Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Чебанов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року справа №2а-1987/10/1210
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чебанова О.О.
суддів Старосуда М.І. , Юрченко В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красно донському районі Луганської області на постанову Красно донського міськрайонного суду Луганської області від 15 листопада 2010 року у справі №2а-1987/10/1210 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Красно донському районі Луганської області про стягнення надбавки до пенсії,- -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області про стягнення надбавки до пенсії.
Постановою Красно донського міськрайонного суду Луганської області від 15 листопада 2010 року позовні вимоги позивача задоволені частково, в наслідок чого визнана бездіяльність протиправною та зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009р. та з 01.01.2010р. по 15.11.2010 року з урахуванням здійснених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, свої дії вважає правомірними.
Частиною 8 ст. 183-2 КАС України передбачено, що апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10/рп/2008 було визнано неконституційними зміни до Закону № 2195-IV внесеними Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.
Статтею 6 Закону № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Колегія судів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини(мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, що відповідає положенням ст. 6 Закону № 2195-IV в редакції яка є чинною на даний час, адже попередні зміни, як було зазначено вище, визнані неконституційними, тому застосовується саме та редакція, яка була до внесення відповідних змін.
Разом з тим, відповідно до абз.1 ч.2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як на час подання цього позову, так і на момент прийняття судом оскаржуваної постанови відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому відповідачем щомісячної пенсії. Звернення позивача до відповідача із заявою з питання проведення перерахунку пенсії та іншої соціальної виплати за минулий час не є передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спору в розумінні частини четвертої статті 99 КАС України.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивач до суду з позовом звернувся 18.10.2010 року, причину пропуску строку обумовив своєю юридичною необізнаністю з цього питання.
Колегія суддів вважає, що зазначена позивачем причина пропуску строку звернення до суду не є поважною, тому суд першої інстанції безпідставно поновив цей строк, оскільки позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинний був дізнатися при виплаті йому відповідачем щомісячно пенсії. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.
Крім того, слід зазначити, що до спірних правовідносин не повинні застосовуватись положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки з 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п.16 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що її призначає і виплачує.
Оскільки у правовідносинах, що є предметом розгляду у цій справі, нарахування спірних сум відповідачем не здійснювались, підстави для застосування статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відтак колегія суддів приходить до висновку, що застосуванню підлягає строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, тому вимоги позивача підлягають задоволенню лише в межах шестимісячного строку, а в решті мають бути залишені без розгляду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі, однак, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 99,10, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області – задовольнити частково.
Постанову Красно донського міськрайонного суду Луганської області від 15 листопада 2010 року у справі №2а-1987/10/1210 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 з 18.04.2010 року, з урахуванням здійснених виплат.
В решті позовні вимоги – залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в письмовому провадженні набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Колегія суддів О.О. Чебанов
М.І. Старосуд
В.П. Юрченко