КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-387/11                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Панченко О.М.

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"14" квітня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 19 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва про визнання неправомірними дій, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 19 січня 2011 року позовні вимоги позивача задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо недоврахування та виплати позивача пенсії, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 1 червня 2010 року з урахуванням проведених виплат.    

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова  суду –зміні  з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача щодо зобов`язання УПФУ здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,  виходячи з 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З таким висновком суду повністю можна погодитися. Однак судом в резолютивній частині постанови суду не визначено правову норму на підставі якої зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є інвалідом ІІІ групи, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію згідно з Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом п.3 ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи вищевикладене позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії 50% мінімальної пенсії за віком.

Всупереч ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу пенсія виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на те, що Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 відповідач не правомірно виплачував пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 50 зазначеного Закону.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії у розмірах, визначених ст. 50 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір якої встановлений ч.1 ст. 28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 15 червня 2010 року.

Також слід зазначити, що з самого визначення поняття пенсія випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі один раз на місць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якійсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії. Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватися, оскільки суперечить самому визначення та суті пенсії.  

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але в резолютивній частині постанову суду не визначив правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити.

      Згідно зі  п.2 ч.1 ст. 198, п. 1 ч. 1, 201 КАС України, суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції, якщо правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва –залишити без задоволення.

       Постанову Деснянського районного суду м.Києва від 19 січня 2011 року –змінити.

       Абзац третій постанови Деснянського районного суду м.Києва від 19 січня 2011 року викласти в наступній редакції:

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»за період з 15 червня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

        Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято  за наслідками  розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення  копій особам, які беруть участь у справі  (ч. 5 статті  254 КАС України). Касаційна  скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя:                                                         Г.В.Земляна

Судді:                                                                                Т.М.Грищенко

                                                                                           В.Е.Мацедонська