ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3240/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Довгопол М.В.,
при секретарі – Ворошилові Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_1, про визнання дій протиправними, скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
18 квітня 2011 року Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_1, про визнання дій щодо накладення штрафу в розмірі 680 грн протиправними, скасування постанови про накладення штрафу від 06.04.2011 року у виконавчому провадженні ВП № 21944538.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 06.04.2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680 грн 00 коп. за невиконання рішення суду по справі № 2-а-11428/09/1670, на підставі виконавчого листа № 2-а-11428/09/1670, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 08.10.2010 року. Позивач вважає, що вказана постанова про накладення штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки рішення суду не виконане з незалежних від позивача причин. Вказує, що виконання судового рішення може бути проведено тільки за рахунок коштів, які будуть додатково виділені Міністерством фінансів України для Міністерства праці та соціальної політики України на виконання судових рішень.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив суд провести розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив. У своїх письмових запереченнях проти позову відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки постанова про накладення штрафу від 06.04.2011 винесена з дотриманням вимог Закону України “Про виконавче провадження”.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 року до участі в справі в якості третьої особи залучений ОСОБА_1, який є стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 21944538. Третя особа в судове засідання не з'явилась, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином, причин неявки не повідомила.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2010 року у справі № 2а-11428/09/1670 Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації зобов'язано здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік, передбачену ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати з урахуванням проведених виплат.
Для примусового виконання вказаного рішення суду Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2-а- 11428/09/1670 від 08.10.2010.
18.10.2010 державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2010 року та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 25.10.2010 року.
25.02.2011 року державним виконавцем Степаненко І.А. складений акт державного виконавця про те, що рішення суду в термін для добровільного виконання боржником не виконано.
25.02.2011 державний виконавець Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області виніс постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 340 грн.
06.04.2011 року за повторне невиконання рішення суду державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області на позивача накладено штраф у розмірі 680 грн., про що винесено постанову від 06.04.2011 року.
Із діями державного виконавця щодо накладення штрафу у розмірі 680 грн. та постановою про накладення штрафу від 06.04.2011 року позивач не погодився, у зв'язку з чим оскаржив її до суду.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Зміст дій, які повинен вчиняти державний виконавець з приводу примусового виконання судових рішень, передбачений зокрема статтею 87 зазначеного Закону.
Частиною 1 статті 87 Закону України “Про виконавче провадження” регламентовано, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
На виконання вказаних вимог державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області 25.02.2011 виніс постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 340 грн.
Відповідно до частини 2 статті 89 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
У зв'язку з повторним невиконанням позивачем рішення суду державним виконавцем 06.04.2011 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680 грн.
Позивач пов'язує невиконання судового рішення з відсутністю відповідного фінансування.
Дане твердження позивача судом оцінюється критично зважаючи на те, що відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відсутність відповідного фінансування не може бути визнана поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення. При цьому суд бере до уваги, що судовим рішенням на позивача було покладено обов'язок здійснити дії по нарахуванню та виплаті грошових коштів. Судом не встановлено наявності доказів, які б вказували на існування будь-яких перешкод у здійсненні позивачем нарахування належної суми.
Відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.
У рішенні по справі "Жовнер проти України" Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які, у країні яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby c.иce) від 19 березня 1997 року, рішення у справі “Бурдов проти Росії” (Bourdov c.), від 7 травня 2002 року; рішення у справі “Ясіун’єне проти Литви” (Jasiuniene c. Lituanie) від 6 березня 2003; та рішення по справі “Руйану проти Румунії” (Ruianu c.) від 17 червня 2003 року).
При цьому Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях звертав увагу на те, що держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office).
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (справи “Бурдов проти Росії”, “Кечко проти України”).
Таким чином відсутність у позивача рахунків для виплати коштів, як і посилання на відсутність механізму нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення саме позивачем, не є підставою для невиконання судового рішення.
Позивачем не надано суду доказів виконання рішення Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 2-а-11428/09/1670 або поважних причин його невиконання.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії відповідача по накладенню штрафу на позивача за повторне невиконання рішення суду здійснені відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” , а постанова про накладення штрафу від 06.04.2011 року прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.
Таким чином, позовні вимоги необгрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 87 Закону України “Про виконавче провадження”, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_1, про визнання дій протиправними, скасування постанови відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 04 травня 2011 року.
Суддя М.В. Довгопол