Судове рішення 2а-9978/09/7/0170 від 10.05.2011

Судове рішення #14783875

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

02 листопада 2010 р. 16:47 Справа №2а-9978/09/7/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Маргарітова М.В., при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім" Товариства з обмеженою відповідальністю "L'EMPIRE DU VIN"

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача – представник за довіреністю ОСОБА_2,

від відповідача – представники за довіреністю ОСОБА_3, ОСОБА_4

Обставини справи: Ухвалою суду від 21.08.09р. відкрито провадження по справі №2а-9978/09/7/0170 за позовом Дочірнього підприємства «Кримський винний дім» ТОВ «L`EMPIRE DU VIN» до Державної податкової інспекції у м. Феодосія про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022301/0 від 12.01.2009 року та податкового повідомлення-рішення №0000822301/0 від 10.06.2009 року.

Ухвалою суду від 21.08.09р. відкрито провадження по справі №2а-9979/09/7/0170 за позовом Дочірнього підприємства «Кримський винний дім» ТОВ «L`EMPIRE DU VIN» до Державної податкової інспекції у м. Феодосія про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000812301/2 від 10.06.2009 року.

Ухвалою від 29.09.09р. суд об’єднав в одне провадження адміністративні справи №2а-9979/09/7/0170 та №2а-9978/09/7/0170 за позовом ДП «Кримський винний дім» ТОВ «L`EMPIRE DU VIN» до ДПІ у м. Феодосії АРК про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з присвоєнням справі №2а-9978/09/7/0170 (т.2 а.с.101).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки акту перевірки про встановлені відповідачем з боку позивача порушення, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суперечать фактичним обставинам, є необґрунтованими, а також свідчать про неправильне застосування норм чинного законодавства відповідачем, на підставі чого, прийняті податкові повідомлення – рішення підлягають скасуванню.

Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог (т. 2 а.с.104-109, а.с.103), відповідно до якої просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000812301/2 від 10.06.2009 року та податкові повідомлення – рішення №0000022301/0 від 12.01.2009 року, №0000822301/0 від 10.06.2009р.

Ухвалою суду від 27.07.2010р. (т.6 а.с.67) відповідача Державну податкову інспекцію у м. Феодосія замінено на відповідача Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим.

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень – рішень. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (т. 1 а.с.57-61, т. 2 а.с.110-112).

Ухвалою від 20.10.2009 року адміністративним судом було призначено судово-економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи (т.5 .а.с.2-35), відповідач надав заперечення на висновок експертизи (т.5. а.с.59-65).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Кримський винний дім» Товариства з обмеженою відповідальністю «L`EMPIRE DU VIN» має статус юридичної особи з 16.07.2004р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, серія А00 №440667, виданим Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим (т.1 а.с.24).

Державною податковою інспекцією у м. Феодосії було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача, за наслідками якої складено Акт від 25.12.2008 року №3671/23-1/32945625 (т.1 а.с.65-146) «Про результати планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства «Кримський винний дім» товариства з обмеженою відповідальністю «L`EMPIRE DU VIN» 32945625 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008р» (далі – акт перевірки).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Феодосії були винесені податкові повідомлення-рішення: від 12.01.2009 року №0000012301/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на суму 4429326грн. та №0000022301/0 визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2039246 грн. (т.2 а.с.20).

Позивачем були оскаржені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, про що він звернувся зі скаргою № 102 від 21.01.2009 року до ДПІ у м. Феодосія. За наслідками розгляду первинної скарги, ДПІ у м. Феодосії, рішеннями від 17.03.2009 року № 1910/10/25-010 та №1911/10/25-010 від 17.03.2009 року первинні скарги ДП «Кримський винний дім» були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін. ДП «Кримський винний дім» звернулося із повторною скаргою до ДПА АР Крим, яка рішенням від 28.05.2009 року №1401/10/25-023 скаргу задовольнила частково: зменшено донарахування з податку на прибуток підприємств на суму 91714,00 грн. та штрафних санкцій на суму 72571,00 грн., позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення від 10.06.2009 року №0000812301/2 (т.1 а.с.28), яким підприємству визначено податкове зобов’язання у розмірі 4265041 грн. (2191850 грн. податку на прибуток та 2073191 грн. штрафні санкції). За наслідками розгляду повторної скарги ДП «Кримський винний дім» до ДПА України оскаржені податкові повідомлення-рішення, які рішенням ДПА України від 06.08.2009 року № 7625/6/25-0115 були залишені без змін.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до висновків акту перевірки (т. 1.а.с.143-144), перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.20.3, пп.5.3.1, 5.3.2, 5.3.9 п.5.3,п.5.6.1, п.5.6.2 п.5.6, п.5.7.1, 5.7.2 п.5.7, п.5.2.5,5.2.7 п.5.2, п.5.4.6 ,5.4.4 п.5.4, ст.5, п.5.9 ст.5, пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4, п.8.7.1п.8.7 ст.8, п.11.2.1 п.11.2 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено (завищено) податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму у 2283564 грн., у тому числі: за III квартал 2007 року в сумі 596569 грн., за IV квартал 2007року в сумі 640657грн, за І квартал 2008 року в сумі 467609 грн., за II квартал 2008 року в сумі 229196 грн. за III квартал 2008р. в сумі 349533 грн.

Також актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 1.20.3 ст.1, п. 4.1 ст.4, п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 - ВР в резуль1359497 грн., у тому числі: за липень 2007р. в сумі 18957 грн., за серпень 2007р. в сумі 142285 грн., за вересень 2007 р. в сумі 109212 грн., за жовтень 2007р. в сумі 19982 грн., за листопад 2007 р в сумі 161325 грн., за грудень 2007р. в сумі 177181 грн., за січень 2008р. в сумі 129470 грн., за лютий 2008р. в сумі 11548 грн., за березень 2008р. в сумі 160945грн., за квітень 2008 р. в сумі 159275 грн., за травень 2008 р. в сумі 2832 грн., за червень 2008р. в сумі 64191 грн., за липень 2008р. в сумі 142753грн., за серпень 2008р. в сумі 41203 грн., за вересень 2008р. в сумі 18338грн.

Згідно акту перевірки висновки про заниження позивачем податку на прибуток зроблені відповідачем виходячи з того, що перевіркою було встановлено:

1. Заниження валових доходів (стор. 01.1 Декларацій) від продажу товарів по цінах нижче звичайних (продаж товарів з логотипами брендів ДП «КВД» по цінах нижче за ціни їх придбання) — на 1056608 грн. (т. 1, а.с. 76 — 77);

2. Заниження валових доходів в результаті невірного визначення приросту балансової вартості запасів (стор. 01.2 Декларацій) — на суму 136949 грн. (т.1, а.с.100);

3. Завищення валових витрат (стор. 04.1 Декларацій) на суми передплат постачальникам в загальній сумі 11667 грн. (т. 1, а.с. 106);

4. Завищення валових витрат (стор. 04.1 Декларацій) на вартість фінансування особистих потреб працівників (перевезення робочих до місця роботи) — на суму 401362 грн. (т. 1, а.с. 106-107);

5. Завищення валових витрат (стор. 04.1 Декларацій) на вартість фінансування особистих потреб працівників (придбання квітів в 2 кварталі 2008 р.) — на суму 2142 грн. (т. 1, а.с. 109);

6. Завищення валових витрат (стор. 04.1 Декларацій) на вартість придбаних нематеріальних активів (науково-технічна продукція) — на суму 47500 грн. (т. 1, а.с. 109);

7. Завищення валових витрат (стор. 04.1 Декларацій) на суми витрат, не підтверджених первинними документами, — на суму 56851 грн. (т. 1, а.с. 109);

8. Завищення валових витрат (стор. 04.3 Декларацій) на суми заробітної плати працівників, зайнятих на ремонтах основних засобів господарським способом — на суму 78284 грн. (т.1, а.с. 111);

9. Завищення валових витрат (стор. 04.4 Декларацій) на суми страхових внесків до фондів соціального страхування — на загальну суму 30495 грн. (т.1, а.с.112);

10. Заниження валових витрат на поліпшення основних фондів (стор. 04.10 Декларацій) — на суму 151744 грн. (т. 1, а.с. 118);

11. Завищення валових витрат на страхування (стор. 04.12 Декларацій) на суму 518 грн. (т.1, а.с. 121);

