2-235/2011

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

А В Т О Н О М Н О Ї   Р Е С П У Б Л І К И   К Р И М

 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

30 березня 2011 року                      Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого – судді         БІЛЮНАСА В.Ю.,

при секретарі             АРІСТОВІЙ І.Р.,

за участю адвоката         ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди суми у розмірі 4290 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 7 липня 2008 року приблизно о 16:40 годин в м. Ялті на вул. Кривошти водій  ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ» (державний НОМЕР_2),   не врахувавши дорожню обстановку, виїхав на смугу зустрічного руху , учинив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2104» (державний номер НОМЕР_1), порушив п.10.1 ПДД і вчинив дорожньо-транспортну подію, в результаті якої вчинив наїзд на автомобіль, що належить позивачу. На думку позивача, його автомобіль одержав механічні пошкодження на суму 4290,00 грн. (3500,00 грн. + 790,00 грн.). Оскільки спричинена шкода до цього моменту відповідачем не відшкодована, позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом. Крім того, позивачем були понесені судові витрати.  В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач та третя особа у судове засідання зявилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Правом направити у судове засідання своїх уповноважених представників не скористалися. За таких обставин, суд визнав можливим розглянути справу за їх відсутності та на реалізацію частини 4 ст. 169, частини 1 ст. 224 ЦПК України постановити заочне рішення.

Вислухавши осіб, які з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода заподіяна неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її заподіяла.

В силу ч. 2 ст.1187 ГК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди й т.д.) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Таким чином, обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на власника джерела. Власником джерела підвищеної небезпеки є особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

На підставі ч. 5 ст.1187 ЦК України особа яка здійснює діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за заподіяну шкоду, якщо не доведе, що шкоду заподіяно внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

Судом встановлено, що водій ОСОБА_3 7 липня 2008 року приблизно о 16:40 годин в м. Ялті на вул. Кривошти , керуючи автомобілем «ВАЗ» (державний НОМЕР_2), який був переданий йому власником ОСОБА_4,   не врахувавши дорожню обстановку, виїхав на смугу зустрічного руху , учинив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2104» (державний номер НОМЕР_1), порушив п.10.1 ПДД і вчинив дорожньо-транспортну подію. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «ВАЗ 2104», який належить на праві власності позивачу, заподіяні механічні ушкодження.

Постановою Ялтинського міського суду АРК від 18 липня 2008 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ст.124 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов’язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Встановлено, що особою, винною у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_3 Оскільки у даному випадку власником джерела підвищеної небезпеки є відповідач, саме він повинен відшкодувати заподіяні позивачеві збиток.

Судом береться до уваги, що за змістом частини 1 ст. 11 ЦПК України в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи виключно на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно з частиною 3 ст. 10 та частиною 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, проте не має права самостійно збирати докази.

Суд вважає можливим задовольнити позов лише у частині документально підтвердженої матеріальної шкоди у розмірі 790,00 грн., яка підтверджується рахунком-фактурою від 19 лютого 2010 року та чеком фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 26 грудня 2010 року (а. с. 62).

В іншій частині позовні вимоги не підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів.

Суд відхиляє посилання позивача на акт виконаних робіт, оскілки він підтверджує лише факт належного виконання робіт, а не факт їх оплати у розмірі 3500,00 грн.

При цьому, на користь позивача слід стягнути судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 30,00 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 50,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.    

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 1166, 1187 ЦК України, ст.ст. 10-11, 60, 88, 208-210, 213-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 790,00 (сімсот дев’яносто) гривень, судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 30,00 (тридцять) гривень, витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 50,00 (п’ятдесят) гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн., а усього – 1870,00 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят гривень 00 коп.).

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду АРК у порядку та строки, передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С у д д я –