ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1078/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Довгопол М.В.,
при секретарі – Ворошилові Ю.В.,
за участю:
представника позивача –Шаповалова І.А.,
представника відповідача –Мовчан Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Біо - Актив" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
07 лютого 2011 року Приватне підприємство "Біо - Актив" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними та скасування рішення ДПА України № 2039/6/25-0515 від 28.01.2011 року та податкових повідомлень-рішень № 0004721502/0/2229 від 08.07.2010 року, № 0008381502/1/2325 від 04.10.2010 року, № 0008721502/1/3395 від 13.10.2010 року, № 0004721502/1/3396 від 13.10.2010 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені за результатами проведення документальної невиїзної перевірки, оформленої актом від 29.06.2010 року № 249/15-322/30446633. Разом з тим, ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»податковим органам не надано право здійснювати такий вид перевірок. При проведенні ж камеральної перевірки перевіряється виключно відповідність форми декларації видам діяльності, наявність усіх додатків до декларації та правильність їх заповнення, а не господарська діяльність, і за її наслідками контролюючий орган може визначити податкове зобов'язання лише при виявленні арифметичної або методологічної помилки у декларації.
Висновок в акті перевірки від 29.06.2010 року № 249/15-322/30446633 про порушення Приватним підприємством «Біо-Актив»пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищення податкового кредиту за травень 2010 року на суму 43 852,23 грн. за результатами господарських відносин з ПП «Будмонтажпроект-ХХІ»позивач вважає необґрунтованим, оскільки право на податковий кредит підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними, платіжними документами, якими ПДВ сплачено в ціні товарів, та не залежить від факту сплати ПДВ постачальником товарів до бюджету.
04.04.2011 року представником позивача у судовому засіданні подано заяву про зміну позовних вимог, згідно з якою позивач просив лише визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення, позовну вимогу про визнання нечинним та скасування рішення ДПА України № 2039/6/25-0515 від 28.01.2011 року не заявлено.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.
У запереченнях відповідач посилався на те, що в ході проведення документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з ПДВ Приватного підприємства «Біо-Актив»за березень - травень 2010 року встановлено порушення пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, завищено податковий кредит на суму 50 564,23 грн. за перевіряємий період за результатами господарських відносин з ПП «Будмонтажпроект-ХХІ». Причиною завищення податкового кредиту є не відображення відповідних податкових зобов'язань контрагентом позивача, який з лютого 2010 року не звітується з податку на додану вартість.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач Приватне підприємство «Біо-Актив»(код ЄДРПОУ 30446633) є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 23701320, індивідуальний податковий номер 304466316035.
У період з 01.06.2010 року по 29.06.2010 року головним державним податковим інспектором Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з ПДВ ПП «Біо-Актив», поданих за березень-травень 2010 року, за результатами якої складено акт від 29.06.2010 року № 249/15-322/30446633.
За висновками перевірки позивачем порушено пп. 7.4.1.п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 43 852,23 грн.
В акті перевірки зафіксовано, що згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено завищення позивачем податкового кредиту на суму 50 564,23 грн. по контрагенту ПП «Будмонтажпроект-ХХІ», в тому числі, за березень 2010 року на суму 4008,33 грн., квітень 2010 року –7500 грн., травень 2010 року –39055,90 грн. При цьому вказано, що ПП «Будмонтажпроект-ХІІ»не звітується з податку на додану вартість з лютого 2010 року, тому несплата відповідних сум ПДВ до бюджету свідчить про невідповідність вимогам Закону України «Про ПДВ»та безпідставність включення позивачем вказаних сум до податкового кредиту. З урахуванням від'ємного значення ПДВ у позивача за перевіряємий період сума заниження ПДВ склала 43 852,33 грн.
На підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення –рішення № 000472150210/2229 від 08.07.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52 622,68 грн., в тому числі, за основним платежем –43 852,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –8770,45 грн.
За результатами розгляду первинної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення рішенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 18.09.2010 року № 36810/10/25-010 скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення - рішення –без змін. Крім того, встановлено, що перевіряючим невірно визначено суму податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, які повинні складати 50 564, 23 грн. та 10 112,85 грн. відповідно .
За таких обставин Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 04.10.2010 року № 0008381502/1/2325, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 60 677,08 грн., в тому числі, за основним платежем –50 564,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –10 112,85 грн.
Разом з тим, згідно п. 4.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253, якщо за результатами розгляду скарги платника податків нарахована сума податкового зобов'язання збільшується, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення.
Враховуючи вказане положення Порядку, Кременчуцька ОДПІ надіслала позивачу лист від 13.10.2010 року № 40028/10/15, в якому просила вважати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2010 року № 0008381502/1/2325 недійсним у зв'язку з невірним відображенням сум основного платежу та штрафних санкцій, а також з листом направила податкові повідомлення-рішення від 13.10.2010 року № 0004721502/1/3396, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 52 622,68 грн., в тому числі, за основним платежем –43 852,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –8770,45 грн., та № 0008721501/1/3395, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 8054,4 грн., в тому числі, за основним платежем –6712 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –1342,4 грн.
