КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-871/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
У Х В А Л А
Іменем України
"12" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя : Шелест С.Б.
Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.
при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.10р. у справі №2-а-871/10/1070 за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» про стягнення адміністративно –господарських санкцій
В С Т А Н О В И В:
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко, ЛТД про стягнення адміністративно –господарських санкцій у розмірі 1 170 812 грн. 64 коп. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 14 049 грн. 90 коп.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.10р. адміністративний позов задоволено частково: з відповідача на користь Фонду стягнуто адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2008 рік у розмірі 756 149,83 грн. та пеню у розмірі 9 073, 80 грн. У задоволенні решти позову –відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що відповідачем дотримано вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»в частині своєчасного подання до Центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів за період з січня по грудень 2008 року, однак Центом зайнятості не були направлені такі особи. Апелянт зазначив, що обов’язок працедавця по створенню робочих місць не супроводжується його обов’язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
В судовому засіданні 05.04.11р. за клопотанням представника апелянта оголошувалась перерва до 12.04.11р., проте в судове засідання 12.04.11р. представник апелянта не з’явився.
Представник позивача заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив суд залишити постанову суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково адміністративний позов про стягнення за 2008 рік адміністративно –господарських санкцій у розмірі 756 149, 83 грн. та пені у розмірі 9 073,80 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до звітів про наявність вакансій на підприємстві форми 3-ПН, які фактично подавались відповідачем до Баришівського районного центру зайнятості, та на які відмічені печаткою останнього, середньооблікова кількість вакантних посад для інвалідів у 2008 році - 17 робочих місць; фактично у 2008 році у відповідача працювало 23 особи –інваліда, тоді як відповідно до звітних даних та вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»відповідач мав створити 71 робоче місце та відповідно працевлаштувати 71 особу-інваліда. Отже, судом зроблений висновок про наявність правових підстав для задоволення позову за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за вказаний період у кількості 31 робочого місця (71 – 23 –17).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року N 875-XII (надалі - Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Як вбачається із акту по контролю за виконанням нормативу працевлаштування інвалідів від 28.04.09р. №30, складеного позивачем, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача у 2008 році - 1772 особи, в зв’язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 71 особа, що не заперечується апелянтом.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону, підприємство, що використовує найману працю зобов’язано виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається зі звітів про наявність вакансій на підприємстві Форми 3-ПН станом на 24 квітня 2008 року, станом на 27 травня 2008 року, станом на 12 червня 2008 року, станом на 28 липня 2008 року, станом на 28 серпня 2008 року, станом на 25 вересня 2008 року, станом на 27 жовтня 2008 року, станом на 26 грудня 2008 року, станом на лютий 2008 року, станом на 28.01.2008 року (а.с 24 - 32), поданих відповідачем до Баришівського районного центру зайнятості і на яких стоїть печатка Баришівського районного центру зайнятості середньооблікова кількість вакантних посад для інвалідів, створених на підприємстві відповідача у 2008 році –17 посад.
Актом перевірки встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність –23 особи.
Враховуючи викладене та те, що обов'язок працедавця по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів на 31 робоче місце (71-23-17).
Покликання апелянта на те, що звітами про наявність вакансій на підприємстві, які подавались до центру зайнятості, підтверджується виконання відповідачем обов’язку по створенню робочих місць для інвалідів у кількості відповідно до нормативу, не заслуговують на увагу.
Так, матеріали справи містять 10 звітів за станом на дати, зазначені вище (а.с 24 - 32) про наявність вакансій з печаткою Баришівського районного центру зайнятості про прийняття вказаних звітів, тоді як звіти, подані відповідачем за 12 місяців 2008 року (включаючи березень та листопад 2008 року) не містять печатки центру зайнятості, в зв’язку з чим не приймаються судом як належний доказ вжиття відповідачем заходів для виконання обов’язку з працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 Закону встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до частини 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Враховуючи те, що відповідачем не було створено 31 робоче місце для працевлаштування інвалідів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача за 2008 рік адміністративно –господарських санкцій у розмірі 756 149, 83 грн. та пені у розмірі 9 073,80 грн.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л И В:
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.10р. у справі №2-а-871/10/1070 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.10р. у справі №2-а-871/10/1070 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Глущенко Я.Б.
Пилипенко О.Є.
Ухвала складена в повному обсязі: 14.04.11р.