АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
06 квітня 2011 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Процик М.В., Заїкіна А.П.,
при секретарі Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування документів із чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування документів із чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Уточнивши позовні вимоги у березні 2007 року, позивач зазначав, що 20 листопада 2001 року він придбав земельну ділянку № 1287 площею 0,065 га, що розташована в СК «Кінаповець» Затоківської селищної ради, за договором купівлі-продажу, і 20 вересня 2004 року отримав на цю земельну ділянку державний акт на право власності на землю. У зв’язку з тим, що він не мав часу обробляти земельну ділянку, він у 2003 році видав довіреність на ім’я ОСОБА_3 і передав йому документи на землю, які зберігалися в сейфі у ОСОБА_1, з якою ОСОБА_3 разом проживав. У зв’язку з погіршенням здоров’я ОСОБА_3
1 грудня 2005 року він надав ОСОБА_1 довіреність на розпорядження земельною ділянкою для того, щоб вона користувалася ділянкою на час будівництва будинку на своїй земельній ділянці, яка розташована поряд, і передав їй усі документи на ділянку й садовий будинок. Відповідачка користувалася земельною ділянкою на свій розсуд, влітку здавала будиночок відпочиваючим. В подальшому йому стало відомо, що відповідачка намагається без його згоди переоформити земельну ділянку на своє ім’я, скориставшись його довіреністю. Він звернувся до неї з проханням повернути йому документи на земельну ділянку та не перешкоджати у користуванні нею, але відповідачка відмовилась. Після цього він 1 березня 2007 року скасував довіреність.
Внаслідок цих дій відповідачки погіршився стан його здоров’я і він поніс матеріальні витрати на лікування в 441 ЦВКГ -1326,04 грн., на поїздки в різні державні органи й до посадових осіб-850 грн., на заміну замків, ремонт паркану, відновлення насаджень-210 грн., на оплату охорони-1200 грн.; витрачено робочого часу на поїздки в державні органи-360 грн.(18 днів) та на судові засідання-140 грн.(7 днів). Крім того, неправомірними діями відповідачки погіршилися його сімейні стосунки, порушені життєві зв’язки, принижено його гідність. Викраденням і неповерненням відповідачкою належних йому документів на земельну ділянку йому завдана моральна шкода.
_________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст.Прийомова О.Ю. Справа № 22ц -1434/2011 р. Доповідач: Федорова А.Є. Категорія 57
Посилаючись на ці обставини, позивач просив зобов’язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою і повернути йому державний акт на землю, довіреність від 1 грудня 2005 року на розпорядження земельною ділянкою та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 листопада 2001 року, а також стягнути з відповідачки на його користь матеріальні збитки у розмірі 4086,04 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. на підставі статей 1166, 1167 ЦК України та судові витрати. (а.с.99-100,т.1)
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка у лютому 2007 року подала зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеному між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 21 листопада 2001 року, недійсним, визнання за нею права власності на земельну ділянку з тих підстав, що зазначена земельна ділянка була придбана за її кошти.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Ухвалою Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 25 червня 2010 року зустрічний позов ОСОБА_1 залишений без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 25 червня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, повернути ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку, довіреність від 1 грудня 2005 року на розпорядження земельною ділянкою, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 листопада 2001 року; стягнуто з неї на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 4086,04 грн. та моральну шкоду 5000 грн. та судові витрати у сумі 160,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою того ж суду від 20 вересня 2010 року в задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову та задовольнити її зустрічні позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, суд розглянув справу у її відсутність, неповно з’ясував обставини справи та не надав належну оцінку доказам.
Позивач рішення суду не оскаржив. Ухвала суду про залишення зустрічного позову без розгляду не оскаржена.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 21 листопада 2001 року позивач придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку № 1287 площею 0,065 га, що розташована на території Затоківської селищної ради СК «Кінаповець». (т.1 а.с.19-20)
20 вересня 2004 року позивач отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 055789. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення садівництва. (т.1 а.с.95)
1 грудня 2005 року ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 довіреність на представництво в усіх компетентних органах, в Управлінні земельних ресурсів, а також на розпорядження земельною ділянкою, і разом з довіреністю передав їй документи на земельну ділянку: договір купівлі-продажу від 21 листопада 2001 року та Державний акт на право власності на землю.
1 березня 2007 року позивач скасував цю довіреність, однак відповідачка відмовилася повернути позивачеві правовстановлюючі документи. (т.1 а.с.116-117)
З матеріалів справи також вбачається, що з часу придбання ОСОБА_2 земельної ділянки за згодою сторін вона перебувала в користуванні ОСОБА_1 і усі документи на цю земельну ділянку також знаходилися у неї.
Задовольняючи позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та повернення документів на земельну ділянку позивачеві, суд керувався тим, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності і він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам ст.152 ч.2 ЗК України, ст.391 ЦК України. Рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ст.ст.212-215 ЦПК України, підстави для його скасування та ухвалення рішення про відмову в задоволенні цих вимог відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що земельна ділянка була придбана ОСОБА_2 на кошти ОСОБА_1, постійно знаходилася в її користуванні і позивач обіцяв переоформити цю ділянку на неї, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на час розгляду справи власником земельної ділянки є позивач на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, який не скасований.
