№ 2-116/2011

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

А В Т О Н О М Н О Ї   Р Е С П У Б Л І К И   К Р И М

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 березня 2011 року               Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого – судді     БІЛЮНАСА В.Ю.,

при секретарі             АРІСТОВІЙ І.Р.,

за участю адвоката         ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з вимогами про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, припинення права власності ОСОБА_4 на 1/3 частку у спільній квартирі та визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на квартиру (по Ѕ частці квартири за кожною) з виплатою на користь ОСОБА_4 відповідної компенсації. В обґрунтування своїх вимог посилалися на положення ст.ст. 183, 365 ЦК України та зазначали, що спільне володіння і користування двокімнатною квартирою трьома особами є неможливим.

ОСОБА_4 до суду не з’явилася. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином – шляхом опублікування виклику до суду у друкованому засобі масової інформації. Правом направити у судове засідання свого уповноваженого представника не скористалася. За таких обставин, суд визнав можливим розглянути справу за її відсутності та на реалізацію частини четвертої ст. 169 і частини першої ст. 224 ЦПК України постановити заочне рішення.

Вирішуючи питання територіальної підсудності справи, суд взяв до уваги приписи статті 114 ЦК України, яка зазначає, що позови з приводу нерухомого майна пред'являються за його місцезнаходженням.

Судом встановлено такі факти (обставини) та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло Ю/95-ІІ від 14 жовтня 1994 року, договором дарування частки квартири від 4 жовтня 2001 року (реєстр. № 7028) та довідкою № 10899, наданою комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» 27 серпня 2010 року.

Квартира загальною площею 42,8 кв. м належить сторонам на праві спільної часткової власності та складається з жилих кімнат 31-1 та 31-2 площею 10,1 та 18,8 кв. м, кухні 31-3 площею 6,4 кв. м, коридору 31-4 площею 2,2 кв. м, санвузла площею 2,5 кв. м, шафи площею 2,0 кв. м та балкону 31-6 площею 0,8 кв. м.

Кожному із співвласників належить 1/3 частка квартири.

Зі змісту експертного висновку № 10011 від 24 грудня 2010 року, наданого судовим експертом Демидовим І.В. на підставі ухвали Ялтинського міського суду АРК від 29 вересня 2010 року, вбачається, що виділити в натурі ізольовану частину приміщень, які б складали 1/3 частки квартири, що належить ОСОБА_4, – неможливо.

Дійсна ринкова вартість 1/3 частки квартири становить 83733,00 грн.

На реалізацію частини другої ст. 365 ЦК України зазначену суму внесено від імені позивачів на депозитний рахунок суду для перерахування на користь відповідачки.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_1, вивчивши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи, дослідивши інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов наступних висновків.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної часткової або спільної сумісної власності (спільне майно). Власність із визначенням часток кожного із співвласників є спільною частковою (частини перша та друга ст. 355, частина перша ст. 356).

Частиною першою ст. 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду, якщо:

1) частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.

Аналіз наведеної норми дає підстави дійти висновку, що для вирішення питання припинення права власності на частку у спільному майні наявність усіх чотирьох умов у їх сукупності не є обов’язковою, оскільки у зазначеній статті йдеться про перелік підстав, кожна з яких є самостійною та достатньою для вирішення питання.

Суд дійшов висновку, що право ОСОБА_4 на 1/3 частку квартири підлягає припиненню, оскільки вона не може бути виділена в натурі (що вбачається з експертного висновку), квартира є річчю неподільною (в розумінні статті 183 ЦК України), а спільне володіння та користування нею (проживання трьох дорослих осіб у двокімнатній квартирі) – є неможливим.

Водночас суд вважає, що вимога про припинення права спільної часткової власності на квартиру задоволенню не підлягає, оскільки таке право припиняється виключно у разі повного розподілу майна, що є об’єктом спільної власності (частина друга ст. 367 ЦК України).

Припиняючи право ОСОБА_4 на 1/3 частку квартири, суд, при цьому, залишає квартиру у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, отже спільна часткова власність зазначених осіб на квартиру не припиняється.

Суд також не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру в цілому (по Ѕ частці за кожною), оскільки предметом судового розгляду у цій справі є припинення права власності ОСОБА_4 та набуття права власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири.

Питання щодо інших частин квартири (що належать позивачкам) судом не вирішується. Право позивачок на належні їм частки квартири не оспорюється. Отже підстав для його захисту шляхом визнання у судовому порядку не потребується.

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги лише в частині визнання права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири, що належала ОСОБА_4 (по 1/6 частці за кожною).

Суд зауважує, що зазначене рішення з набранням ним законної сили є підставою для реєстрації припинення права власності ОСОБА_4 на 1/3 частку спірної квартири, а також підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 1/6 частку квартири за кожною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (до його створення – у комунальному підприємстві Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації»).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд розподіляє судові витрати з урахуванням часткового задоволення позову та стягує на користь позивачок половину судових витрат (по ј частці кожній: 120,00 грн. + 204,00 грн. = 324,00 грн. : 2 = 162,00 грн. : 2 = 81,00 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 355, 356, 365, 367 ЦК України,
ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності – задовольнити частково.

Припинити право ОСОБА_4 на частку у спільному майні – на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.

Визнати право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4.

Визнати право власності ОСОБА_3 на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 83733,00 грн. (вісімдесят три тисячі сімсот тридцять три гривні 00 коп.), що внесена на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим 15 березня 2011 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 81,00 грн. (вісімдесят одна гривня 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 81,00 грн. (вісімдесят одна гривня 00 коп.).

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду АРК у порядку та строки, передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С у д д я   –