У Х В А Л А
12 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Пшонки М.П., Леванчука А.О., Макарчука М.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору дарування гаражу недійсним; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні гаражем, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Донецької області від 1 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні гаражем. Свої вимоги мотивувала тим, що відповідно до договору дарування від 11 серпня 2008 року, укладеного між нею та ОСОБА_5, вона є власником гаража АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_4 незаконно користується вказаним гаражем, просила суд зобов’язати його усунути перешкоди у користуванні гаражем.
У лютому 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору недійсним. Свої вимоги мотивував тим, що укладаючи 11 серпня 2008 року договір, ОСОБА_5, будучи власником гаража АДРЕСА_1 на підставі рішення Північно-Донбаського постійно-діючого Третейського суду від 23 квітня 2008 року, подарувала його ОСОБА_6 Однак, вказане рішення третейського суду скасоване постановою того ж суду від 5 лютого 2009 року. Рішенням Північно-Донбаського постійно-діючого Третейського суду від 17 лютого 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на гараж АДРЕСА_1 відмовлено. ОСОБА_5 була виведена з членів кооперативу «Зв’язник» на підставі заяви від 23 вересня 1999 року за станом здоров’я і замість неї до кооперативу було прийнято ОСОБА_8 У квітні 2007 року за заявою ОСОБА_8 до кооперативу було прийнято ОСОБА_4, який почав користуватись гаражем. Просив визнати недійсним договір дарування гаража від 11 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 6 травня 2009 року вищезазначені позови об’єднані в одне провадження.
У вересні 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні гаражем. Свої вимоги мотивувала тим, що є власником гаража АДРЕСА_1 У зв’язку з тим, що ОСОБА_4 без законних на те підстав користується вказаним гаражем, поміняв в ньому замки, просила суд зобов’язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ним.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 17 вересня 2009 року позови ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 об’єднані в одне провадження.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 29 вересня 2009 року до участі у справі в якості співвідповідача за позовами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залучено ОСОБА_7
Справа розглядалась судами неодноразово.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 19 квітня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача залучено громадську організацію «Об’єднання власників гаражів «Анастасія».
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 22 вересня 2010 року задоволено клопотання представника ОСОБА_6, у зв’язку з чим позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні гаражем залишено без розгляду.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 22 вересня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 1 грудня 2010 року скасовано рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 вересня 2010 року. ОСОБА_4 в задоволенні позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування ухваленого рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_4 без законних підстав користується гаражем АДРЕСА_1, який в свою чергу належить на праві власності ОСОБА_5, у зв’язку з чим зобов’язав ОСОБА_4 звільнити вказаний гараж.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду Донецької області від 1 грудня 2010 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Донецької області від 1 грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Пшонка М.П. Леванчук А.О. Макарчук М.А.