Головуючий у 1 інстанції - Тімінський В.В.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року справа №2а-1881/10/1228 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі Луганської області на постанову Слов`яносербського районного суду Луганської області від 10 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі Луганської області про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду першої інстанції з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі Луганської області про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії за 2006, 2007, 2008, 2009 роки, січень-вересень 2010 року, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Слов`яносербського районного суду Луганської області від 10 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі Луганської області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком за період з 23 травня 2010 року з урахуванням здійснених виплат.
Позивач, не погодившись з цим рішенням, подала апеляційну скаргу на постанову суду від 10 грудня 2010 року, в якій просила скасувати постанову Слов`яносербського районного суду Луганської області від 10 грудня 2010 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідачем також, подано апеляційну скаргу, в якій УПФУ просить скасувати постанову Слов`яносербського районного суду Луганської області від 10 грудня 2010 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч.8 ст.183-2 КАС України апеляційний перегляд проведено в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що останні необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно з пенсійним посвідченням позивач має статус «дитини війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року по теперішній час має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та № 10/рп/2008 від 22.05.2008 року були визнані неконституційними зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV внесеними Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитині війни» за період з 23 травня 2010 року у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи щодо задоволення позовних вимог та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального права.
Стосовно вимог апеляційної скарги позивача колегія суддів зазначає, що державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді підвищення до пенсії, яка за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу пенсіонера та бюджетним фінансуванням відрізняється від пенсії, що сплачується за рахунок внесків осіб, застрахованих в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, тому не може розцінюватись як її складова частина, що в свою чергу також унеможливлює застосування положень 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які необґрунтовано застосовано судом першої інстанції.
Відповідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зміни щодо строків звернення до адміністративного суду внесені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010р., який набрав чинності 30 липня 2010 року.
Попередня редакція ст. 99 КАС України дозволяла позивачеві звернутися до суду з вищезазначеним позовом у річний строк.
Тобто, за нормами КАС України, які діяли до 30 липня 2010 року, позивач мав право звернутися до адміністративного суду з зазначеним позовом до 1 січня 2008 року (враховуючи початок періоду позовних вимог 1 січня 2007 року).
Після вступу в дію нової редакції КАС України відносно строків звернення до адміністративного суду позивач фактично частково пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, але при цьому не вжив заходів для оперативного подання позову до суду та звернувся з позовом більш ніж через півроку після набрання чинності нової редакції ст. 99 КАС України.
Позивач отримувала пенсію щомісячно та знала про її розмір, виходячи з отримуваних сум, тому колегія суддів не приймає посилання позивача на те, що про порушене право їй стало відомо після отримання відмови відповідача у відповідному перерахунку від 21.10.2010 року.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що коли йдеться про дію нормативно-правового акта, то строк, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, починається з дня опублікування акта, незважаючи на те, що особа, на яку поширює дію цей акт, фактично ознайомилася з ним значно пізніше. Це пояснюється тим, що особа мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про цей акт у день його опублікування, якщо таке опублікування було зроблено у встановленому порядку.
Опублікування Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010р. було зроблено у встановленому порядку.
У позовній заяві позивач не навів жодної поважної причини неможливості подачі позовної заяви до суду у скорочені строки.
Отже, колегія суддів прийшла до висновку щодо відсутності підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 195, 198, 200, 205, 206, 21, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі Луганської області на постанову Слов`яносербського районного суду Луганської області від 10 грудня 2010 року залишити без задоволення.
Постанову Слов`яносербського районного суду Луганської області від 10 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі Луганської області про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні постанови суду, прийнятої у скороченому провадженні, набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон