КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-77/11                                                Головуючий у 1-й інстанції:   Соколов О.О.  

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" квітня 2011 р.                                                                                                                м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 01 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області про неотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, та зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням підвищення та забезпечити виплату недоплаченої за період з 10.07.2010 року по 10.01.2011 року суми щомісячної державної соціальної допомоги.

Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 01 лютого 2011 року даний адміністративний позов було задоволено: визнано незаконними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, у розмірі меншому ніж передбачено законодавством і зобов’язано відповідача здійснити нарахування та забезпечити виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 10 липня 2010 року по 10 січня 2011 року з урахуванням проведених раніше нарахувань та виплат.

Не погоджуючись із постановою суду від 01 лютого 2011 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено неповне застосування норм законодавства, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи. Зокрема, апелянт вказує на те, що норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не застосовуються для перерахунків або підвищень пенсій.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову –без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог –законним і обґрунтованим.

Так, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року, та є пріоритетним у застосуванні.

Також судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

При ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції судом було правомірно зобов’язано відповідача врахувати, що частину підвищення по пенсії, як дитині війни, позивачу було виплачено раніше.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 01 лютого 2011 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -       

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Городнянському  Чернігівської області –залишити без задоволення, а постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 01 лютого 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                               Я.Б.Глущенко

                                                                                           С.Б. Шелест