КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1305/1-2010 Головуючий у 1-й інстанції: Рубан С.М.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
У Х В А Л А
Іменем України
"15" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: - Степанюка А.Г.,
суддів: - Кузьменко В.В., Шурко О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на прийняту в порядку письмового провадження постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 08.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4 29.11.2010 року звернулася до суду з позовом про визнання діяння відповідача протиправним та зобов’язання Управління ПФ України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити у повному обсязі недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, а також нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії як дитині війни, у повному розмірі в подальшому.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 08.12.2010 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії та зобов’язано Управління ПФ України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2010 року по 08.12.2010 року з урахуванням сум, виплачених у ці періоди.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він є дитиною війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Згідно ст.6 Закону особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 Закону позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 08 грудня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч.10 ст. 183-2 КАС України.
Головуючий суддя А. Степанюк
Судді В. Кузьменко
О. Шурко