За результатами розгляду скарг позивача на вказані податкові повідомлення-рішення рішенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15.11.2010 року № 442222/10/25-010, рішенням ДПА у Полтавській області від 14.12.2010 року № 3288/10/25-016, рішенням ДПА України від 28.01.2011 року № 2369/7/25-0515, податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги –без задоволення.
Позивач не погодився із податковим повідомленням-рішенням № 0004721502/0/2229 від 08.07.2010 року, винесеним за результатами перевірки, та податковими повідомленнями-рішеннями № 0008381502/1/2325 від 04.10.2010 року, № 0008721502/1/3395 від 13.10.2010 року, № 0004721502/1/3396 від 13.10.2010 року, винесеними в ході процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в адміністративному порядку, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням –рішенням, суд виходить з наступного.
Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі –Закон України «Про ПДВ»), чинному в період виникнення спірних правовідносин, визначено коло платників податку на додану вартість, об’єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про ПДВ»встановлено, що податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).
При цьому пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Перевіркою встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем включено до складу податкового кредиту за період березень –травень 2010 року суму ПДВ в розмірі 50 564,23 грн., в тому числі, за березень 2010 року - 4008,33 грн., квітень 2010 року –7500 грн., травень 2010 року –39055,90 грн., за результатами господарських операцій з ПП «Будмонтажпроект-ХХІ», що, за висновком перевірки, здійснено в порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ».
Судом встановлено, що 01.03.2010 року між ПП «Будмонтажпроект-ХХІ»(Продавець) та позивачем (Покупець) було укладено договір на постачання ПММ, згідно з яким Продавець був зобов'язаний постачати паливно-мастильні матеріали на адресу та способом, узгодженим із Покупцем, а Покупець зобов'язаний організувати приймання паливно-мастильних матеріалів власними силами і засобами (п. 2.1.1., 2.3.1. Договору).
В ході виконання господарських операцій з постачання паливно-мастильних матеріалів ПП «Будмонтажпроект-ХХІ»було виписано наступні податкові накладні:
- № 18 від 18.03.2010 року щодо поставки бензину А-92 об'ємом 3700 л на суму 24 050 грн., в т.ч. ПДВ –4008,33 грн.;
- № 208/1 від 05.04.2010 року щодо поставки бензину А-95 об'ємом 6900 л на суму 45 000 грн., в т.ч. ПДВ –7500 грн.;
- № 209/1 від 06.05.2010 року щодо поставки бензину А-95 об'ємом 9719 л на суму 64 145 грн., в т.ч. ПДВ –10 690 грн.;
- № 218/1 від 28.05.2010 року щодо поставки бензину А-95 об'ємом 27 900 л на суму 170 190 грн., в т.ч. ПДВ –28 365 грн.
На момент видачі податкових накладних ПП «Будмонтажпроект-ХХІ»мав статус платника ПДВ, свідоцтво № 100247016, видане Світловодською ОДПІ 28.09.2009 року. Податкові накладні оформлені згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про ПДВ», підписані та скріплені печаткою ПП «Будмонтажпроект-ХХІ».
Факт поставки бензину підтверджено видатковими накладними № 18 від 18.03.2010 року, № 208 від 05.04.2010 року, № 209 від 06.05.2010 року, № 218 від 28.05.2010 року, товарно-транспортними накладними № 18/03-3 від 18.03.2010 року, № 5/4-9 від 05.04.2010 року, № 6/5-3 від 06.05.2010 року, № 28/5-10 від 28.05.2010 року.
Як встановлено судом, перевезення бензину здійснювалося транспортним засобом МАЗ 011-38 СК, який перебував в оренді позивачем на підставі договору оренди транспортного засобу від 30.12.2004 року, та керувався водієм ОСОБА_4, який працює у позивача згідно наказів від 01.05.2004 року № 95 «Про прийняття на роботу»та від 01.12.2004 року № 196 «Про суміщення професій».
Із матеріалів справи вбачається, що у господарській діяльності позивача використовуються автозаправні станції: АЗС № 1 по пр. 50 років Жовтня, 97, у м. Кременчуці, АЗС № 2 по вул. Чкалова, 213 у м. Кременчуці, АЗС № 3 по вул. Шкільній, 2а, с. Мала Кохнівка, Кременчуцького району. На АЗС № 2 та № 3 здійснюється роздрібна торгівля ПММ, про що свідчать наявні у справі копії торгових патентів.
Згідно пояснень позивача, придбаний у ПП «Будмонтажпроект-ХХІ»бензин передавався на АЗС для внутрішнього зберігання (без передачі у роздрібну торгівлю) для організації дрібно-оптових продаж ПММ з резервуарного парку АЗС, залишки нафтопродуктів (після оптових продаж) передавалися з внутрішнього зберігання до відповідного обліку роздрібної торгівлі для організації продажу кінцевому споживачу.
