Головуючий у 1 інстанції - Гашинський М.А.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2011 року справа №2а-253/11/1225
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Сватівському районі Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 21 лютого 2011 року у справі № 2а-253/11/1225 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 21 лютого 2011 року у справі № 2а-253/11/1225 позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії, як інвалідам 2 групи за період з 12.01.2005 року в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, задоволено частково. Визнано дії відповідача незаконними та зобов’язано зробити перерахунок доплати та сплатити утворену заборгованість ОСОБА_2, ОСОБА_3 з 12.01.2005 року та ОСОБА_4 з 18.03.2005 року виплату підвищення до пенсії в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідний період.
Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що його дії при розрахунку та виплаті пенсії позивачу відповідали вимогам діючого на той час законодавства, а саме Постанові КМУ від 03.01.2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». Також судом першої інстанції не було враховано того, що з 01.01.2006 року у зв’язку з внесенням змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розмір надбавки інваліду війни 2 групи складає 40 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, однак суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги без зазначення кінцевої дати здійснення перерахунку пенсії позивачу. Також апелянт посилається на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом.
Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз.4 частини восьмої статті 183-2 КАС України апеляційна скарга розглянута в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачі є інвалідами війни 2 групи, перебувають на обліку відповідача та отримують пенсію по інвалідності.
Частиною 3 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту» (в редакції що діяла з 01.01.2005 по 01.01.2006) визначено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачі фактично просять суд відновити їхнє право на отримання підвищення до пенсії як інвалідом війни 2 групи з розрахунку 350 % мінімальної пенсії за віком, яка розраховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленої на момент виплат за період з 12.01.2005 року відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту».
З 01.01.2006 року на підставі Закону України № 2939 від 05.10.2005 року «Про внесення змін в Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту» положення зазначеної частини ст. 13 було викладено в іншій редакції, а саме передбачено що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, позивачі мали право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 13 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту» до 01.01.2006 року.
В той же час, вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача за межами передбаченого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з посиланням на статтю 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в якій зазначено, що нараховані суми пенсій, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більше як за три роки перед звернення за одержанням пенсії, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки з 1 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058-ІV. Відповідно до п.16 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років (Пункт розділу XV доповнено абзацом другим згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005).
Відповідно до статті 46 Закону № 1058-ІV виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що її призначає і виплачує. Оскільки у правовідносинах, що є предметом розгляду у цих справах, нарахування спірних сум відповідачами не здійснювались, підстави для застосування статті 46 Закону № 1058-ІV відсутні..
Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивачів про зобов’язання відповідача зробити донарахування та перерахунок призначеного щомісячного підвищення до пенсії, встановивши його, як інваліду війни 2 групи в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком заявлені з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду, оскільки позивачі в позові не просять поновити строк звернення до суду та жодних поважних причин його пропуску не наводять.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні справи припустив порушення норм матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та залишення позову без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 99, 100, 183-2, 195, 198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Сватівському районі Луганської області – задовольнити частково.
Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 21 лютого 2011 року у справі № 2а-253/11/1225 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – скасувати.
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
О.В. Карпушова