12. Завищення інших валових витрат (стор. 04.13 Декларацій) на загальну суму 7463620 грн. в результаті наступних порушень:

- коректування валових витрат у бік збільшення на 720000 грн. в результаті самостійного виправлення помилки за попередній податковий період, вже перевірений документальною перевіркою ДПІ (порушуючи пп. 5.2.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);

- необґрунтоване віднесення до валових витрат витрат на розміщення рекламних матеріалів в газетах і журналах, на послуги зовнішньої реклами — в загальній сумі 3581157 грн. (порушуючи пп. 5.3.9 і пп. 5.4.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);

- необґрунтоване віднесення до валових витрат витрат на придбання нематеріальних активів (виготовлення рекламних макетів продукції ТМ «OREANDA», «WINS», «Феодосія») в загальній сумі 116277 грн. (порушуючи пп. 5.3.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);

- необґрунтоване віднесення до валових витрат витрат по розміщенню інформації про продукцію ТМ «OREANDA», «WINS»,«Чарівна лоза»,«Микадо», «Феодосія» в загальній сумі 1830662 грн. в торгових точках продажу цієї продукції (порушуючи пп. 5.3.9 і пп. 5.4.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»);

- необґрунтоване віднесення до валових витрат витрат на трансляцію рекламних відео-сюжетів про продукцію ТМ «OREANDA» на телебаченні в загальній сумі 158620 грн. (порушуючи пп. 5.3.9 і пп. 5.4.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»);

- необґрунтоване віднесення до валових витрат витрат на розповсюдження рекламних листівок про продукцію ТМ «OREANDA» в загальній сумі 180494 грн. (порушуючи пп. 5.3.9 і пп. 5.4.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»);

- необґрунтоване віднесення до валових витрат витрат на маркетингові послуги з просування і стимулювання продажів продукції ТМ «OREANDA» в загальній сумі 870106 грн. (порушуючи пп. 5.3.9 і пп. 5.4.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За наслідком оцінки висновків акту перевірки, суд зазначає наступне.

В акті перевірки відповідачем встановлено, що ДП «Кримський винний дім» товариства з обмеженою відповідальністю «L`EMPIRE DU VIN» занижено валовий дохід на суму 1056608 грн. у зв‘язку з порушенням приписів п. 4.1.1. ст. 4, п. 1.20. ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Такий висновок зроблений на підставі встановлення факту здійснення позивачем, на виконання затвердженого плану маркетингової політики, реалізації продукції з зображенням логотипів торговельних марок продукції (ручки, футболки, бокали, пакети поліетиленові, цебро металеве для шампанського, чайники електричні, фартух офіціанта), за ціною 0,01грн., що є нижчим за ціну придбання відповідної продукції.

Такий висновок зроблений відповідачем виходячи з того, що ним був встановлений факт відсутності укладення позивачем, після надання публічного оголошення про продаж товарів, договорів купівлі – продажу продукції власного виробництва.

В ході проведення перевірки відповідач дійшов висновку про необхідність застосування звичайних цін при визначенні валового доходу позивачу від реалізації продукції за ціною нижчою за ціну придбання.

В акті перевірки міститься посилання на документи, що стали підставою для здійснення реалізації продукції із логотипами торгових марок продукції ДП «Кримський винний дім» за ціною нижчою за ціну придбання: Накази № 6/1 від 05.01.2007 р., № 18/1 від 07.02.2008р. «З маркетингової політики».

В ході судового розгляду представники відповідача визнали, що продукція, яка реалізовувалася за ціною нижчою за ціну придбання містила інформацію про торгові марки під якими випускається продукція ТОВ «Кримський винний дім».

Відповідно до положень п.п. 1.20.3 п.1.2. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом публічного оголошення умов їх продажу, звичайного признається ціна, вказана в такому публічному оголошенні.

З положень п.1 ст.633 Цивільного кодексу України випливає, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно до ч. 2 даної норми, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

В акті перевірки відповідач посилається на те, що ним була досліджена газета «Хвилинка» №04 від 08.02.08р., №23 від 22.06.07р., №06 від 16.02.07р. (а.с.75), що були надані позивачем на обґрунтування рівня цін.

Відповідачем в акті встановлено, що в зазначених газетах міститься оголошення з текстом наступного змісту: «ДП «Кримський винний будинок» є виробником алкогольної продукції ТМ «OREANDA», «WINS», «Чарівна лоза», «Феодосія», «Мікадо». В рамках маркетингової політики пропонує зацікавленим покупцям продукції придбати рекламну продукцію з логотипом торгових марок (ручки, футболки, сорочки, бейсболки, келихи, пакети, чайники, відерка для льоду) за ціною 0,01 грн. за умови висновку контрактів на суму 1000000 грн. і вище».

З приведеного тексту випливає, що в газетах дано публічне оголошення умов продажу рекламній продукції зазначених торгових марок, яке розраховано на широке коло осіб, і за однаковою для всіх ціною.

В акті перевірки відповідачем також зроблений висновок про те, що рівень договірної ціни по реалізації товарів у рамках маркетингової політики визначено підприємством шляхом публічного оголошення умов продажу.

З експертного висновку №130/09 від 06.04.2010р. (т.6 а.с.2-29), вбачається, що експертом в ході проведення експертизи були досліджені первинні документи бухгалтерського і податкового обліку ДП «КВД» (додаток 2 до висновку) (т.6 а.с.7), експертом було встановлено, що за період, що перевіряється, підприємством були продані за ціною 0,01 грн. рекламні товари з логотипом його торгових марок на загальну суму 3670,63 грн., зокрема ПДВ 734,13 грн. Всі ці товари були продані ТОВ «ТД Мегаполіс».

Акт перевірки також містить дані про реалізацію такого товару позивачем тільки ТОВ «ТД Мегаполіс».

Оцінюючи наведені в акті перевірки підстави, за яких відповідач дійшов висновку про порушення позивачем положень пп. 1.20.3 п. 1.20. ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», з підстав відсутності укладення позивачем договорів купівлі – продажу продукції власного виробництва, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що реалізація всієї алкогольної продукції власного виробництва ДП «КВД» здійснювалася в рамках договору комісії з ТОВ «Торговий дім «Мегаполіс», а не по договорах купівлі-продажу.

Таки обставини не є порушенням умов публічного оголошення, і отже, порушенням пп.1.20.3 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки укладення договорів саме купівлі-продажу не було обов'язковою умовою публічного оголошення.

Доводи відповідача про те, що ТОВ «ТБ «Мегаполіс» не є покупцем продукції ДП «Кримський винний дім», а виступає лише в якості комісіонера при її розповсюдженні не можуть бути підставою для висновків про те, що між ДП «Кримський винний дім» та ТОВ «ТБ «Мегаполіс» не укладено договору на суму понад 1000000грн.

Матеріали справи свідчать, що обсяг комісійної торгівлі, що здійснюється внаслідок укладення договору комісії між ДП «Кримський винний дім» та ТОВ «ТБ «Мегаполіс» від 27.09.04г. № 75 перевищує 1000000грн. на місяць. У тексті оголошення про можливість реалізації товарів рекламного призначення за 0,01грн. не визначено обов’язковою умовою укладення саме договору купівлі-продажу продукції ДП «Кримський винний дім» на суму 1000000грн. чи інше, як підставу для встановлення такої ціни, у оголошенні йдеться про грошовий вимір обсягу співпраці із потенційними контрагентами, а умови реалізації продукції – чи то безпосередня купівля чи здійснення комісійної торгівлі – у оголошенні не викладені.

Таким чином ціна 0,01 грн. в даному випадку є звичайною ціною, і реалізація рекламних товарів контрагенту з логотипом торгових марок ДП «КВД» за ціною 0,01 грн. не є порушенням пп. 1.20.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд також дійшов висновку, що у спірних господарських відносинах не підлягають визначенню та застосуванню звичайні ціни. Відповідно до пп.1.20.10. п.1.20. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зокрема встановлено, що: донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції. Отже застосовувати звичайні ціни платник податків та орган податкової служби зобов’язані виключно у випадках, встановлених Законом. Законом не встановлений обов’язок платника податку використовувати звичайні ціни у спірних операціях. Крім того, податкове зобов’язання було донараховане без застосування процедури, встановленої для нарахування за непрямими методами.

