КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-9461/10 Головуючий у 1-й інстанції: Кошель Б.І.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"14" квітня 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м.Білій Церкві Київської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання провести перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м.Білій Церкві Київської області (далі відповідач) у якому просив визнати неправомірними дії відповідача відносно перерахунку доплати до пенсії, та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату як не працюючому пенсіонеру, якій постійно проживає в зоні радіоактивного забруднення доплату до пенсії згідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з встановленої Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік з 01 січня 2010 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано відмову відповідача щодо недоврахування та виплати позивача пенсії неправомірною, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача та виплатити недоотримані суми доплати до пенсії вимог ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати в розмірах, визначених Законом про державний бюджет на відповідний рік починаючи з 18 квітня 2010 року щомісячно з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 183-2 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача щодо зобов`язання УПФУ здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є непрацюючим пенсіонером, який проживає на території зони посиленого радіологічного контролю, що підтверджується копією посвідчення, та перебуває на обліку у відповідача. Позивач зареєстрований та постійно проживає в м.Біла Церква Київської області, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року № 106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно до ч. 1 ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Всупереч ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до ПКМУ № 836 від 26.07.1996 р., а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні ПКМУ № 836 від 26.07.1996 р. відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 39 зазначеного Закону.
Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 1 ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
В свою чергу, чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною правовою нормою, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позовних вимог та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача та виплатити за період з 29 травня 2010 року з урахуванням проведених виплат відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції– без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області –залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: Т.М.Грищенко
В.Е.Мацедонська