Головуючий у 1 інстанції - Полєно В.С
Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2011 року справа №1205/2а-210/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Компанієць І.Д.
суддів Гаврищук Т.Г. , Білак С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 03 березня 2011 року у справі №2а-1205/1210/2011 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про виплату щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни”-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з заявою про визнання неправомірною бездіяльності УПФУ в Білокуракинському районі Луганської області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст..6 Закону України «про соціальний захист дітей війни» за 2010 рік; про зобов’язання відповідача нарахувати та сплатити підвищення до пенсії згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2010 року по 31.01.2011 року з урахуванням виплачених сум.
Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 03 березня 2011 року позов задоволено.
Зобов'язано УПФУ у Білокуракинському районі Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії позивачу як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.08.2010 по 31.01.2011 року.
Відповідач не погодився з постановою, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не зазначення кінцевої дати , до якої має здійснюватися позивачу виплати відповідно до Закону. Також суд першої інстанції порушив норми матеріального права, не взяв до уваги, що дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2007р. було відновлено 09.07.07р., проте урядом не прийнято жодного підзаконного акту на виконання ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. В 2008р. на виконання зазначеної статті була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на підставі якій позивачу здійснені виплати підвищення до пенсії.
Відповідно до ч.8 ст.183-2 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції повинна бути залишена без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цими законами, на 2007 та 2008 роки було зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, а також рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо визнання неправомірною бездіяльності УПФУ в Білокуракинському районі Луганської області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст..6 Закону України «про соціальний захист дітей війни» за період з 01.08.2010 по 31.01.2011 року ; та про зобов’язання відповідача нарахувати та сплатити підвищення до пенсії згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період часу з 01.08.2010 по 31.01.2011 року з урахуванням виплачених сум.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги заперечення відповідача, що позивачці правильно виплачується підвищення до пенсії як «дитині війни» у відповідності до вимог Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 03 березня 2011 року у справі №2а-1205/210/2011 – залишити без задоволення.
Постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 03 березня 2011 року у справі №2а-1205/210/2011– залишити без змін.
Відповідно до пункту 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.Д.Компанієць
Судді: Т.Г. Гаврищук
С.В.Білак