У відповідності до приписів п. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач у запереченнях проти адміністративного позову не обґрунтував посиланнями на нормативні акти необхідність застосування звичайних цін при реалізації продукції не власного виробництва третім особам. Крім того, у запереченнях проти адміністративного позову у цій частині відповідач посилається на приписи п. 1.32. ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Але судом було встановлено, що при винесенні оскарженого податкового повідомлення-рішення названа норма не була визначена, як підстава для нарахування податкових зобов’язань чи фінансових санкцій. Також суд бере до уваги, що Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено залежності формування валових доходів від пов’язаності їх із господарською діяльністю. З огляду на викладене, заперечення відповідача в цій частині не можуть бути взяті до уваги.

Висновок про правомірне визначення розміру валового доходу у зв’язку з реалізацією продукції невласного виробництва в межах маркетингової політики ДП «Кримський винний дім» підтверджується висновком судово-економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що ДП «Кримський винний дім» ТОВ «L`EMPIRE DU VIN» було занижено валові доходи у зв’язку із порушенням приписів п. 5.9. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» при визначенні розміру приросту (убутку) балансової вартості товарів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. При цьому у акті зроблено висновок, що внаслідок порушення приписів п. 5.9. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено валовий дохід у розмірі 136949 грн., в тому числі:

- у І кварталі2008 року на суму 27079 грн.

- у ІІ кварталі 2008 року 95005 грн.

- у ІІІ кварталі 2008 року на суму 14865 грн.

Суд враховує те, що згідно з висновком судово-економічної експертизи висновки акту в цій частині підтверджується частково у сумі 37343грн. та не підтверджується у сумі 99606грн. При цьому експерт звертає увагу на те, що позивачем у відповідних податкових періодах занижено валові витрати на загальну суму 236588 грн., у зв’язку з чим заниження валового доходу на 37343грн. не вплинуло на правильність визначення розміру податкового зобов’язання платником податку.

Крім того, зі змісту адміністративного позову випливає, що ці висновки акту перевірки стали підставою для визначення податкових зобов’язань спірним податковим повідомленням-рішенням лише частково – а саме в частині висновків про заниження валового доходу на суму 96 932,82грн.

Суд встановив, що підставою для висновків акту про порушення приписів п. 5.9. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» у І кварталі 2008 року стало те, що на думку відповідача підприємство не мало права на здійснення обліку приросту(убутку) матеріальних цінностей на підставі п. 5.9. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки матеріальні цінності було використано на ремонт основних фондів. У акті перевірки також зроблено висновок про необхідність включення відповідної суми до складу валових витрат за рядком 4.10 декларації, як витрати понесені на ремонт основних фондів у межах десятивідсоткового ліміту. Сторони погодились, що ці порушення не стали підставою для визначення податкових зобов’язань та фінансових санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.

У другому кварталі 2008 року, згідно з висновками акту, сума порушення складається із 4538,65 грн. – вартості запасів витрачених на ремонт основних фондів, 88569,48грн. – вартості товарно-матеріальних цінностей, які були знищені внаслідок бою відвантаженої продукції та щодо яких подано претензію до контрагента та 1989грн – арифметичної помилки. Щодо 4538,65 грн. – ця сума виключена з розрахунку приросту (убутку) та включена до валових витрат, як витрати на ремонт основних фондів, що не призвело до нарахування податкових зобов’язань. Сума 88569,48грн була врахована при розрахунку податкових зобов’язань 2 кварталу 2008 року, оскільки актом перевірки у ІІ кварталі 2008 року встановлено заниження валових витрат на суму 87944,48грн. Сума, помилково, на думку відповідача, не включена до складу валових витрат становить вартість відвантажених товарів, знищених внаслідок бою готової продукції. Крім того, в акті перевірки не враховано вартість піддонів – 625 грн., які також були знищені, і вартість яких не було включено до складу валових витрат. Крім того, суд враховує, що за наслідками документальної перевірки відповідачем було встановлено як помилкове заниження валового доходу внаслідок арифметичної помилки, так і помилкове заниження валових витрат на 147022,04 грн. у 2 кварталі 2008 року. Таким чином, заниження валового доходу ДП «Кримський винний дім» у зв’язку з порушенням приписів п. 5.9. ст. 5. Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» не призвело до заниження податкового зобов’язання відповідного періоду.

У ІІІ кварталі сума заниження валових доходів встановлена за наслідками документальної перевірки складається з 10387,81грн. - вартості запасів витрачених на ремонт основних фондів та 6374,34грн. - вартості товарно-матеріальних цінностей, які були знищені внаслідок бою відвантаженої продукції та щодо яких подано претензію до контрагента. Щодо 10387,81 грн. – ця сума перевіряючими виключена з розрахунку приросту (убутку) та включена до валових витрат, як витрати на ремонт основних фондів, що не призвело до нарахування податкових зобов’язань за результатами перевірки. Сума 6374,34грн була врахована при розрахунку податкових зобов’язань 3 кварталу 2008 року, оскільки ДПІ зроблений висновок про помилкове заниження валових витрат у 3 кварталі 2008 року на суму 6374,34грн. Сума, помилково, на думку відповідача, не включена до складу валових витрат становить вартість відвантажених товарів, знищених внаслідок бою готової продукції.

З огляду на викладене суд враховує, що у відповідності до приписів пп. б) п. 4.2.2. ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Встановивши заниження валових доходів та завищення валових витрат платника податків за ІІІ квартали 2008 року відповідач був зобов'язаний визначити податкове зобов'язання з урахуванням як заниження валових доходів так і завищення валових витрат.

З урахуванням положень п. 2. ст. 71 КАС України, відповідач не спростував того, що за наслідками перевірки було встановлено заниження валових доходів та завищення валових витрат за ІІІ квартали 2008 року. З огляду на це, заперечення відповідача не можуть бути взяті до уваги.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали також висновки акту перевірки про завищення валових витрат ДП «Кримський винний дім» за перевірений період на загальну суму 7940695 грн. у тому числі по періодах:

- за 3 квартал 2007 року в сумі 2 125 973 грн.

- за 4 квартал 2007 року в сумі 2 398 580 грн.

- за 1 квартал 2008 року в сумі 1 571 884 грн.

- за 2 квартал 2008 року в сумі 627 782 грн.

- за 3 квартал 2008 року в сумі 1 216 476 грн.

Зокрема в акті зроблено висновок, що ДП «Кримський винний дім» неправомірно здійснено включення до складу валових витрат 720000грн. витрат на оплату комісійної винагороди на користь ТОВ «ТБ «Мегаполіс», що була здійснена протягом попередніх періодів. Позивач наполягає на правомірності здійснення коригування податкових зобов’язань за попередні звітні періоди у разі самостійного виявлення помилок, як це передбачено п. 5.2.7. п.5.2. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідач проти позову в цій частині заперечує посилаючись на те, що попередній період було перевірено, про що складено акт документальної перевірки № 2662/23-1/32945625 від 17.09.2007 року, у якому є висновок про те, що комісійна винагорода у перевіреному періоді включена до складу валових витрат у повному обсязі.

Відповідно до положень п.п. 5.2.7. п.5.2 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат належать суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Крім того, у відповідності до приписів п. 5.1. ст. 5 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Наведені норми не висувають до платників податків жодних додаткових вимог для виправлення помилок допущених у податковій звітності за попередні податкові періоди, крім дотримання терміну встановленого ст. 15 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами, згідно з якою встановлено термін давності у 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Крім того, жодним нормативним актом не встановлено обмеження права платників податків на самостійне виправлення помилок у податкових періодах, які були попередньо перевірені органами державної податкової служби.

За наслідком дослідження матеріалів справи та з урахуванням пояснень сторін судом встановлено, що ДП «Кримський винний дім» було самостійно виправлено помилки допущені у деклараціях з податку на прибуток попередніх періодів з дотриманням терміну, встановленого ст. 15 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». Так, в ході судового розгляду було встановлено, що до складу інших валових витрат І півріччя 2007 року (ряд. 04.13 декларації з податку на прибуток) ДП «Кримський винний дім» ТОВ «L`EMPIRE DU VIN» було включено 18669118 грн. Разом з тим, загальна сума інших витрат, що включаються до складу валових за І півріччя 2007 року становила 19389118,33 грн. Таким чином, позивачем у першому півріччі 2007 року було помилково занижено валові витрати на суму 720000 грн.

