Головуючий у 1 інстанції - Афанасьєва Ю.О.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року  справа №2а-536/10/0511            

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів  Василенко Л.А. ,  Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Дебальцеве Донецької області на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області  від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-536/10/0511 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Дебальцеве Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 08 листопада 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Дебальцеве Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії задоволено. Визнані дії відповідача протиправними та зобов’язано здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04.04.2010 р. з урахуванням фактично здійснених виплат.

Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати  в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ст. 7 Закону Країни «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не з Бюджету Пенсійного Фонду України, а тому Пенсійний Фонд України є неналежним відповідачем в цій  справі. Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги не зазначив кінцевої дати здійснення виплат.  

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється  в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги,  здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія   суддів  дійшла  до висновку,   що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003  року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд першої інстанції, задовольняючі позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що позивач має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції положень статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки вона регулює питання походження коштів на здійснення відповідних виплат, а не орган, на який покладено обов’язок цих виплат.

Колегія суддів не приймає зауваження апелянта щодо невизначеності кінцевої дати задоволених вимог, оскільки судом першої інстанції встановлено порушення прав позивача на день ухвалення судового рішення, а оскільки КАС України передбачено відновлення порушеного права, а не того, що може бути порушено в майбутньому, тому дата, по яку повинний бути здійснений перерахунок уточненню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу, є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Дебальцеве Донецької області – залишити без задоволення.

Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області  від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-536/10/0511 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Дебальцеве Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Ухвала суду  апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів          М.М. Гімон

                    Л.А. Василенко

          О.В. Карпушова