УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Гончара В.П., Євграфової Є.П.,
Кафідової О.В., Колодійчука В.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства Печерської районної в м. Києві ради з утримання житлового господарства «Хрещатик» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, закрите акціонерне товариство «Український страховий дім», про зобов'язання використовувати квартиру за призначенням; за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, журналу «Щастя» про зобов'язання використовувати квартиру за призначенням, виселення та зобов'язання зробити ремонт, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2010 року
в с т а н о в и л а:
КП УЖГ «Хрещатик» на підставі ст. 24 ЖК України звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його порушенням відповідачами вимог ст. 177 ЖК України та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, та просив зобов’язати відповідачів використовувати жиле приміщення – квартиру АДРЕСА_1 за призначенням, а не під офісне приміщення.
Треті особи – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пред’явили до відповідачів самостійний позов, в якому просили зобов’язати відповідачів використовувати жиле приміщення за призначенням, а також виселити орендаря – журнал «Щастя», який на день розгляду справи орендує зазначену квартиру, та зобов’язати відповідачів за власні кошти відремонтувати під’їзд, який пошкоджений орендарями.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2010 року, позов комунального підприємства Печерської районної в м. Києві ради з утримання житлового господарства «Хрещатик» задоволено; позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 використовувати квартиру АДРЕСА_1 за призначенням – для проживання. У позові ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення та зобов'язання зробити ремонт відмовлено.
В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять ухвалені у справі рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга підлягає задоволенні частково з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1.
Задовольняючи первісний позов, суд виходив із того, що вказана квартира, що є жилим приміщенням, власниками тривалий час здається в оренду, проте, всупереч вимогам норм законодавства України не використовується за призначенням, а саме для проживання, а використовується для нежитлових потреб.
При вирішенні вимог третіх осіб в частині виселення юридичної особи –журналу «Щастя» із займаного приміщення суд виходив із того, що позивачами не надано доказів правових підстав перебування вказаної юридичної особи в приміщенні відповідачів.
Щодо вимог третіх осіб про зобов’язання відповідачів зробити ремонт в під’їзді за місцем розташування квартири відповідачів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачами наявності правових підставах покладання такого обов’язку та відсутності доказів на підтвердження факту та обсягу руйнування майна саме діями відповідачів.
З наведеними висновками колегія не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За теоретичним визначенням позов – це матеріально-правова вимога до відповідача з приводу порушеного права, а належними сторонами в цивільному процесі є особа, якій належить право вимоги – позивач та особа, яка повинна відповідати за позовом – відповідач.
Відсутність права на позов у матеріально-правовому розумінні є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.
Право на звернення до суду із вимогою про зобов’язання використовувати квартиру за призначенням позивач КП «Хрещатик» обґрунтувало ст. 24 ЖК України, за якою житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території.
Задовольняючі позов, суд не перевірив чи належить позивачу як підприємству та господарюючому суб’єкту, що надає послуги в галузі житлово-комунального господарства та здійснює контроль за додержанням громадянами правил користування жилими приміщеннями, право на звернення до суду із позовом про зобов’язання використовувати житлове приміщення, що є об’єктом приватної власності, за призначенням.
В силу приписів ст. 15, 30 ЖК України державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду здійснюється Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, а також спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством. На території району, міста, району в місті відповідно до ст. 15 ЖК України державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (ч. 1 ст. 30) здійснюють виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством, цим Кодексом.
Позивач є комунальним підприємством Печерської районної у місті Києві ради. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження можливості від імені останньої здійснювати державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду. З наявних в матеріалах справи копій другої та третьої сторінок Статуту позивача таких повноважень не вбачається.
Суд у порушення вимог ст. 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився із характером спірних правовідносин; не перевірив наявності у позивача п рава на звернення до суду із вимогою про зобов’язання використовувати квартиру за призначенням.
Вирішуючи позов третіх осіб із самостійними вимогами, суд припустився також і порушення ст. ст. 122, 125 ЦПК України, оскільки відповідна ухвала про прийняття зазначеного позову до спільного розгляду із первісним в матеріалах відсутня. Відсутня також в матеріалах справи і ухвала про залучення за позовом третіх осіб журналу «Щастя» як співвідповідача, щодо якого судом ухвалено рішення без виклику в судове засідання та повідомлення про слухання справи.
Апеляційний суд на наведені порушення, що є безумовною підставою для скасування рішення, уваги не звернув, та помилково залишив рішення суду без змін.
Оскільки встановлення наявності у позивача п рава на звернення до суду із вимогою про зобов’язання використовувати квартиру за призначенням має суттєве значення для правильного вирішення спору, враховуючи допущені судами порушення процесуального права, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими та підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: В.П. Гончар
Є.П. Євграфова
О.В. Кафідова
В.М. Колодійчук