Р І Ш Е Н Н Я

                             іменем  України         справа №2-715/11

        29 березня 2011 р.                                       м.Ялта

    Ялтинский міський суд АРК у складі головуючого судді Берещанського Ю.В., при секретарі Сергеєвій Є.О., з участю представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – відділ громадянства про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом зняття з реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_2,  ОСОБА_4, ОСОБА_5 до колективного рибальського господарства «Луч»,  ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частки будинку недійсним,

В с т а н о в и в :

 Позивач ОСОБА_1 є власником 4/10 часток  житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу,    який був укладений 25 жовтня 2010 року між колективним рибальським господарством «Луч» та ОСОБА_1.        

Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом зняття з реєстрації відповідачів. У  судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позов підтримав і суду пояснив, що позивач ОСОБА_1 отримав 4/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2010 року.            Квартира № 4 вказаного домоволодіння складається з наступних приміщень: житлові кімнати 3-1, 4-1, 4-2, 4-3, засклена веранда 4-4, на ділянці сарай літ. «Б», сарай літ. «Д», сарай літ. «Т», котельня літ. «У», навіс літ. «Х», літня кухня літ. «Ц», навіс літ. «Щ», навіс літ. «Ю». У квартирі № 4 проживають відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітня ОСОБА_6. Всі вони зареєстровані за вказаною адресою і проживають там без згоди позивача. Вони перешкоджають позивачу користуватися належною йому власністю. Просив суд усунути перешкоди у користуванні будинком шляхом зняття відповідачів з реєстрації.          

 Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали і звернулися до суду із зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу частки будинку недійсним. У судовому засіданні вони та їх представник ОСОБА_8 позов підтримали і суду пояснили, що всі дорослі відповідачі проживають у квартирах № 3 і 4 з 1966 року. Їх право на проживання було закріплено рішенням Ялтинського міського суду у 1984, 1988 і 2001 роках. Рішенням суду за ними було визнано право користування квартирами 3 і 4. Їм нічого не було відомо про продаж частки житлового будинку ОСОБА_1 і це стало відомо тільки тоді, коли новий власник частки будинку у письмовій формі попередив їх про виселення з квартир и про зняття їх з реєстрації. Вони не погоджуються з таким станом речей і наполягають на тому, щоб рішенням суду цей договір купівлі-продажу був визнаний недійсним.  

 Заслухавши пояснення сторін,  перевіривши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 вважає обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню по наступним підставам.

 Згідно  зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння).    

Право власності позивача підтверджується копією договору купівлі-продажу від 25.10.2010 року (а.с.7), копією реєстраційного посвідчення бюро технічної інвентаризації від 27.10.2010 року (а.с.8).  

Продавцем вказаної частки житлового будинку виступало колективне рибальське господарство «Луч». У пункті 6 договору записано: представник ПРОДАВЦЯ гарантує, що 4/10 частки житлового будинку з надвірними будівлями, які є предметом цього договору, на момент його укладення під забороною (арештом) та податковою заставою не перебувають, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб та в іпотеку не передані, не є предметом спадкового договору, щодо них не ведуться судові спори, відносно них не укладено будь-яких договорів користування з іншими особами, прав щодо них у третіх осіб (втому числі за договорами найму (оренди) немає. Як було встановлено судом, цей пункт договору не відповідав дійсності, суть якої складається з того, що на момент укладання вказаного договору в частці житлового будинку, який став предметом купівлі-продажу, проживала сім’я у складі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 разом з неповнолітньою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Всі ці особи потрапили у спірне домоволодіння не випадково, як було встановлено рішенням суду від 23 травня 1984 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_9 проживали у вказаному будинку з 1966 року. Рішенням суду рибальському колгоспу «Пролетарський Луч» було відмовлено у виселенні вказаних осіб із будинку на підставі того, що між сторонами фактично був укладений договір житлового             найму про що свідчив факт того, що позивач регулярно, на протязі 17 років, отримував від відповідачів квартирну плату і не ставив питання про їх виселення (а.с.29). Рішенням суду від 20 липня 1988 року позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_9 на сім’ю із 4 осіб було надано звільнене житлове приміщення площею 16 кв. метра у будинку АДРЕСА_1. При цьому суд прийняв до уваги рішення суду від 23.05.1984 року, яким було встановлено право позивачів на житло у вказаному будинку (а.с.30). Рішенням суду від 25 квітня 2001 року був визнаний частково недійсним договір дарування, який був укладений між колективним рибальським господарством «Луч» і іншою особою стосовно сараю літера «Б» за вказаною адресою. Право користування сараєм було визнано за ОСОБА_2 (а.с.31). При прийнятті вказаного рішення суд також посилався на ту обставину, що позивач ОСОБА_2 з 1966 року проживав за вказаною адресою і користувався спірним сараєм. Таким чином, всі наведені обставини свідчать про те, що позивачі за зустрічним позовом мають право на проживання у спірній частці житлового будинку на підставі найму житлового приміщення, право на яке було визнано судовими рішеннями.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини,  встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуюче наведене, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу 4/10 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,  який був укладений 25 жовтня 2010 року між колективним рибальським господарством «Луч» та  ОСОБА_1 слід визнати недійсним на підставі ст.215 ЦК України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.     Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним - ст. 204 ЦК України.

У відповідності до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України. В даному випадку зміст правочину (договору купівлі-продажу), а саме пункт 6 договору, суперечить Цивільному Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, оскільки порушує житлові права інших осіб.    

Згідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

 Керуючись ст. 10,11,61,209,212,214-215 ЦПК України, ст.203,215,391, 655 ЦК України,  

                        В и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю – відмовити.

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 -  задовольнити.

Визнати  договір купівлі-продажу 4/10 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,  укладений 25 жовтня 2010 року між колективним рибальським господарством «Луч» та  ОСОБА_1 недійсним.      

 Судові витрати слід залишити на рахунку кожної із сторін.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.        

Суддя