№ 2-6/2011

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

А В Т О Н О М Н О Ї   Р Е С П У Б Л І К И   К Р И М

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 року               Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого – судді         БІЛЮНАСА В.Ю.,

при секретарі                 АРІСТОВІЙ І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялта цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, – головного санаторія «Південнобережний», Фонду майна Автономної Республіки Крим, Сімеїзської селищної ради, виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради, про усунення перешкод у користуванні,

в с т а н о в и в :

Закрите акціонерне товариство «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів (далі – товариство) звернулося до суду з позовом про покладання на ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, обов’язку усунути перешкоди в користуванні орендованим державним майном шляхом зносу самочинно збудованих об’єктів, виселення відповідачів та припинення реєстрації їх місця проживання. Представник товариства позовні вимоги уточнював неодноразово. Остаточно просив усунути перешкоди в користуванні сараями літер Є, З, І, вбиральнею літер Ж з боку відповідачів шляхом зносу самочинно збудованих будівель і споруд на місці сараїв літер Є,  З, І, вбиральні літер Ж за адресою: АДРЕСА_1. Також просив заборонити відповідачам використовувати вказані будівлі у будь-який спосіб.

Ухвалою Ялтинського міського суду АРК від 29 березня 2011 року позовні вимоги в частині виселення та припинення реєстрації місця проживання були залишені без розгляду.

Підтримавши у судовому засіданні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні шляхом знесення та заборони використання, представник позивача зазначав, що товариство є орендарем державного майна, розташованого по АДРЕСА_1, до складу якого входять вілли «Ксенія», «Мрія» та належні до них будівлі і споруди, в тому числі сараї літер Є, З, І, вбиральня літер Ж, на місці яких відповідачами самочинно, без відповідних правових підстав споруджено об’єкти самочинного будівництва.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечувала, зазначаючи, що відповідачі правомірно використовують спірні об’єкти.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у судове засідання неодноразово не з’являлися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Правом направити своїх уповноважених представників не скористалися. Письмових пояснень суду не надали. За таких підстав, суд визнав можливим розглянути справу за їх відсутності.

Представник Сімеїзької селищної ради та її виконавчого комітету просив вирішити справу на розсуд суду.

Представники санаторію «Південнобережний» та Фонду майна АРК в судове засідання з’явилися. Направили на адресу суду клопотання з просьбою розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши надані сторонами докази, дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Судом встановлено наступні факти (обставини) та відповідні їм правовідносини.

Комплекс дачі «Ксенія» і вілли «Мрія», що складається з корпусу № 1 (літер А), корпусу № 2 (літер Б), лабораторії (літер В), магазину-бару (літер Г), клубу (літер Д), сараїв (літер Є, З, І), вбиральні (літер Ж), інших споруд, належить державі в особі Верховної Ради України, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим виконавчим комітетом Сімеїзської селищної ради 27 січня 2005 року (а. с. 14).

Зазначене майно передано товариству в оренду, що вбачається з договору оренди державного нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 17 березня 2006 року, та акта приймання-передачі (а. с. 8-13).

    Судом встановлено, що на місці орендованих товариством сараїв літер Є, З, І та вбиральні літер Ж ОСОБА_1 та ОСОБА_3 здійснено самочинне будівництво, що підтверджується приписом, винесеним інспектором Комітету АРК з охорони культурної спадщини 21 липня 2007 року, постановою про накладення адміністративного стягнення, винесеною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю управління головного архітектора Ялтинської міської ради 17 січня 2007 року, актом перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства, складеним 16 травня 2007 року, актом перевірки земельного законодавства, приписом та постановою про накладення адміністративного стягнення, складеними інспектором державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АРК, актами, складеним співробітниками охоронного підприємства 20 липня 2007 року та 26 листопада 2008 року, актом поточних змін, складеним комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» (а. с. 18-28, 77-80).

Згідно з положеннями частини першої ст. 376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил вважаються самочинним будівництвом.

