КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-4206/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.
Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"05" квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів: Гром Л.М. та Кучми А.Ю.,
при секретарі: Проценко А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30.07.2009р. №0009641504/0 та від 29.10.2009 р. № 0009641504/1, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 30.07.2009 року № 0009641504/0.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2010 року позов задоволено.
Рішення суду вмотивовано тим, що відповідач неправомірно донарахував податок на землю Позивачу відповідно до п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»оскільки законодавець передбачив можливість змінювати та встановлювати ставки по податку на землю виключно шляхом внесення змін Закону України «Про плату за землю».
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, немає жодних законних підстав для скасування рішень ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 30.07.2009 року № 0009641504/0.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову –залишити без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
З таким висновком не можливо не погодитися, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»зареєстроване Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 26.08.2009 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 30931228.
Відповідно до довідки з відділу статистики в Солом'янському районі м. Києва видами діяльності товариства за КВЕД є: діяльність зв’язку; електромонтажні роботи; інше фінансове посередництво; оренда автомобілів; здавання в оренду власного нерухомого майна; надання інших комерційних послуг.
Відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) щодо земельного податку, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»та встановлено, підприємством розраховано земельний податок за квітень-травень 2009 року за земельні ділянки, по яких право власності або оренди не оформлено, у розмірі 1 % замість 3%, чим порушено п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві». Результати перевірки зафіксовані в акті від 30.07.2009 р. № 861/15-310.
На підставі акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2009 р. № 0009641504/0 та зобов’язано позивача сплатити 112,22 гривень (за основним платежем –106,88 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями –5,34 гривень) за платежем земельний податок з юридичних осіб. Не погоджуюсь з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатом розгляду скарг рішення № 0009641504/0 було залишено без змін та прийнято рішення від 29.10.2009 р. № 0009641504/1.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.п. 34, 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, а також затверджуються відповідно до закону ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад, з огляду на наступне.
З аналізу п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»видно, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.
Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»видно, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов’язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов’язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», колегія суддів приходить до висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб’єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування»ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.
З огляду на те, що згідно з п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»підвищена ставка земельного податку вводилась з 01.04.2009, тобто змінювалась протягом одного бюджетного року, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про порушення Київською міською радою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування»під час прийняття відповідного рішення.
Судом також враховується, що відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва – залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 11 квітня 2011 року.
Головуючий: Н.В. Безименна
Судді: Л.М. Гром
А.Ю. Кучма