Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.
Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року справа №2а-10188/10/1270
приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чумака С.Ю.
суддів
Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2011 року у справі № 2а-10188/10/1270 за позовом підприємства Червонопартизанської виправної колонії № 68 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області до Державної податкової інспекції в місті Свердловську про визнання дій протиправними та зобов’язання відповідача вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій відповідача по перерозподілу поточних платежів по сплаті податків за 2010 рік на загальну суму 64304,64 грн в рахунок податкового боргу та скасування повідомлень про це. В обґрунтування позову зазначив, що протягом 2010 року сплачував поточні платежі з податку на додану вартість, податку з власників транспортних засобів, збору за забруднення навколишнього природного середовища та комунального податку ним. При цьому в платіжних дорученнях ним визначались призначення платежу (вид податку) та період, за який він сплачується. Всупереч вимогам діючого законодавства відповідачем зазначені платежі відповідачем були направлені не згідно їх призначення, а в рахунок погашення податкового боргу, про що позивач отримав відповідні повідомлення.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії відповідача щодо розподілу та направлення сум, сплачених за платіжними дорученнями № 111 від 20.04.2010 р., № 116 від 28.04.2010 р., № 114 від 28.04.2010 р., № 117 від 28.04.2010 р., № 138 від 25.05.2010 р., № 172 від 17.06.2010 р., № 174 від 25.06.2010 р., № 201 від 15.07.2010 р., № 204 від 15.07.2010 р., № 207 від 21.07.2010 р., № 215 від 26.07.2010 р., № 239 від 21.08.2010 р., № 255 від 31.08.2010 р., № 256 від 26.08.2010 р., № 275 від 30.09.2010 р., № 304 від 27.10.2010 р., № 308 від 04.11.2010 р., № 310 від 04.11.2010 р., № 336 від 30.11.2010 р., № 379 від 27.12.2010 р., на погашення податкового боргу у порядку календарної черговості погашення податкового боргу та пені, а не на погашення згідно призначення платежу платіжних доручень. Зобов'язано державну податкову інспекцію в м. Свердловську Луганської області зарахувати суми, сплачені за вказаними платіжними дорученнями, згідно вказаного в них призначення платежу і внести відповідні зміни до картки особового рахунку позивача.
Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, та ухвалити нову, якою в задоволенні позову позивача відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те що, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація. Вважав, що діяв у відповідності з вимогами п. 7.7 статті 7 Закону України № 2181.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи доводи апеляційної скарги, вважає останню необґрунтованою, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач виконуючи свої зобов’язання щодо сплати податку на додану вартість, податку з власників транспортних засобів, збору за забруднення навколишнього природного середовища та комунального податку у встановлений законом строк, перераховуючи кошти через банк, зазначив у вищевказаних платіжних дорученнях призначення платежу та період, за який платник сплачує відповідний податок чи збір. \ а.с. 19-28\.
Однак податковим органом сплачені суми, всупереч визначеному позивачем призначенню платежу, зараховані в погашення податкового боргу за минулі періоди, про що позивачу були надіслані оскаржувані повідомлення. \ а.с. 9-18\.
Правовою підставою для прийняття спірних повідомлень зазначено абз. 2 пп. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 – джерелами сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.
Відповідно до п. 20.1 ст. 20 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» – ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 1.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» платіжне доручення – розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі – члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІУ „Про Національний банк України» – Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної інструкції реквізит „призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку не підлягає застосуванню норма абз. 2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181, оскільки позивач здійснював сплату поточних платежів, а не податкового боргу, а приписи зазначеної норми стосуються сплати податкового боргу (його частини) без врахування пені або не визначення її окремо у платіжному документі (чи визначання з порушенням зазначеної пропорції).
Також не підлягає застосуванню пп. 7.7 статті 7 Закону № 2181, відповідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) – у рівних пропорціях. Вказана норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків, а також, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. Ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.
Законом № 2181 який є спеціальним законом з питань погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків. Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірними. Чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.
Діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно, без згоди платника податків, змінювати призначення платежу, визначеного платником податків в платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів.
За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, підстав для її скасування не вбачається, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області – залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2011 року у справі № 2а-10188/10/1270 – залишити без змін.
Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особами, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя: С.Ю.Чумак
Судді: Д.В.Ляшенко
Л.В. Ястребова