Правомірність виправлення помилок підтверджується також висновком судово-економічної експертизи.

Заперечення відповідача не можуть бути взяті до уваги з підстав викладених вище. Отже висновки акту перевірки про завищення валових витрат ДП «Кримський винний дім» за ІІІ квартал 2007 року на суму 720000 грн. не підтверджується матеріалами справи, а нарахування позивачу податкових зобов’язань з цих підстав є необґрунтованим та протиправним.

Відповідачем встановлено необґрунтоване віднесення позивачем до валових витрат, витрати на розміщення рекламних матеріалів в газетах і журналах, на послуги зовнішньої реклами — в загальній сумі 3581157 грн., чим порушено пп. 5.3.9 і пп. 5.4.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В акті перевірки вказано, (т. 1, а.с.125), що розміщення рекламних матеріалів неможливо ідентифікувати як рекламу продукції, вироблюваної ДП «КВД» ТОВ «L'EMPIRE DU VIN», тому що до перевірки не представлені оригінали газет і журналів з розміщеними рекламними матеріалами, а якість ксерокопій друкарських видань і фотографій банерів зовнішньої реклами не дозволяє визначити, торгова марка якого виробника рекламується.

Відповідно до положень пп. 5.4.4 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Вказаний підпункт не містить яких-небудь умов або обмежень для віднесення витрат на рекламу до валових витрат залежно від наявності або відсутність яких-небудь ліцензій або дозволів у контрагента платника-рекламодавця. Вказаний підпункт Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить посилання на Закон України «Про рекламу», тому право платника на валові витрати по рекламних заходах не може ставитися в залежність від дотримання його контрагентом норм Закону «Про рекламу».

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таки правила встановлені у ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Правила ведення податкового обліку».

Слід вказати, що з аналізу положень даної норми та положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не вбачається обов’язку із зберігання газет і журналів з розміщеними рекламними для підтвердження правомірності формування валових витрат.

До матеріалів справи (т. 3 а.с.25-61, 190-247, т.4 а.с.1-250, т.5. а.с.1-9) залучені завірені копії двосторонніх актів здачі-прийому робіт (надання послуг), підписаних Виконавцем послуг (ТОВ «Бренд Бенд») і їх Замовником (ДП «КВД» ТОВ «L'EMPIRE DU VIN»). Представленими документами підтверджується надання Виконавцем Замовникові послуг з розміщення рекламних матеріалів про ТМ «OREANDA», «WINS», «Кримське ігристе», «Феодосія», «Мікадо» в різних друкарських виданнях. До актів здачі-прийому робіт прикладені ксерокопії обкладинок журналів, на яких вказані їх назви, і ксерокопії сторінок з рекламними фотомонтажами, на яких ясно видно логотипи рекламованих торгових марок ДП «КВД» та зразки готової продукції цих торгових марок.

Представлені документи підтверджують зв'язок витрат на рекламу вироблюваної продукції з основною діяльністю підприємства.

Як встановлено судовою економічною експертизою, дослідженням представлених документів (додаток 6 до висновку експерта) встановлено, що за період з 01.07.2007р. по 30.09.2008р. загальна сума витрат на рекламу торгових марок ДП «КВД» у пресі і на їх зовнішню рекламу склала 3581158 грн. (без ПДВ).

За таких підстав, суд приходить до висновку, що висновки про необґрунтоване віднесення до інших валових витрат, витрат в загальній сумі 3581157 грн. на розміщення рекламних матеріалів в газетах і журналах і на послуги зовнішньої реклами, викладені в Акті перевірки, не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є необґрунтованими.

Відповідачем в акті перевірки зроблений висновок про необґрунтоване віднесення до валових витрат витрат на придбання нематеріальних активів (виготовлення рекламних макетів продукції ТМ «OREANDA», «WINS», «Феодосія») в загальній сумі 116277 грн. в порушення п.п. 5.3.2 п.3.2. ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який забороняє відносити до валових витрат витрати на придбання нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно визначенню цього терміну, даному в п. 1.2 вказаного Закону, нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Згідно до положень ст. 418 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Рекламні макети продукції відсутні в переліку об'єктів права інтелектуальної власності, встановленому ст.420 Цивільного кодексу України, тому, відповідно до приписів вказаних норм, підстави для визнання рекламних макетів продукції нематеріальним активом відсутні.

В той же час, п.п. 5.4.2 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено віднесення до валових витрат витрат (окрім тих, що підлягають амортизації), пов'язаних з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, і придбанням нематеріальних активів (окрім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, віднесення вартості виготовлення рекламних макетів своєї продукції до валових витрат відповідає положенням норми п.п. 5.4.2 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Актом встановлено необґрунтоване віднесення до валових витрат витрат по розміщенню інформації про продукцію ТМ «OREANDA», «WINS»,«Чарівна лоза»,«Мікадо», «Феодосія» в загальній сумі 1830662грн. в торгових точках продажу цієї продукції на порушення пп. 5.3.9 п.5.3. і пп. 5.4.4 п.5.4. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

В Акті перевірки вказано, що оскільки ДП «КВД» не має своїх торгівельних точок, і вся реалізація його продукції здійснюється комісіонером ТОВ «ТД «Мегаполіс» в рамках договору комісії, то витрати по розміщенню інформації про продукцію торгових марок, вироблювані ДП «КВД», не пов'язані з реалізацією продукції ДП «КВД» ТОВ «L'EMPIRE DU VIN».

Відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4. ст. 5 зазначеного вище Закону, до складу валових витрат включаються витрати платника на проведення передпродажних і рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), які продаються (виявляються) таким платником. Розміщення інформації про продукцію торгових марок, що вироблені ДП «КВД», є рекламою цієї продукції.

Вказаний підпункт Закону не містить яких-небудь обмежень для віднесення витрат на рекламу до валових витрат залежно від наявності або відсутність власних торгових точок підприємства - виробника рекламованої продукції. Тому право платника на валові витрати по рекламних заходах не може ставитися в залежність від такої наявності або відсутності.

Згідно до експертного висновку судової економічної експертизи (т.6 а.с.22), експертом були досліджені акти здачі-прийому робіт (надання послуг) ТОВ «Бренд Бенд», внаслідок чого експерт дійшов висновку, що відповідно цих документів, загальна вартість послуг з розміщення інформації про продукцію ДП «КВД» за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р. склала 1541414 грн., а не 1830662 грн., як вказано в Акті перевірки.

З урахуванням викладеного, віднесення цих витрат до валових витрат відповідає нормам пп. 5.4.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а висновки відповідача про необґрунтоване віднесення до інших валових витрат витрат по розміщенню інформації про продукцію ТМ «OREANDA», «WINS»,«Чарівна лоза»,«Мікадо», «Феодосія» в загальній сумі 1830662 грн. в торгових точках продажу цієї продукції, є необґрунтованим.

Актом встановлено необґрунтоване віднесення до валових витрат, витрат на трансляцію рекламних відео сюжетів про продукцію ТМ «OREANDA» на телебаченні в загальній сумі 158620 грн. на порушення пп. 5.3.9 п.5.3. і пп. 5.4.4 п. 5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідачем в акті перевірки, з посиланням на ст. 22 Закони України «Про рекламу», вказано на заборону реклами алкогольних напоїв на радіо і телебаченні з 6 до 23 годин. Крім того, з посиланням на ст. 31 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», вказано на заборону реклами алкогольних напоїв на телебаченні. У зв'язку з тим, що до перевірки не представлені касети або диски з відео сюжетами, в Акті перевірки зроблений висновок про неможливість ідентифікувати їх як рекламу продукції, вироблюваної ДП «КВД».

З аналізу положень пп. 5.4.4 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно до якого до складу валових витрат включаються витрати платника на проведення передпродажних і рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), які продаються (виявляються) таким платником, вбачається, що дана норма Закону не містить посилань на Закони України «Про рекламу» або «Про телебачення і радіомовлення», отже право платника податку на валові витрати по рекламних заходах (у тому числі таки, як відео сюжети) не може ставитися в залежність від дотримання норм Законів України «Про рекламу» або «Про телебачення і радіомовлення».