Зустрічні позовні вимоги відповідачки про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним та визнання права власності на земельну ділянку залишені без розгляду ухвалою суду від 25 червня 2010 року і цю ухвалу ОСОБА_1 не оскаржила. (а.с.188)
Посилання у скарзі на те, що суд порушив норми процесуального права, розглянувши справу за її відсутності не є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення у відповідності до вимог ст.309 ЦПК України. В засідання апеляційного суду відповідачка також не з’явилася і її інтереси представляв її представник за дорученням.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4086,04 грн. та моральної шкоди у сумі 5000 грн. на підставі статей 1166,1167 ЦК України, суд виходив з того, що неправомірними діями відповідачки, а саме: неповерненням документів на землю, позивачу завдано шкоду, яка складається з витрат на ліки, медичні препарати, поїздки в різні державні органи й до посадових осіб, витрачення робочого часу 18 днів, на заміну замків, ремонт забору, відновлення насаджень, оплату охорони, і підтверджується наданими доказами: довідками, епікризами з історії хвороби, квітанціями.
Погодитися з такими висновками суду не можна, скільки вони не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
За правилами статей 1166,1167 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду; протиправне діяння особи, яка її завдала; причинний зв’язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Ці норми права регулюють деліктні відносини і не можуть бути застосовані до відносин, заснованих на договорі.
З установлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини, пов’язані з користуванням земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві приватної власності, і яку він передав у розпорядження відповідачці на підставі довіреності від 1 грудня 2005 року.
Позивач не заперечує, що за взаємною згодою відповідачка користувалася земельною ділянкою на свій розсуд, а влітку здавала будиночок відпочиваючим. Даний спір виник у зв’язку з тим, що після погіршення ділових та дружніх стосунків відповідачка не повертає йому документи на землю, чим перешкоджає в користуванні земельною ділянкою.
Крім того, судом не встановлено, що у зв’язку з відмовою відповідачки повернути документи на землю позивачеві завдана будь-яка шкода. Відповідачка володіла земельною ділянкою за власним розсудом позивача, згідно з наданою ним довіреністю та переданими їй документами на землю. Цю довіреність позивач скасував лише 1 березня 2007 року.
Надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підтверджують наявність складових елементів завдання шкоди діями відповідачки.
Так, з виписного епікріза 411 ЦВКГ ОК вбачається, що ОСОБА_2 страждає загальними хронічними хворобами («дисциркуляторна енцефалопатия 11 ст. на фоні остеохондрозу шийного відділу хребта, гіпертонічна хвороба 11 ст, хронічний спастичний коліт»), у зв’язку з якими проходив медичне обстеження. Цей медичний документ не підтверджує причинний зв’язок між діями відповідачки та хронічними хворобами позивача.(а.с. 106, т.1)
Вимоги про відшкодування витрат на поїздки до державних органів та до посадових осіб в сумі 850 грн. та витрачення робочого часу на ці поїздки за 18 днів 360 грн. не підтверджені належними доказами. У справі відсутні відомості про те, що позивач працює, і що на його звернення до УМВС України в Одеської області у січні 2007 р. та до Білгород- Дністровського РО УМВС України в Одеської області у березні 2007 року витрачений робочий час -18 днів, і це складає 360 грн. (а.с., а.с.101,102-103, т.1)
Вимоги позивача про відшкодування шкоди у зв’язку з оплатою охорони у сумі 1200 грн. не можуть бути задоволені, тому що договір по нагляду за об’єктом, розташованим за адресою АДРЕСА_1, укладений ним з ТОВ «Служба економічної безпеки» добровільно 28 січня 2007 року, тобто до скасування довіреності на ім’я ОСОБА_1, коли вона мала повноваження на розпорядження земельною ділянкою. (а.с.109-110, т.1)
В матеріалах справи відсутні будь-які докази про матеріальні витрати позивача на заміну замків, ремонт паркану, відновлення насаджень у розмірі 210 грн., які пов’язані з діями відповідачки.
Необґрунтованими є також вимоги про відшкодування витрат робочого часу на судові засідання - 7 днів, 140 грн. З матеріалів справи видно, що до подання вимог про відшкодування шкоди позивач з’явився в попереднє судове засідання 11 вересня 2006 року, в останніх судових засіданнях брав участь його представник ОСОБА_6 за довіреністю (а.с.27,29,т.1). Позивач не надав доказів, що витратив на участь у судових засіданнях робочий час і розмір шкоди складає 140 грн.
Вимагаючи відшкодування моральної шкоди, позивач не довів, що неповерненням відповідачкою документів на землю йому завдана значна моральна шкода, яку він оцінив в 50 000 грн. У справі відсутні відомості про настання втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, завданих позивачу, і таки докази він не надав апеляційному суду.
Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак суд, на порушення вимог статей 212-215 ЦПК України, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, не дав належної оцінки наданим позивачем доказам та його поясненням.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи; обставини, які суд вважав встановленими, недоведені; висновки суду про завдання позивачу матеріальної та моральної шкоди не відповідають обставинам справи і засновані на припущеннях; суд порушив норми матеріального та процесуального права, що й призвело до неправильного вирішення зазначених позовних вимог. Згідно з п.п.1,2,3,4 ст.309 ЦПК України це є підставами для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 4086 грн. та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 4086 грн. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн. скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення на його користь матеріальних збитків у розмірі 4086 грн.04 коп. та моральної шкоди у розмірі 50000 грн. відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: А.Є. Федорова
Судді: М.В. Процик
А.П. Заїкін