В силу ст. 15, частини першої ст. 16 ЦК України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із механізмів захисту цивільного права є звернення до суду. Відповідно до частини другої ст. 16 ЦК України захист прав фізичних осіб здійснюється, зокрема, шляхом припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, що існувало до порушення.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника звернутися до суду з негаторним позовом та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним дій щодо користування та розпорядження своїм майном. Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на його захист відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. Наведені положення розвинуті приписами статті 28 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», зі змісту якої вбачається, що орендатору забезпечується захист його права на майно, отримане ним за договором оренди, нарівні з захистом, встановленим законодавством по захисту права власності. Орендар може вимагати витребування орендованого майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні ним, а також відшкодування шкоди, завданої майну фізичними чи юридичними особами.

    Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави стверджувати, що особа, яка хоч і не є власником, але має законне право користування майном (зокрема на підставі договору оренди), управі вимагати усунення перешкод у користуванні ним, в тому числі, шляхом знесення (демонтування) будівлі (споруди), якщо при самочинному будівництві порушено її суб’єктивне право або охоронюваний законом інтерес.

Вирішуючи питання щодо демонтування, суд перевірив загальні умови, дотримання яких вимагається під час будівництва (реконструкції) будь-якого об’єкта нерухомості, та дійшов висновку щодо відсутності у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права на земельну ділянку (права користування земельною ділянкою), на якій здійснено будівництво (або дозволу на будівництво власника цієї ділянки); відсутності затвердженої у встановленому порядку проектної документації та відповідного дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю; а також щодо порушення відповідачами суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Зі змісту договору оренди вбачається, що державне майно, в тому числі сараї літер Є, З, І та вбиральня літер Ж, на місці яких відповідачами були споруджені об’єкти самочинного будівництва, передано товариству для розміщення закладу охорони здоров’я.

Суд вважає, що використання товариством комплексу дачі «Ксенія» і вілли «Мрія» за призначенням (в тому числі, здійснення їх відновлення та реконструкції) є неможливим за наявності фактичних (дійсних) перешкод з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які полягають у проведенні будівельних робіт без відповідних правових підстав та використанні вже споруджених об’єктів самочинного будівництва.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині покладання на ОСОБА_1 та  ОСОБА_3 обов’язку демонтувати об’єкти, збудовані на місці сараїв літер Є, З, І та вбиральні літ. Ж, підлягають задоволенню.

Водночас, суд не знаходить підстав для покладання такого обов’язку на ОСОБА_2 та ОСОБА_4, оскільки їх безпосередня участь у здійсненні самочинного будівництва не встановлена.

Вирішуючи питання про знос, суд вважає за необхідне наголосити, що факт можливого перебування в об’єктах самочинного будівництва, які підлягають демонтуванню, будь-яких осіб (в тому числі, відповідачів) та їхніх речей не є перешкодою для примусового виконання судового рішення, оскільки ні у відповідачів, ні в інших осіб не виникло (та не могло виникнути) права на проживання чи права використання у будь-який інший спосіб об’єктів самочинного будівництва.

Суд знаходить також підстави для задоволення позовних вимог в частині винесення заборони відповідачам використовувати вказані будівлі у будь-який спосіб, оскільки за наслідками демонтування самовільно збудованих будівель та споруд  фактично залишаться орендовані позивачем сараї літер Є, З, І та вбиральня літ. Ж, на які позивач має орендне право, що підлягає судовому захисту.  

Розподіляючи судові витрати, суд бере до уваги часткове задоволення позову та стягує з ОСОБА_1 та  ОСОБА_3 солідарно Ѕ частку судових витрат.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 376, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України , суд

в и р і ш и в :

Позов закритого акціонерного товариства «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів» задовольнити частково.

            Усунути закритому акціонерному товариству «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів» перешкоди у користуванні майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, переданим у користування закритого акціонерного товариства «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження  аутологічної крові та її компонентів» на підставі договору оренди державного нерухомого майна, укладеного 17 березня 2006 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського  нотаріального округу ОСОБА_6, з боку відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_8, шляхом знесення будівель та споруд, самочинно збудованих на місці сараїв літер Є, З, І та вбиральні літ. Ж за адресою: АДРЕСА_1 та заборони відповідачам використовувати орендовані позивачем нежитлові будівлі – сараї літер  Є, З, І та вбиральню літер Ж у будь-який спосіб.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь закритого акціонерного товариства «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів» солідарно судові витрати у розмірі 15,50 грн. (п'ятнадцять гривен 50 коп.).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 223 ЦПК України.

С у д д я   –