До матеріалів справи залучені копії двосторонніх актів здачі-прийому робіт (надання послуг), підписаних Виконавцем послуг (ТОВ «Бренд Бенд») і їх Замовником (ДП «КВД» ТОВ «L'EMPIRE DU VIN»).

Такими документами підтверджується надання Виконавцем Замовнику послуг з організації трансляції рекламних відео-сюжетів про ТМ «OREANDA», «WINS», «Кримське ігристе», «Феодосія», «Мікадо» на телебаченні.

За таких підстав суд робить висновок, про те, що висновки відповідача про необґрунтоване віднесення до інших валових витрат, витрат по організації трансляції по телебаченню рекламних відеосюжетів про торгові марки ДП «КВД» в загальній сумі 158620 грн., викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими.

Щодо встановлення актом перевірки необґрунтованого віднесення до валових витрат, витрат на розповсюдження рекламних листівок про продукцію ТМ «OREANDA» в загальній сумі 180494 грн., що відповідно до акту перевірки призвело до порушення позивачем пп. 5.3.9 і пп. 5.4.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає наступне.

З аналізу змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблений такий висновок з тих підстав, що, в силу Закону України «Про рекламу» не є рекламою розміщення листівок або плакатів з інформацією про алкогольні напої в місцях продажу цих напоїв, при цьому відповідач вказав, що термін заходи рекламного характеру законодавством не встановлені, тому питання про належність тих чи інших дій до рекламного характеру можна вирішувати, виходячи з наявності у цих діях ознак реклами. Оскільки розміщення таких листівок за місцем реалізації товару не є рекламою то віднесення таких заходів до рекламних неможливо.

Як свідчить акт перевірки (а.с.135), акти прийняття виконаних робіт, з надання вказаних послуг з розповсюдження рекламних матеріалів, складені позивачем з контрагентом 31.08.07р., 31.10.07р., та 31.08.08р.

Відповідно до акту перевірки позивачу на користь позивача проведені роботи (надані послуги) з розповсюдження рекламних матеріалів продукції ТМ Ореанда.

Відповідно до акту перевірки позивачем було віднесено до валових витрат 180493,90грн.

Згідно до п.5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до положень п.п.5.4.4. п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються витрати платника на проведення передпродажних і рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), які продаються (виявляються) таким платником.

Згідно до положень п. 5.11 ст. 5 зазначеного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З аналізу положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати на розповсюдження рекламних матеріалів, не віднесені законом до таких, що не включаються до валових витрат.

Отже вказаний Закон не містить будь - яких обмежень для віднесення таких витрат до валових витрат, тому платник має право на валові витрати з послуг на розповсюдження рекламних матеріалів, у тому числі і у вигляді розповсюдження листівок про свою продукцію.

Таким чином, неможливість включення до складу валових витрат сум витрачених у зв’язку з придбанням послуг з розповсюдження рекламних матеріалів на підставі п.п.5.4.4. п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з причини встановлення відповідачем факту не належності таких витрат до рекламних заходів, не є перешкодою до включення таких витрат до валових витрат на підставі п.5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», як витрат пов’язаних з підготовкою, організацією, веденням, продажем продукції.

За таких підстав, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про формування позивачем валових витрат у сумі 180493,90грн.

Також перевіркою встановлено необґрунтоване віднесення позивачем до валових витрат витрат на маркетингові послуги з просування і стимулювання продажів продукції ТМ «OREANDA», «WINS», «Феодосія» в загальній сумі 870106 грн., а саме встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3. і пп. 5.4.4 п.5.4. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як зазначалося вище, підпунктом 5.4.4 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до валових витрат відносяться витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Відповідно до другого абзацу цієї норми, до валових витрат відносяться витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Отже, двохвідсотковий ліміт встановлений вказаною нормою, стосується витрат на організацію прийомів, презентацій і свят, витрати на рекламні заходи цією нормою не обмежені.

Позивачем надані завірені копії двосторонніх актів здачі-прийому робіт (надання послуг), підписаних Виконавцем послуг (ТОВ «Бренд Бенд») і їх Замовником (ДП «КВД» ТОВ «L'EMPIRE DU VIN»). Представленими документами підтверджується надання Виконавцем Замовникові маркетингових послуг з просування і стимулювання продажів продукції ТМ «OREANDA», «WINS», «Феодосія», вироблюваною ДП «КВД», на загальну суму 870106 грн. (без ПДВ). До вказаних Актів здачі-прийому робіт (надання послуг) прикладені Звіти Виконавця, в яких конкретизовані види наданих маркетингових послуг, а саме:

- проведення виставкових заходів, направлених на просування і стимулювання продажів продукції ТМ «OREANDA», «WINS», «Феодосія»;

- моніторинг споживчого попиту на продукцію вказаних торгових марок під час проведення виставкових заходів в місцях їх реалізації;

- надання інформації про результати проведеного моніторингу;

- послуги з розміщення продукції на узгоджених полицях і майданчиках для максимального спрощення пошуку споживачами товарів вказаних торгових марок;

- залучення осіб для інформування покупців про торгові марки шляхом надання консультацій про товари і їх виробника;

- організація інформаційних акцій про товари під торговими марками «OREANDA», «WINS», «Феодосія» під час проведення виставкових заходів.

Перераховані види послуг відносяться до маркетингових послуг, і по своєї суті відповідають рекламним заходам щодо товарів ДП «КВД», що продаються, в розумінні пп. 5.4.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». ДП «КВД» не влаштовувало презентацій своїй продукції, їх організовував виконавець маркетингових послуг — ТОВ «Бренд Бенд». Таким чином обмеження витрат на маркетингові послуги лімітом у розмірі 2 % від прибутку оподаткування попереднього року суперечить положенням пп. 5.4.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких підстав, висновок відповідача про необґрунтоване віднесення до інших валових витрат витрат на маркетингові послуги з просування і стимулювання продажів продукції ТМ «OREANDA», «WINS», «Феодосія» в загальній сумі 870106 грн., викладений в Акті перевірки не ґрунтується на положеннях пп. 5.4.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і є безпідставним.

З вказаного вбачається, що висновки відповідача про завищення валових витрат по фактах викладених вище на загальну суму 7463620грн. є необґрунтованими.

Щодо завишення валових витрат на суми передплат постачальникам в загальній сумі 11667 грн.

В акті перевірки (т. 1, а.с. 106) викладені виводи про завищення валових витрат за період, що перевіряється, на загальну суму 11666,67 грн. в результаті невірного обліку передплат постачальникам за товари (роботи, послуги), а саме:

у 3-му кварталі 2007 р. валові витрати занижені на 13063,77 грн.

у 4-му кварталі 2007 р. валові витрати завищені на 24186,77 грн.

у 1-му кварталі 2008 р. валові витрати занижені на 13048,00 грн.

у 2-му кварталі 2008 р. валові витрати завищені на 13591,67 грн.

Оцінюючи правомірність висновків відповідача в цій частині, суд керується висновками судової економічної експертизи, як доказом по справі, з аналізу якого вбачається, що експертом було встановлено (т. 6 а.с.10), що, розрахунок передплат за даними бухгалтерського обліку підприємства (перевищення сальдо по дебету б/рахунку 371 «Розрахунки по виданих авансах» на кінець кварталу над таким же сальдо на початок кварталу) приведений в додатку 2 до Акту перевірки ГНИ (т. 1, а.с. 152 - 154). Проте, посилання на цей показник в податковій звітності платника в Акті перевірки відсутнє. В Акті перевірки не вказано, які суми передплат, яким постачальникам і в які періоди були включені платником до складу валових витрат, тому визначити, з чим перевіркою порівнювалися бухгалтерські сальдо розрахунків з постачальниками на звітні дати, не представляється можливим.

Експертом вказано, що згідно представленій для експертизи розшифровці валових витрат ДП «КВД» за 9 місяців 2008 р., у валові витрати 1-го кварталу 2008 р. була включена передоплата постачальникам в сумі 13048 грн. із знаком «-». Це означає, що загальна сума заборгованості постачальників перед ДП «КВД» на 01.04.2008 р., що виникла внаслідок перерахування ним авансових платежів, зменшилася на 13048 грн. порівняно з їх заборгованістю на 01.01.2008 р. Вказана в Акті перевірки передоплата в сумі 13591,67 грн. за 2-й квартал 2008 р. у складі валових витрат платником не відбивалася.

