КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-283/10                                                 Головуючий у 1-й інстанції:  Фролов О.Л.

Суддя-доповідач:  Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"14" квітня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

                     Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                     Головуючого-судді:                                               Кучми А.Ю.

                                           суддів:                                         Безименної Н.В., Гром Л.М.      

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 25.10.2010 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

28.09.2010 ОСОБА_2 звернулась до Тальнівського районного суду Черкаської області з позовом до УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області про визнання незаконною відмову в перерахунку розмірів належних позивачу державної та додаткової пенсій по інвалідності як інваліду 3-ї групи, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, зобов`язання здійснити перерахунок і виплату недосплаченої державної та додаткової пенсій по інвалідності за період з вересня 2007 року та забезпечити їх нарахування і виплату довічно у відповідності до ст. 49, 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 25.10.2010 позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача –залишенню без задоволення, а постанова суду –зміні.  

Відповідно до  ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

За  ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни  постанови  суду  першої інстанції є правильне  по  суті  вирішення  справи чи питання,  але із помилковим  застосуванням  норм  матеріального  чи  процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на користь позивача необхідно здійснити перерахунок пенсії з 28.03.2010 по 28.09.2010 тобто, в межах шестимісячного строку звернення до суду, однак судова колегія апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), що підтверджується відповідним посвідченням та відповідно до довідки Черкаської обласної спеціалізованої МСЕК являється інвалідом 3 групи довічно в зв`язку із захворюванням, пов`язаним з впливом аварії на ЧАЕС з 13.11.2006.

У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі: інвалідам 3 групи –50 %  мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Проте, ці виплати здійснюються відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту  окремих категоріям громадян».

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Зі змісту ст.ст. 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, дійшов обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визначення ним періоду перерахунку пенсії позивачу.

Загальне поняття пенсії визначено в ст. 1 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого пенсія –щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії. Отже, позивач має право на отримання вказаних видів пенсії в визначеному у постанові суду першої інстанції розмірі з 28.03.2010 постійно та без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача –підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача –залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,  

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області –залишити без задоволення.

 Змінити постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 25.10.2010 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, виклавши абзац третій  резолютивної частини постанови наступним чином:

« Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 виходячи з розмірів визначених ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням проведених виплат з 28.03.2010.

 В решті постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 25.10.2010 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:                                                                                 А.Ю. Кучма

                    Судді:                                                                                   Н.В. Безименна

                                                                                                                  Л.М. Гром