Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Н.О.
Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року справа №2а-1512/11/1213
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чумака С.Ю.
суддів
Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 26 січня 2011 року у справі № 2а-1512/11/1213 за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську Ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2008 роки,
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 26 січня 2011 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язанні останнього нарахувати і виплатити позивачу недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2008 роки у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Позивач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, а його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вважав, що на дані вимоги строки давності не розповсюджуються.
Згідно ч. 1 ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Перевіривши за матеріалами справи доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи, що пов’язано з виконанням ним обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. \ а.с. 11-12\.
Згідно п. 3 статті 268 Цивільного Кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно статті 48 Закону № 796 допомога на оздоровлення є встановленою законодавством компенсацією за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім’ям за втрату годувальника.
Таким чином, допомога на оздоровлення не є майновою шкодою в сенсі статті 22 ЦК України, а тому на вимоги про її стягнення не можуть застосовуватись положення статті 268 ЦК України про непоширення строків позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Зазначена редакція ч. 2 ст. 99 КАС України набрала чинності з 30.07.2010 року, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що строк на звернення до суду з адміністративним позовом, якщо право на звернення до суду виникло до цієї дати, повинен обчислюватись саме з цієї дати, за умови, якщо станом на 30.07.2010 року не сплив строк на звернення до суду, встановлений чинним законодавством, що регулювало дані відносини до набрання чинності вказаними змінами.
Разом з тим, оскільки станом на 30.07.2010 року справи, пов’язані із соціальними виплатами, розглядались в порядку цивільного судочинства і лише рішенням Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року у справі № 1-40\2010 було визнано, що вони повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства, то передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду для цієї категорії справ повинен обчислюватись саме з 9 вересня 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи допомога на оздоровлення позивачу за 2005 рік – виплачена в липні 2005 року, а за 2008 рік – в червні 2008 року. \ а.с. 13\.
Оскільки до рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року справи щодо стягнення допомоги на оздоровлення розглядались в порядку цивільного судочинства, то на них розповсюджувався передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності, який сплив щодо вимог позивача за 2005 рік ще в лині 2008 року, тобто до переходу цих справ під юрисдикцію адміністративних судів.
Позивач подав позов 3 листопада 2010 року, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він пропустив строк звернення до суду щодо вимог про стягнення допомоги на оздоровлення за 2005 рік.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 107 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при відкритті провадження та розгляді справи порушені вимоги процесуального законодавства, що призвели до неправильного вирішення цього питання по суті, оскільки згідно зазначених вимог статті 100 та частини 2 статті 107 КАС України пропуск строку звернення до суду є перешкодою для відкриття провадження у справі та розгляду позовних вимог по суті з винесенням постанови про задоволення чи відмову в задоволенні позову. Пропуск строку звернення до суду відповідно до вказаних положень КАС України є підставою для залишення позову без розгляду.
Крім того, допомога на оздоровлення за 2008 рік сплачена позивачу в червні 2008 року і в даному випадку трирічний строк позовної давності станом на 09.09.2010 року для цієї позовної вимоги не сплинув, а тому шестимісячний строк на звернення до суду для позивача почав перебіг 09.09.2010 року і скінчився б лише 09.03.2011 року. Позивач подав позов 03.11.2010 року, тобто в межах строку звернення до суду, у зв’язку з чим суд першої інстанції в цій частині дійшов неправильного висновку про пропуск строку звернення до суду..
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону № 796 щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам ІI групи в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Пунктом 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою
приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 № 796 в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Разом з цим, 9 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік». Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Аналогічне рішення Конституційним Судом України прийнято й 22.05.2008 року у справі № 10рп2008.
Таким чином, з 22.05.2008 року остаточно відновлено дію статті 48 Закону № 796 в редакції, яку вище зазначив суд.
Вказаний висновок колегією суддів зроблений також з урахуванням позиції Конституційного Суду України при прийнятті рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп2010, який зазначив, що визнання неконституційним Закону № 2222… означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом N 2222. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
Всупереч рішенню Конституційним Судом України від 22.05.2008 року у справі № 10рп2008 та вимогам статті 48 Закону № 796 у червні 2008 року позивачу така допомога виплачена в розмірі 120 гривень.
Наявність у позивача права на призначення йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі пяти мінімальних заробітних плат є визначальною для вирішення даного спору і гарантується частиною 2 статті 46 Конституції України.
Доводи відповідача, що розмір допомоги повинен визначатись у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України № 562, суд вважає необґрунтованими, оскільки статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами. Крім того, Закон № 796 є спеціальним Законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок… соціального захисту потерпілого населення.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування щодо передбаченої Законом № 796 щорічної допомоги на оздоровлення не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь відповідача 2505 гривень (525х5=2625-120).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні справи припустив порушення норм матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог за 2008 рік та залишенням без розгляду вимог за 2005 рік.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 99, 100, 195, 197, 198, 202, 203, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 – задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 26 січня 2011 року у справі № 2а-1512/11/1213 – скасувати.
Позов ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську Ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2008 роки задовольнити частково.
Позовні вимоги ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську Ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську Ради щодо невиплати ОСОБА_6 у 2008 році щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі піяти мінімальних заробітних плат.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську Ради на користь ОСОБА_6 щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік згідно частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 2505 ( дві тисячі п’ятсот п’ять) гривень за рахунок коштів Державного бюджету України
Позовні вимоги ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську Ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік – залишити без розгляду.
Постанова суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особами, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Колегія суддів С.Ю.Чумак
Д.В.Ляшенко
Л.В.Ястребова