Експерт після вивчення цього питання зробив висновок, що висновки відповідача про завищення валових витрат на 11667 грн. в результаті невірного обліку передплат постачальникам, що викладені в акті перевірки ДПІ від 25.12.08 р., не підтверджуються документами податкової звітності позивача.

Експертний висновок в цій частині суд приймає у якості доказу по справі, який свідчить про необґрунтованість висновків відповідача в цій частині.

Відповідно до акту перевірки (т. 1, а.с. 106-107) витрати на перевезення працівників підприємства до місця роботи і назад були кваліфіковані як фінансування їх особистих потреб, та виключені з складу валових витрат на підставі пп. 5.3.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 5.3.1 названого Закону, до складу валових витрат не включаються витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема, на фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Як свідчать матеріали справи та про що вказано відповідачем в акті перевірки, позивачем був виданий наказ по підприємству № 67/1 від 20.04.2007р. «Про організацію перевезення працівників до місця роботи». Згідно цього наказу в цілях поліпшення організації праці, забезпечення своєчасної доставки працівників підприємства на робочі місця з урахуванням режиму роботи змін на виробничих ділянках, в умовах недостачі транспорту загального користування, були розроблені і затверджені маршрут і графік руху автобусів для доставки працівників на робочі місця.

Таким чином, з урахуванням зазначеного наказу, рішення про перевезення працівників до місця роботи було прийнято саме в цілях організації виробничої діяльності, тобто в прямому зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Своєчасний приїзд на роботу не особиста потреба працівника, а виробнича необхідність, від якої залежить результат господарської діяльності позивача.

Поряд з цим, акт перевірки не містить, а відповідачем у порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів здійснення відповідачем витрат на особисті потреби працівників позивача, а також відповідачем необґрунтовано в акті перевірки у чому саме виражені особисті потреби працівників позивача.

За таких підстав, суд робить висновок, що витрати на доставку працівників не є фінансуванням їх особистих потреб, а є витратами на організацію виробництва. Віднесення до валових витрат будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, передбачено пп. 5.2.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказане свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про завищення валових витрат на суму 401362 грн. в результаті фінансування особистих потреб працівників з перевезення працівників до місця роботи.

Щодо встановлення відповідачем факту завищення валових витрат на вартість фінансування особистих потреб працівників, що полягало у придбанні квітів на суму 2142грн. та включення до складу валових витрат суми 56851 грн., не підтвердженої відповідними первинними документами, суд зазначає наступне.

Актом перевірки (т. 1, а.с.109) встановлений факт завищення валових витрат на вартість фінансування особистих потреб працівників, що полягало у придбанні в 2 кварталі 2008р. квітів на суму 2142грн.

Поряд з цим, з аналізу акту перевірки вбачається, що будь – які посилання на первинні бухгалтерські документи в акті перевірки відсутні, а також відсутнє будь - яке обґрунтування встановленого відповідачем порушення та докази, що підтверджують його вчинення.

Крім того актом перевірки (т. 1, а.с.109) визначено, що платником до складу валових витрат включені витрати в сумі 56851 грн., не підтверджені відповідними первинними документами, зокрема 6363 грн. за 4-й квартал 2007р. та 50488 грн. за 3-й квартал 2008р.

З вивчення змісту акту перевірки вбачається, що будь – які пояснення, як обчислені саме ці суми у розмірі 56851грн., в акті відсутні.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пункт 1.7. Порядку встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпункт 2.2.11. вказаного порядку встановлює, що загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити такі дані, як інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Пунктом 2.3.2. Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що 2.3.4. не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

З положень вказаних норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв’язку з чим діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок, якого податкові органи повинні дотримуватися.

Враховуючи відсутність в акті перевірки посилання на будь – які документи, а також відсутність обґрунтування відповідачем виявленого порушення, суд приходить до висновку, що відповідачем допущені порушення встановленого порядку оформлення перевірок, що в свою чергу вказує на порушення при складенні акту перевірки, як службового документу, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, та який є носієм доказової інформації про виявлені порушення.

Встановлення судом порушення оформлення відповідачем результатів проведеної перевірки вказує на необґрунтованість прийняття на підставі таких висновків перевірки відповідного податкового повідомлення – рішення. Вказане свідчить про наявність підстав для визнання протиправним та скасування такого рішення.

В акті перевірки (т. 1, а.с.109) відповідачем викладені висновки про завищення валових витрат за 4-й квартал 2007 р. на суму 47500 грн. в результаті віднесення до них вартості придбаних нематеріальних активів (науково-технічна продукція). Пункт 5.3.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» забороняє відносити до валових витрат витрати, пов'язані з придбанням нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п. 1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до акту здачі-приймання науково-технічної продукції №1 від 24.10.2007р., на що також посилається в акті відповідач, виготовлена виконавцем (Інститут хімії біоколлоїду НАНУ) науково-технічна продукція передана замовникові (ДП «КВД») для використання за умовами Договору № 18/06-07 від 18.06.2007р. «Про розробку методики і технології видалення фталатов (дибутилфталата) з виноматеріалів із застосуванням сорбентів з виборчими властивостями». Вартість переданої по Акту науково-технічної продукції визначена в сумі 47500 грн. (без ПДВ).

Науково-технічна продукція відсутня в переліку об'єктів права інтелектуальної власності, визначеному у ст.420 Цивільного кодексу України, тому законодавчі підстави для визнання науково-технічної продукції до нематеріального активу відсутні.

Поряд з цим, підпунктом 5.4.2 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено віднесення до валових витрат витрат (окрім тих, що підлягають амортизації), пов'язаних з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, і придбанням нематеріальних активів (окрім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності.

Крім того, пунктом 9 Положень (стандарту) бухгалтерського обліку № 8 «Нематеріальні активи» передбачено, що витрати на дослідження не визнаються активом, а підлягають віддзеркаленню у складі витрат звітного періоду, в якому вони були проведені.

Отже, віднесення вартості науково-технічної продукції до валових витрат здійснено позивачем у відповідності до положень норм пп. 5.4.2 п. 5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином висновки про завищення валових витрат за 4-й квартал 2007 р. на суму 47500 грн. в результаті віднесення вартості придбаних нематеріальних активів (науково-технічна продукція), викладені в акті перевірки, є необґрунтованими.

В акті перевірки (т.1, а.с.111) встановлено, що у порушення пп. 8.7.1 п.8.7. ст.8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» платником до валових витрат по рядку 04.3 Декларацій («Витрати на оплату праці») віднесено витрати на заробітну плату працівників, зайнятих на ремонтах основних засобів господарським способом, в таких розмірах:

за 3-й квартал 2007 р. — 18676 грн.

за 4-й квартал 2007 р. — 17508 грн.

за 1-й квартал 2008 р. — 21754 грн.

за 2-й квартал 2008 р. — 13080 грн.

за 3-й квартал 2008 р. — 7266 грн.

Відповідно до пп. 5.6.1 п.5.6. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

В свою чергу, спеціальна норма пп. 8.7.1 п.8.7. ст.8 вказаного Закону, дає платникам право віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням тих, що підлягають амортизації основних фондів, в сумі, що не перевищує 10 % сукупній балансовій вартості всіх груп основних фондів за станом на початок звітного періоду.

Оцінюючи правомірність та обґрунтованість висновків відповідача в цій частині, суд вважає за необхідне керуватися висновками судової економічної експертизи.

Так, відповідно до матеріалів справи листом ДПА України № 16016/7/15-1117 від 20.08.2004р. було дано податкове роз'яснення «Про податковий облік заробітної плати працівників ремонтної групи». Вказаним листом роз'яснено, що витрати на оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ремонту (іншим поліпшенням) основних фондів, відносяться до складу валових витрат відповідно до пп. 5.6.1. п. 5.6. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Листом ДПА України № 4284/7/15-0317 від 05.03.2008р. було дано інше податкове роз'яснення «Про податковий облік витрат на оплату праці працівників ремонтної групи». Цим листом роз'яснено, що витрати на оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ремонту, реконструкції, модернізації і інших видах поліпшень основних фондів, підлягають відображенню в податковому обліку платника відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до роз’яснення ДПА України № 4284/7/15-0317 від 05.03.2008р., з його виданням роз'яснення ДПА України № 16016/7/15-1117 від 20.08.2004 р. втратило силу.

