Справа № 2а-29                                                                                                                        

2011 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2011 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Цалко А.А., при секретарі Єршовій Я.Ю., розглянувши у відкритому судовому  засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сімеїзської селищної ради, 3-тя особа – ОСОБА_3 про визнання рішення протиправним та його скасування та про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

    Позивач просить суд  про в изнання протиправним та скасування рішення 23-ї сесії 5-го скликання Сімеїзської селищної ради від 30 липня 2007 року №33 «Про затвердження проекту землеустройства з відводу земельної ділянки гр.. ОСОБА_3, площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою6 м. Ялта, смт. Берегове, ділянка НОМЕР_1 (кадастровий номер 0111949300:07:001:0175) та надання її у власність», а також визнати недійсним державний акт серії ЯД №613397 на право власності на земельну ділянку, площею 0,050 га, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, смт. Берегове, земельна ділянка НОМЕР_1, виданого ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначеним рішенням порушується право позивача, як власника суміжної земельної ділянки, оскільки земельна ділянка, надана ОСОБА_3 частково накладається на земельну ділянку, належну йому.    

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

    Представник відповідача Сімеїзської селищної ради у судовому засідання  при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

    3-тя особа та її представник  в судовому засіданні проти позову заперечували, пояснивши, що ніякого накладання меж земельних ділянок не існує, а позивач самовільно зайняв при будівництві гаражу частку земельної ділянки, належну  3-й особі, на яку безпідставно претендує у цей час.

    Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява  не підлягає задоволенню з наступних підстав:

    Відповідно до ч. 1 ст. 6  Конвенції  про захист  прав  і основних  свобод  людини  (Рим  4 листопада 1950  року),  ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року,  кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов’язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно ст. 55 Конституції України права свободи  громадян захищаються судом.

    Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України,  іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або  порушаються, створено або створюються перешкоди для  їх  реалізації, або мають місце інші  ущемлення прав та свобод.

    Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2  Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного  судочинства.

Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин визначено главою 2 Земельного кодексу України. Так, згідно із ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить право розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією сільських, селищних та міських рад є врегулювання земельних правовідносин, зокрема, до яких відноситься надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Відповідно до вимог ст.116 ЗК України, громадяни і юридичні особи здобувають право власності й права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень.

В силу ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку , встановлених законом.

Судом встановлено, що рішенням 23-ї сесії 5-го скликання Сімеїзської селищної ради від 30 липня 2007 року №33 ОСОБА_3, 3-тій особі по справі був  затверджений проект землеустройства з відводу земельної ділянки, площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою6 м. Ялта, смт. Берегове, ділянка НОМЕР_1 та отриманий  державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно якого вона є власницею зазначеної земельної ділянки.  

ОСОБА_1, позивач по справі,  у відповідності до державного акту на право власності на земельну ділянку від 04 квітня 2007 року, є власником земельної ділянки площею 0,0100 га., розташованої за адресою м. Ялта, смт. Сімеїз, смт. Берегове.  ( а.с.9)

Вищезазначені земельні ділянки є суміжними.

ОСОБА_1 самовільно побудував гараж капітального типу, на належній йому земельній ділянці.

Зазначені  обставини були встановленні судовим рішенням  від 30 вересня 2010 року по цивільній справі №2-1467/2010 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , 3-і особи приватне підприємство «Гєо - ресурси»,  товариство з обмеженою відповідальністю «Гєо - сервіс» про звільнення самовільно зайнятої ділянки, шляхом знесення самовільно побудованої споруди.  Рішення набрало законної сили 01 грудня 2010 року. ( а.с.47-49 том 1)

При цьому по цій цивільній справі було призначено і проведено  судову будівельно – технічну експертизу згідно висновків якої фактичні межі та площі земельних ділянок сторін відповідають проекту землеустрою  по відводу земельних ділянок. Проте  є накладення меж земельної ділянки ОСОБА_3 з земельною ділянкою ОСОБА_1 яке складає 1,70 кв. метри, через  побудовану ОСОБА_1 споруда – гараж розташований майже в межах належної йому земельної ділянки. Але Частка зайнятої вказаною спорудою земельної ділянки належить ОСОБА_5 і становить 1,70 м.кв. – стіна основної будівлі гаражу ОСОБА_1.

Розглядаючи цю справу, суд прийшов до висновку, що частина самовільно побудованого ОСОБА_1 гаражу знаходиться на земельній ділянці що належить позивачці ОСОБА_3 на праві власності, чим останнім чиняться перешкоди у користуванні її власністю, а оскільки немає технічної можливості усунення ОСОБА_3 перешкод у користуванні її земельною ділянкою шляхом знесення частини гаражу, яка розташована на її частці земельної ділянки, знесенню підлягає вся капітальна будова гаражу ОСОБА_1.

Усі ці обставини були також встановлені  й ухвалою Апеляційного суду АРК від 01 грудня 2010 року, якою рішення Ялтинського міського суду від 20 вересня 2010 року залишено без змін. ( а.с. 45-46 том 1)

Згідно до ч.1 ст. 72 КАС України о бставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки  доводи позивача про порушення його прав накладанням меж земельних ділянок повністю спростовуються вищевикладеними доказами, то його вимоги не обґрунтовані та не  засновані на законі.

А відповідно до Конституції і законам України – захисту та відновленню підлягає лише законне порушене право.

Усі  інші  доводи позивача не мають правового значення для вирішення дійсного спору по суті.

Перевіривши у судовому засіданні  вищенаведені обставини,надані доказі,суд вважає, що оскаржуване рішення Сімеїзської селищної  ради слід визнати таким, що прийнято без порушень чинного законодавства, в межах компетенції, з дотриманням встановленого порядку, та не порушує прав позивача, й відповідно й відсутні будь-які підстави для визнання недійсним державного акту про право власності на землю виданого на підставі цього рішення. Тому у задоволені  позовних  вимог необхідно відмовити  у  повному  обсязі.    

На підставі  викладеного  та  керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. 81, 116, 119 Земельного кодексу України, ст. 321 Цивільного кодексу України, ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 2, 3, 6, 9, 17, 72, 160-163 Кодексу адміністративного  судочинства  України,  

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові ОСОБА_1   про в изнання протиправним та скасування рішення 23-ї сесії 5-го скликання Сімеїзської селищної ради від 30 липня 2007 року №33 «Про затвердження проекту землеустройства з відводу земельної ділянки гр.. ОСОБА_3, площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою6 м. Ялта, смт. Берегове, ділянка НОМЕР_1 (кадастровий номер 0111949300:07:001:0175) та надання її у власність» та про визнання недійсним державного акту серії ЯД №613397 на право власності на земельну ділянку, площею 0,050 га, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, смт. Берегове, земельна ділянка НОМЕР_1, виданого ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку -  відмовити.  

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського  апеляційного адміністративного суду через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України .

    СУДДЯ