Головуючий у 1 інстанції - Лібстер А.С
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2011 року справа №2а-3299/10/1213 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Шишова О.О.
суддів Бадахової Т.П. , Малашкевича С.А.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Щолкінської міської ради, ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 20 грудня 2010 р. у справі № 2а-3299/10/1213 (головуючий І інстанції Лібстер А.С) за позовом ОСОБА_2 до Щолкінської міської ради про визнання дій незаконними та надання певної інформації,
В С Т А Н О В И Л А:
15 вересня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Щолкінської міської ради про визнання незаконними дії відповідача та зобов'язання надання певної інформацію, а саме просив суд визнати незаконною бездіяльність Бердянської міської ради в частині не спрямування на адресу позивача відповіді на запит ОСОБА_2, головного редактора газети «Правовая защита» від 24.02.2010 р. за вих.N22/0210зм, про надання інформації; зобов'язати відповідача надати інформацію щодо проведення радою відповідача, у період з 16.09.2008 р. на день спрямування запиту, від 24.02.2010 р. за вих.N22/0210зм, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам для будівництва житлових будинків та господарських будівель, повідомити в якому порядку, на яких підставах та у якій кількості; чи має відповідач на день спрямування запиту в своєму розпорядженні земельні ділянки для передачі їх громадянам України безоплатно у власність під забудову житлових будинків; надати інформацію про те, якими на день звернення з запитом є процедура та порядок надання земельної ділянки громадянами для будівництва житлового будинку та господарських будівель на території Бердянської міської ради, з урахуванням того, що Кабінетом Міністрів України не затверджені вимоги до земельних ділянок, як то передбачено Законом України від 16.09.2008 г. N509-VI; надати інформацію про те, якими на день звернення з запитом від 24.02.2010 р. за ВИХ.N22/О210зм є процедура та порядок отримання земельної ділянки громадянами для будівництва житлового будинку та господарських будівель на території Щолкінської міської ради громадянами.
Постановою Ленінського районного суду м.Луганська позовні вимоги задоволені частково. Визнані незаконними дії Щолкінської міської ради в частині вчасного не надання інформації по суті спрямованого ОСОБА_2 інформаційного запиту від 24.04.2010 р. за ВИХ.N!22/0210зм., зобов'язана Щолкінська міська рада надати інформацію: - чи проводилася Щолкінською міською радою, у період з 16.09.2008 р. на день спрямування запиту, від 04.2010 р. за ВИХ.N22/0210зм, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам для будівництва житлових будинків та господарських будівель; - якщо у період з 16.09.2008 р. на день спрямування запиту від 24.04.2010 р. за ВИХ.N22/020зм Щолкінською ькою радою здійснювалася передача земельних ділянок у власність громадянам, повідомити ОСОБА_2 у якому порядку, на яких підставах та у якій кількості; - чи має Щолкінська міська рада на день спрямування запиту в своєму розпорядженні земельні ділянки для дачі їх громадянам України безоплатно у власність під забудову житлових будинків; зобов'язана Щолкінська міська рада надати ОСОБА_2 інформацію про те, якою на день звернення із запитом від 24.04.2010 р. за ВИХ.N22/0210зм є процедура та порядок отримання земельної ділянки громадянами для будівництва житлового будинку та господарських будівель на території Щолкінської міської ради громадянами, з урахуванням того, що Кабінетом Міністрів України не затверджені вимоги до земельних діл:шок, як то передбачено Законом України від 16.09.2008 г. N509-VI. Стягнуто з місцевого бюджету Бердянської міської ради на користь позивача витрати по оплаті правової допомоги в сумі 0,56 грн., витрати з оплати державного мита в сумі 3 грн. 40 коп.
З постановою суду не погодився ОСОБА_2 вказав в апеляційній скарзі, що суд невірно вирішив питання щодо встановлення розміру витрат на правову допомогу у розмірі 0,56грн. Просив постанову в частині вимог про стягнення судових витрат на правову допомогу скасувати та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 500грн.
З постановою суду першої інстанції також не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції неправомірно розглянув справу, оскільки була порушена територіальна підсудність. Крім того відповідь була надана ОСОБА_2 на аналогічний запит від 22 квітня 2010 року. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Базовим законом, що регулює правові основи інформаційної діяльності, є Закон України "Про інформацію", відповідно із ч. 1 ст. 9 якого всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Відповідно ст. 10 Закону України «Про інформацію» (в редакції яка діяла на час звернення) право на інформацію забезпечується:
обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;
створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації;
вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством;
створенням механізму здійснення права на інформацію;
здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію;
встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Запитувана інформація потрібна позивачеві, як журналісту та головному редактору газети для виконання своїх професійних завдань та обов'язків: розміщення ряду тематичних статей, посвячених земельним відносинам та діям посадових осіб органів місцевого самоврядування в Україні.
Згідно пунктів 1, 4 частині 2 статті 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» журналіст має право:
на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації;
на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України;
Позивачем на адресу Відповідача було спрямовано заяву від 24.04.2010 р. в порядку в порядку ст. 10 Закону України «Про інформацію», а також п.5 ст.26 Закону «Про друковані засоби масової інформації(пресу) в Україні.
Щолкінська міська рада вказує, що 15 березня 2010 року листом N144/02-14ю була надана відповідь позивачеві ОСОБА_2 отримав відповідь на свій запит N22/0210.
Колегія суддів вважає, що запис в журналі вхідної документації про виконання не є належним доказом направлення відповіді на запит. До суду не надано доказів про отримання відповіді позивачем. При таких обставинах колегія суддів погоджується з тим що суд першої інстанції, зазначив що доказів спрямування відповіді на інформаційний запит або доказів отримання його заявником ОСОБА_2 у строки передбачені законом, суду не надано.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до ст.8 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких гpунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень в'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 .1ексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про інформацію» задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду, що відповідач порушив норми діючого законодавства не надавши відповіді на запит позивача вчасно, а тому в цій часті позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції правильно розрахував витрати на правову допомогу відповідно вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави».
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Щолкінської міської ради, ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 20 грудня 2010 р. у справі № 2а-3299/10/1213 – залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 20 грудня 2010 р. у справі № 2а-3299/10/1213 – залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий О.О.Шишов
Судді Т.П.Бадахова
С.А.Малашкевич