Листом ДПА України № 17203/7/15-0217 від 26.08.2008р. «Про порядок застосування податкового роз'яснення» було роз'яснено, що податкове роз'яснення від 05.03.2008р. застосовується платниками при складанні Декларації по податку на прибуток, починаючи з 1-го кварталу 2008р., а до попередніх періодів не застосовується.

Таким чином, відображення витрат на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтах основних засобів господарським способом, у складі загальних витрат на оплату праці по ряд. 04.3 Декларацій по податку на прибуток за 9 місяців 2007 р. і за весь 2007 рік відповідає законодавчій нормі пп. 5.6.1 Закону і офіційним податковим роз'ясненням ДПА України.

У висновку експертизи експертом вказано, що згідно наданої підприємством розшифровці показників рядків Декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2008 р., оплату праці працівників, зайнятих на ремонтах основних засобів, і в 2008 р. відбивалася по ряд. 04.3 Декларацій, а не по ряд. 04.10 «Витрат на поліпшення основних засобів і нафтогазових свердловин». У таблиці 3 додатки К1/1 до представленої Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 р. сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів підприємства відбита в сумі 19054937 грн.; 10 % від цієї суми (законодавчо встановлений ліміт для віднесення до валових витрат) складає 1905494грн. Загальна сума витрат на поліпшення основних фондів по ряд. 04.10 Декларацій по податку на прибуток за 9 місяців 2008 р. відбита в сумі 1065362 грн., тобто на 840132 грн. менше встановленого ліміту; при цьому, за даними Акту перевірки, цей показник за 9 місяців 2008 р. слід було відображати в сумі 1162810 грн. (т. 1, а.с. 119), тобто на 742684 грн. менше встановленого ліміту. Перенесення витрат на оплату праці в сумі 42100 грн. (21754 + 13080 + 7266) із ряд. 04.3 в ряд. 04.10 Декларацій за 9 міс. 2008 р. не спричинить перевищення встановленого ліміту 1905494 грн. на віднесення витрат на поліпшення основних фондів до валових витрат, і не змінить загальної суми валових витрат, яка обчислюється як арифметична сума показників рядків з 04.1 по 04.13 (від зміни місць доданків сума не міняється).

Внаслідок дослідження цього питання експертом зроблений висновок, що виводи про завищення валових витрат на 78284 грн. (заробітна плата працівників, зайнятих на ремонтах основних засобів господарським способом), викладеної в Акті перевірки ГНИ від 25.12.2008 р., не підтверджуються документами податкової звітності ДП «КВД».

Суд приймає таки висновки у якості доказу по справі, в зв’язку з чим приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача зроблених під час перевірки в цій частині.

Актом перевірки встановлено (т.1, а.с.112), що порушуючи пп. 8.7.1 п.8.7. ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» платником до валових витрат по стор. 04.4 Декларацій («Сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування») віднесено витрати, пов'язані з нарахуваннями до страхових фондів на заробітну плату працівників, зайнятих на ремонтах основних засобів господарським способом, в наступних розмірах: за 3-й квартал 2007 р. — 6817 грн., за 4-й квартал 2007 р. — 10335 грн., за 1-й квартал 2008 р. — 7049 грн., за 2-й квартал 2008 р. — 4033 грн., за 3-й квартал 2008 р. — 2261 грн.

Суми зборів і внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне і соціальне страхування, нараховані на виплати працівникам, вказані в пп. 5.6.1 п. 5.6. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», відносяться до валових витрат платника на підставі пп. 5.7.1 п. 5.7. ст. 5 цього Закону.

Як було вказано вище, судом було встановлено, що відображення витрат на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтах основних засобів господарським способом, у складі загальних витрат на оплату праці по ряд. 04.3 Декларацій по податку на прибуток за 9 місяців 2007 р. і за весь 2007 рік відповідає законодавчій нормі пп. 5.6.1 Закону і офіційним податковим роз'ясненням ДПА України.

За таких саме підстав, відображення сум зборів і внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне і соціальне страхування, нарахованих на суми заробітної плати працівників, зайнятих на ремонтах основних засобів господарським способом, у складі цих витрат по рядку 04.4 Декларацій з податку на прибуток за той же період відповідає законодавчій нормі пп. 5.7.1 п.5.7. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і офіційним податковим роз'ясненням ДПА України.

Відповідно до експертного висновку встановлено, що загальна сума витрат на поліпшення основних фондів по ряд. 04.10 Декларацій по податку на прибуток за 9 міс. 2008 р., за даними Акту перевірки, повинна була відбиватися в сумі 1162810 грн., тобто на 742684 грн. менше встановленого ліміту у розмірі 1905494 грн. Перенесення сум зборів і внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне і соціальне страхування, нарахованих на суми заробітної плати працівників, зайнятих на ремонтах основних засобів господарським способом, в сумі 13343 грн. (7049 + 4033 + 2261) із ряд. 04.4 в ряд. 04.10 Декларацій за 9 міс. 2008 р. не спричинить перевищення встановленого ліміту 1905494 грн. на віднесення витрат на поліпшення основних фондів до валових витрат, і не змінить загальної суми валових витрат підприємства за вказаний період.

Таким чином висновки відповідача про завищення валових витрат на 30495 грн. (суми зборів і внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне і соціальне страхування, нараховані на суми заробітної плати працівників, зайнятих на ремонтах основних засобів господарським способом), є необґрунтованими.

Відповідно до акту перевірки (т. 1, а.с.118) встановлено заниження валових витрат позивача на загальну суму 151744 грн. в результаті неповного відображення витрат на поліпшення основних фондів (не у повному об'ємі включалися ТМЦ, використані на поліпшення основних фондів, не відносилися суми заробітної плати з нарахуваннями працівників, зайнятих на ремонтах основних засобів господарським способом). В той же час, загальна сума вказаних порушень, описаних на стор. 31, 48 і 49 Акту перевірки (т.1 а.с.95,111,112), складає 150784 грн. (ТМЦ на поліпшення основних засобів — 42005 грн., заробітну плату працівників, зайнятих на ремонтах основних засобів господарським способом, — 78284 грн., нарахування на неї — 30495 грн.).

Відповідно до експертного висновку, експертом описано це питання, але ним вказано, що пояснити розбіжність в сумі 960 грн. (151744 — 150784) не представляється можливим.

Крім того експертом у висновку вказано, що на підставі представлених позивачем розшифровок валових витрат, даних Акту перевірки ГНИ про вартість ремонтних робіт і послуг, виконаних сторонніми підрядчиками (стор. 52 - 55 Акту перевірки а.с.115-118), і результатів досліджень по епізодах 2, 8 і 9 другого питання справжнього висновку, експертом самостійно визначені суми валових витрат на поліпшення основних засобів, що підлягали відображенню в стор. 04.10 Декларацій з податку на прибуток ДП «КВД» за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р.

Проведеною експертизою встановлено, що висновок про заниження валових витрат на загальну суму 151744 грн. в результаті неповного відображення витрат на поліпшення основних фондів, викладений в Акті перевірки, не підтверджується документами бухгалтерського обліку і податкової звітності ДП «КВД».

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача в цій частині.

Відповідачем в акті (т. 1, а.с.121) був зроблений висновок про завищення в Декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2008 р. валових витрат по страхуванню на 518 грн. в результаті завищення фактичних сум страхових платежів на користь страховика в 3-му кварталі 2008 р.

Як вбачається з експертного висновку, експертом встановлено, що у дослідженні по епізоду другого питання висновку вказано, що згідно представленої позивачем для експертизи розшифровці валових витрат ДП «КВД» по рядках Декларації за 9 міс. 2008 р., при фактичній сумі витрат на придбання сировини, матеріалів і послуг у розмірі 55072147 грн. в ряд. 04.1 Декларацій була відбита сума 54835559 грн., тобто на 236588грн. менше. У це розрахункове зменшення, в числі іншого, входить і повернення компанією «Инго-Украина» страховій премії в сумі 517,45 грн. на розрахунковий рахунок ДП «КВД» (бух. проводка Дт 311 — Кт 3711).

Таким чином, валові витрати платника зменшені на суму 517 грн. (повернення страхової премії), тільки в стор. 04.1 Декларацій, а не в передбаченому для цього ряд. 04.12. Тому виявлене ДПІ порушення в численні показника ряд. 04.12 Декларацій не привело до заниження загальної суми валових витрат (ряд. 04 Декларації), яка обчислюється як арифметична сума показників рядків з 04.1 по 04.13.

