Справа № 2 – 454

2011 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

    23 березня 2011   року                  Ялтинський міський суд Криму

у складі судді:                             ПЕРЕВЕРЗЄВОЇ  Г.С.

при секретарі:                             КАЗАЧЕНКО Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі  Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми,

                В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення суми,  а саме дійсної вартості 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 у сумі 93539 .

    Вимоги мотивовані тим, що рішенням Ялтинського міського суду від 01 серпня 2007 року встановлен факт проживання однією родиною без шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Під час сумісного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3, на ім’я останньої була придбана квартира АДРЕСА_1, яка згодом була продана ОСОБА_5. Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 02 листопада 2009 року був встановлений факт того, що спірна квартира є спільним сумісним майном загиблого ОСОБА_4 та ОСОБА_3,  а отже позивачі  як спадкоємці мають право на її частину. У зв’язку з тим, що відповідачкою 27.06.2008 році спірна квартира була продана, а Апеляційний суд своїм рішенням, договір купівлі-продажу визнав дійсним та зазначив, що теперішній власник спірної квартири ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, у якої не може бути витребуване спірне майно, але роз’яснив їм, що позивачі мають право поставити питання лише про повернення їм частини грошей за продану спірну квартиру, у зв’язку з чим вони звернулись до суду з даним позовом.  

    Представник позивачів заявлений позов підтримав та просив його задовольнити.    

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала, при цьому вона пояснила, що хоча спірна квартира і придбана під час сумісного проживання з ОСОБА_4, проте вона була придбана за її власні гроші. Вона також зазначила, що на той час вона була єдиною власницею спірної квартири і ніякого правовстановлюючого документу ні на померлого ОСОБА_6 ні на позивачів не було.  Ні одним правовстановлюючим документом не був встановлений факт того, що спільна квартира є сумісно придбаним майном за час сумісного проживання ОСОБА_3 та померлого ОСОБА_4. Факт того, що відповідачка продала квартиру, не маючи на це право, також нічим не доказаний.  

    Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено з наступних підстав.

    Згідно зі ст.. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням Ялтинського міського суду від 01 серпня 2007 року встановлений факт проживання однією сім'єю чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та жінки ОСОБА_3 - без шлюбу (а.с. 7), однак щодо визнання спірної квартири сумісною власністю рішення прийнято не було, навпаки, рішенням Апеляційного суду АР Крим від 02 листопада 2009 року, на яке посилаються позивачі, в задоволені позову ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, 3-і особи: перша Ялтинська нотаріальна контора, КП «Ялтинське БТІ»  про визнання квартири спільним сумісним майном, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії – відмовлено.    

27.06.2008 році ОСОБА_3, яка мала на це право і воно на даний час ніким не оскаржено, продала спірну квартиру  ОСОБА_5 по договору купівлі-продажу (а.с. 15).    

Перш ніж позивачам претендувати на спадщину померлого ОСОБА_6, необхідно мати правовстановлюючий документ про визнання спірного майна  сумісним майном відповідачки та померлого ОСОБА_4. Спірна квартира, яка була зареєстрована   на праві приватної власності за відповідачкою Прохніцькою, на день відкриття спадщини, тобто на день смерті ОСОБА_4, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14), не була визнана їх сумісним майном.  

Позивачами також не надані докази того, що відповідачкою незаконно була продана спірна квартира. Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу був укладений у 2008 році, а рішенням Апеляційного суду, на яке посилається представник позивачів, 02 листопада 2009 році було встановлено, що позивачі, а також ОСОБА_7, яка на даний час померла, є спадкоємцями майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_4, в тому числі й ? частки спірної квартири. В Резолютивній частині рішення Апеляційного суду АР Крим від 02 листопада 2009 року чітко вказано, що в задоволені позову ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, 3-і особи: перша Ялтинська нотаріальна контора, КП «Ялтинське БТІ»  про визнання квартири спільним сумісним майном, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії – відмовлено (а.с. 11-13).

Посилання представника позивачів на мотивувальну частину рішення Апеляційного суду та на ст.. 1166 ЦК України безпідставні, оскільки  в рішенні зазначено, що «…з особи, яка провела відчуження майна за відсутності права на це, стягується на користь власника дійсна вартість майна на час розгляду справи.»

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, у позивачів на час продажу спірної квартири не було, і на даний момент також нема, правовстановлюючого документу про право власності на спірну квартиру, а також документу про визнання спірної квартири сумісним майном відповідачки та померлого ОСОБА_4.

З таких підстав суд прийшов до висновку, що на час продажу квартири ОСОБА_3  була єдиним власником спірної квартири АДРЕСА_1 і мала право, яке на той час не було ніким оскаржено, на її продаж, а тому в задоволені вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення на їх користь дійсної вартості 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 у сумі 93539  гривень слід відмовити, оскільки згідно ст.. 388 ЦК України, витребувати майно, а в даному випадку грошові кошти від продажу зазначеного майна, має право тільки власник цього майна.  

                 На підставі викладеного, керуючись ст.. 388 ЦК України, ст.ст. 10,60, 61, 212-215, 218 ЦПК Україна суд,

В И Р І Ш И В :

    В позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення на їх користь дійсної вартості 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 у сумі 93539 (дев’яносто три тисячі п’ятсот тридцять дев’ять) гривень – відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд у строки та порядку, передбаченому ст. ст. 294, 296 ЦПК України.                    

                        Суддя :