Із внутрішніх накладних № 21/3 від 18.03.2010 року, № 5/4-1 від 05.04.2010 року, № 17/5-4 від 06.05.2010 року, № 30/5-1 від 28.05.2010 року вбачається, що бензин А-92 об'ємом 3700 л, бензин А-95 об'ємом 6900 л, бензин А-95 об'ємом 9719 л були передані на АЗС № 3, бензин А-95 об'ємом 27 900 л –на АЗС № 2.
Відповідно до п. 5.1.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі –Інструкція) приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.
Згідно п. 10.2.1 Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.
На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП (п. 10.2.10 Інструкції).
Судом встановлено, що відповідно до вищевказаних вимог Інструкції бензин А-92 та А-95, придбаний у ПП «Будмонтажпроект-ХХІ», був прийнятий на АЗС позивача № 3 та №2 18.03.2010 року, 05.04.2010 року, 06.05.2010 року, 28.05.2010 року, про що зроблено відповідні записи у змінних звітах операторів АЗС та Журналах обліку надходження нафтопродуктів. На отриманий бензин у позивача були наявні паспорти якості.
Оплата отриманого від ПП «Будмонтажпроект-ХХІ»бензину здійснювалася згідно виставлених рахунків готівкою, про що свідчать наявні у справі копії видаткових касових ордерів та квитанції до прибуткових касових ордерів. Із оборотно-сальдової відомості по рахунку № 631 вбачається, що на кінець травня 2010 року за позивачем рахувалася заборгованість перед ПП «Будмонтажпроект-ХХІ»в розмірі 191 914 грн.
Формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ПП «Будмонтажпроект –ХХІ»позивач здійснював відповідно до вимог пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»за першою подією –датою отримання податкової накладної від контрагента.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, обов’язковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків.
З огляду на те, що документами первинного бухгалтерського обліку підтверджено реальні зміни в структурі активів позивача у зв’язку з придбанням бензину від ПП «Будмонтажпроект-ХХІ», вказані господарські операції створювали правові наслідки у податковому обліку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за період березень-травень 2010 року на суму 50 564, 23 грн. за результатами господарських операцій з ПП «Будмонтажпроект-ХХІ»ґрунтується на вимогах Закону України «Про ПДВ».
Натомість висновок перевірки про завищення податкового кредиту на зазначену суму у зв'язку із тим, що ПП «Будмонтажпроект-ХХІ»не відобразив податкові зобов'язання по господарським операціям з позивачем є безпідставним та суперечить положенням Закону України «Про ПДВ». Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження його розміру.
Крім того, суд враховує, що Кременчуцькою ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку податкової звітності позивача, під час якої використано декларації позивача з ПДВ за березень - травень 2010 року, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи: АІС “Облік податків та платежів”, АІС “Бест Звіт for Oracle”, АС “Аудит –підсистема “Митниця”, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України”. Запит до позивача про надання пояснень та підтверджуючих бухгалтерських та інших документів не направлявся.
Таким чином висновок акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту внаслідок господарських відносин з ПП "Будмонтажпроект-ХХІ" зроблено лише на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних інформаційних систем, тому є необґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення 0004721502/0/2229 від 08.07.2010 року, № 0004721502/1/3396 від 13.10.2010 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52 622,68 грн., в тому числі, за основним платежем –43 852,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –8770,45 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0008721502/1/3395 від 13.10.2010 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 8054,4 грн., в тому числі, за основним платежем –6712 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –1342,4 грн., суперечать вимогам Закону України «Про ПДВ», винесені без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.
Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень 0004721502/0/2229 від 08.07.2010 року, № 0004721502/1/3396 від 13.10.2010 року, № 0008721502/1/3395 від 13.10.2010 року, та визнати їх протиправними і скасувати.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 04.10.2010 року № 0008381502/1/2325, то суд бере до уваги, що відповідач листом від 13.10.2010 року № 40028/10/15 просив позивача вважати його нечинним у зв'язку з невірним відображенням сум основного платежу та штрафних санкцій, тобто фактично визнав його помилковим та відкликав, визначивши суму податкового зобов'язання у двох податкових повідомленнях-рішеннях 0004721502/1/3396 від 13.10.2010 року та № 0008721502/1/3395 від 13.10.2010 року. За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 04.10.2010 року № 0008381502/1/2325 не впливає на права та обов'язки позивача, не створює для нього правових наслідків, а відтак позивач не потребує в даному випадку судового захисту. Враховуючи відсутність порушених прав та інтересів позивача податковим повідомленням-рішенням від 04.10.2010 року № 0008381502/1/2325, позовні вимоги про визнання його нечинним та скасування задоволенню не підлягають.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, статтями 2, 94, ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Приватного підприємства "Біо - Актив" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0004721502/0/2229 від 08.07.2010 року, № 0008721502/1/3395 від 13.10.2010 року, № 0004721502/1/3396 від 13.10.2010 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Біо - Актив" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 04 травня 2011 року.
Суддя М.В. Довгопол