Експерт вказав, що висновок про завищення валових витрат по страхуванню за 9 місяців 2008 р. на 518 грн., викладений в Акті перевірки ДПІ від 25.12.2008 р., не підтверджується документами бухгалтерського обліку і податкової звітності ДП «КВД».

За таких підстав суд робить висновок про необґрунтованість висновків відповідача про завищення в Декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2008 р. валових витрат по страхуванню на 518 грн.

Також матеріали справи свідчать про те, що відповідачем в акті перевірки (т. 2, л. 129 - 131) зроблені висновки про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в результаті продажу товарів по цінах нижче звичайних (продаж придбаних товарів з логотипами брендів ДП «КВД» за ціною 0,01грн.). Як вказано в Акті перевірки, продаж товарів по цінах нижче звичайних (а як звичайні ціни Актом прийняті ціни придбання) є порушенням п. 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень п.4.1ст. 4 вказаного Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Пунктом 1.18 Закону «Про податок на додану вартість» встановлено, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Відповідно до пп. 1.20.3 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Згідно п. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець, — узяла на себе зобов'язання здійснювати продаж товарів (виконання робіт, надання послуг) кожному, хто до неї звернеться. Пунктом 2 цих статті передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів.

Як вже було вказано, матеріали справи свідчать, що в газеті «Хвилинка» за 08.02.2008 р. розташований текст наступного змісту: «ДП «Кримський винний будинок» є виробником алкогольної продукції ТМ «OREANDA», «WINS», «Чарівна лоза», «Феодосія», «Мікадо». В рамках маркетингової політики пропонує зацікавленим покупцям продукції придбати рекламну продукцію з логотипом торгових марок (ручки, футболки, сорочки, бейсболки, келихи, пакети, чайники, відерка для льоду) за ціною 0,01 грн. за умови висновку контрактів на суму 1000000 грн. і вище».

Як випливає з приведеного тексту, публічне оголошення умов продажу рекламної продукції перерахованих торгових марок призначене широкому коло осіб, і за однаковою для всіх ціною. Тому вказана в такому публічному оголошенні ціна може бути визнана звичайною, згідно пп. 1.20.3 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Такий же вивід зроблений і на стор. 105 Акту перевірки ГНИ (матеріали справи, т. 2, л. 129).

Як було вказано вище, проведеною експертизою було встановлено, що з представлених для експертизи первинних документів податкового обліку ДП «КВД» (додаток 2 до справжнього висновку) встановлено, що за період, що перевіряється, підприємством були продані по 0,01 грн. рекламні товари з логотипом його торгових марок на загальну суму 3670,63 грн., в т.ч. ПДВ 734,13 грн. Сума ПДВ у вартості придбання таких рекламних товарів складає 212056,12 грн. Різниця між ПДВ сплаченим і ПДВ отриманим складає 211322 грн. (212056 — 734).

Виходячи з викладеного суд вказує, що реалізація всієї алкогольної продукції власного виробництва ДП «КВД» здійснювалася в рамках договору комісії з ТОВ «Торговий дім «Мегаполіс», а не по договорах купівлі-продажу, це не є порушенням умов публічного оголошення, і отже, порушенням пп.1.20.3 п.1.20. ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки укладення договорів саме купівлі-продажу не було обов'язковою умовою публічного оголошення. Тому ціна 0,01 грн. в даному випадку є звичайною ціною, і реалізація рекламних товарів з логотипом торгових марок ДП «КВД» за ціною 0,01 грн. не є порушенням п. 4.1 Закону «Про податок на додану вартість».

Таким чином висновки відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в результаті продажу товарів по цінах нижче звичайних є необґрунтованими.

Крім того в акті перевірки (т. 2, а.с.136) викладений висновок про те, що податок на додану вартість від вартості рекламних і маркетингових послуг і послуг з розміщення інформації, не пов'язаних з господарською діяльністю ДП «КВД», не підлягає включенню в податковий кредит платника.

Матеріали справи свідчать, що такий висновок зроблений на підставі висновків, викладених в пп. 3.1.2 акту перевірки, а саме зазначення факту, що до валових витрат позивача необґрунтовано включені витрати на розміщення рекламних матеріалів по торгові марки ДП «КВД» в газетах і журналах і на їх зовнішню рекламу, вартість послуг з розміщення інформації про торгові марки ДП «КВД», а також вартість маркетингових послуг з просування товарів і стимулювання продажів.

Судом, з урахуванням оцінки матеріалів справи, до яких залучені копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) між виконавцем послуг ООО «Бренд Бенд» і замовником ДП «КВД», доданих до актів ксерокопій рекламних матеріалів про торгові марки продукції Замовника, розташованих в різних журналах, рекламних макетів, фотографій рекламних щитів і бігбордів зовнішньої реклами, встановлених на міських вулицях, з урахуванням експертного висновку, встановлено, що за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р. ТОВ «Бренд Бенд» були надані ДП «КВД» послуги з розміщення рекламних матеріалів у (на суму 3579017 грн., в т.ч. ПДВ 594028 грн.) пресі, послуги зовнішньої реклами (на суму 714808 грн., в т.ч. ПДВ 118640 грн.), послуги з розміщення інформації про торгові марки (на суму 1849697 грн., в т.ч. ПДВ 308283 грн.), а також маркетингові послуги з просування товарів і стимулювання продажів продукції ДП «КВД» (на суму 1044128 грн., в т.ч. ПДВ 174021 грн.).

Відповідно до експертного висновку, загальна сума ПДВ у вартості цих послуг склала 1194972 грн., а не 1148175 грн., як вказано в таблиці на стор. 109 - 112 Акти перевірки (матеріали справи, т. 2, а.с. 133 - 136).

З аналізу положень пп. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податку, нарахованих (сплачених) платником протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника. Право платника на податковий кредит з ПДВ не ставиться в залежність від його права на валові витрати по податку на прибуток. Єдиною умовою для віднесення нарахованих (сплачених) сум ПДВ до податкового кредиту є подальше використання придбаних товарів (робіт, послуг) в операціях оподаткувань в рамках господарської діяльності платника ПДВ.

Основним видом господарської діяльності ДП «КВД» є виробництво і реалізація алкогольних напоїв. Продаж такій продукції обкладається податком на додану вартість. Метою проведення рекламних заходів, розміщення рекламних матеріалів і інформації про будь-яку продукцію, а також замовлення маркетингових послуг з її просування є ознайомлення з рекламованою продукцією можливо більшого числа споживачів, а значить, потенційних покупців цієї продукції. Тому проведення рекламних заходів і маркетингових досліджень має на меті збільшення об'єму операцій оподаткувань саме в рамках господарської діяльності платника — в даному випадку, збільшення об'єму продажів продукції ДП «КВД».

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що висновки відповідача про завищення податкового кредиту на загальну суму 1148175 грн., а також про заниження чистої суми податкових зобов'язань по ПДВ, належній сплаті до бюджету за період, що перевіряється, на суму 1359497 грн. є необґрунтованими.

З огляду на викладене висновки акту перевірки про порушення приписів п. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» спростовуються матеріалами справи.

Викладена позиція суду підтверджується висновками судової економічної експертизи.

У зв’язку з викладеним заперечення відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні адміністративного позову суд оцінює критично і не бере до уваги.

У відповідності до приписів п. 17.1.3 ст. 17. Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на те, що судом встановлено необґрунтованість нарахування відповідачем податкових зобов’язань, неправомірним є і застосування фінансових санкцій до позивача.

З урахуванням встановлення судом необґрунтованості та неправомірності висновків відповідача зроблених в акті перевірки, що стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень, суд робить висновок про протиправність таких податкових повідомлень рішень, в зв’язку з чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 08.11.2010р.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосії №0000022301/0 від 12.01.2009 р.;

- податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосії №0000822301/0 від 10.06.2009р.;

- податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосії №0000812301/2 від 10.06.2009р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Кримський винний дім» Товариства з обмеженою відповідальністю «L`EMPIRE DU VIN» (АР Крим, м. Феодосія, вул. Л. Самаріної, 19) судовий збір у розмірі 6,80грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація