Головуючий у 1 інстанції - Половинка В.О.
Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року справа №2а-476/11/1225
приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чумака С.Ю.
суддів
Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Сватівському районі Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 11 березня 2011 року у справі № 2а-476/11/1225 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни.
Постановою суду першої інстанції позовні вимоги позивача були задоволені частково – визнано бездіяльність відповідача неправомірною, та зобов’язано останнього здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 1 січня 2009 року і на час дії Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням фактично отриманих сум. В задоволенні решти позовних вимог позивачу було відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції не застосовані вимоги ст.. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, хоча відповідач наполягав на їх застосуванні. Також зазначає, що Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» не передбачено витрати на доплату дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та не вказано джерело фінансування зазначеної виплати. Крім того, послався на невизначеність на законодавчому рівні поняття мінімального розміру пенсії за віком, а визначення останнього у статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не може застосовуватись до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно ч. 8 статті 183? КАС України апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач відноситься до категорії „діти війни”.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей інвалідів», а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, з 22 травня 2008 року відновлено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 18 листопада 2004 року.
Вказаний висновок колегією суддів зроблений також з урахуванням позиції Конституційного Суду України при прийнятті рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп2010, який зазначив, що визнання неконституційним Закону № 2222 означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом N 2222. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
У 2009 та 2010 роках зазначені положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялись та не змінювались, у зв’язку з чим позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни.
Визначення мінімального розміру пенсії за віком встановлено статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком визначений Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” застосовується лише при визначенні розмірів пенсій, призначених за цим Законом, з огляду на принцип законності, закріплений статтею 9 КАС України, відповідно до частини 7 якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Таким чином, судом першої інстанції правильно не взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у зв’язку з чим при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни відповідно до вказаної статті необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки на час існування спірних відносин розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише цією статтею.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
Колегія суддів також вважає безпідставним посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду в даній справі з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена редакція ч. 2 ст. 99 КАС України набрала чинності з 30.07.2010 року, а лише 09.09.2010 року рішенням Конституційного Суду України було визначено, що справи про соціальні виплати підлягають розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що строк на звернення до суду з адміністративним позовом, якщо право на звернення до суду виникло до цієї дати, повинен обчислюватись саме з цієї дати, за умови, якщо станом на 09.09.2010 року не сплив строк на звернення до суду, встановлений чинним законодавством, що регулювало дані відносини до набрання чинності вказаними змінами. Тобто в даному випадку шестимісячний строк на звернення до суду для позивача почав перебіг 09.09.2010 року і скінчився б лише 09.03.2011 року, оскільки в межах цивільного судочинства станом на 08.09.2010 року строк давності складав 3 роки. Позивач подав позов 21 лютого 2011 року, тобто в межах строку звернення до суду.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 183?, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 11 березня 2011 року у справі № 2а-476/11/1225 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду постанови, прийнятої у скороченому провадженні, набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: С.Ю.Чумак
Судді: Д.В.Ляшенко
Л.В. Ястребова