Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 року справа №2а-28295/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Шишова О.О.
суддів Сіваченка І.В. , Дяченко С.П.
при секретарі судового засідання: Ковальчук Г.Л.
За участю:
представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року по справі № 2а-28295/10/0570 за позовом
Закритого акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень; зобов’язання повернути сплачені кошти, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволені частково. Провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Східної митниці від 01 листопада 2010 року №11-29/10192 щодо неможливості застосування митної вартості товару, заявленої ЗАТ «НКМЗ» у вантажній митний декларації від 06 серпня 2010 року №700020001/2010/005568 закрито. В іншій частині позовні вимоги задоволені. Визнано протиправним та скасовано рішення Східної митниці від 16 серпня 2010 року №700020001/2010/000079/1 про визначення митної вартості товару у сумі 42 636 (сорок дві тисячі шістсот тридцять шість) гривень 00 доларів США. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (ідентифікаційний код – 05763599; 84305, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, б.5; поточний рахунок №26006190409001 в Краматорській філії ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 335548) надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 6 932 (шість тисяч дев’ятсот тридцять дві) гривні 11 (одинадцять) копійок.
З постановою суду першої інстанції не погодилася Східна митниця та звернулася з апеляційною скаргою у якій вказала, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права. В апеляційній скарзі зазначили, що суд першої інстанції неправомірно не взяв до уваги, що підприємство не підтвердило митну вартість товару та не надало витребувані документи. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.
Представник Східної митниці у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.
Представники ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» у судовому засіданні просили залишити постанову суду першої інстанції без змін а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник Головного управління Державного казначейства в Донецькій області у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Колегія суддів вважає розглянути справу без участі нез’явившейся особи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ЗАТ «НКМЗ» зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області у якості юридичної особи з 01.04.1994р., про що зазначено у Свідоцтві Серія А00 №606007, ідентифікаційний код юридичної особи – 05763599.
ЗАТ «НКМЗ» подано до Східної митниці вантажну митну декларацію від 06.08.2010р. № 700020001/2010/005568 та декларацію митної вартості від 06.08.2010р 700020001/2010/005568, якою визначило митну вартість товару – плавиковошпатовий концентрат металургійний марки ФК-85, ГОСТ 29220-91 вагою брутто 129 200 кг (надалі – плавиковий шпат ФК-85) на загальну митну вартість 38 243,20 доларів США (301773,00 грн. за курсом НБУ).
Зазначений товар придбаний за Контрактом № 029/4378-09 від 08.08.2009 року, укладеного між «EDILARIS» (Литва) в якості продавця, та ЗАТ «НКМЗ», в якості покупця, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує згідно специфікацій, на загальну орієнтовну суму контракту 300 000,00 доларів США. Умови поставки – DDU – станція Шпичкино Донецької залізниці.
Відповідно до Специфікації №4 від 31.05.2010р. до зазначеного контракту продавець продає 420 (± 10 %) тон плавиковий шпат ФК-85 по ціні 296,00 доларів США за тону на загальну суму 124 320,00 доларів США., строк поставки 210 тон – липень 2010р., 210 тон – серпень 2010р.
Згідно відміток відповідача-1 на декларації митної вартості №700020001/2010/005568 для визначення митної вартості товару необхідне надання додаткових документів, а саме: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; відповідна бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
У зв’язку із неможливістю надання вказаних документів, відповідачем-1 прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №700020001/2010/000079/1, яке прийняте 16.08.2010р., відповідач-1 визначив митну вартість на плавиковий шпат ФК-85 у розмірі 42 636,00 доларів США (за 129 200 кг.).
16.08.2010р. Відповідач-1 виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700020001/0/00099, з якої вбачається, що товари не підлягають митному оформленню з таких причин: у зв’язку із неможливістю декларантом надати додаткові документи щодо підтвердження заявленої митної вартості у відповідності до п. 11 Постанови кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766.
При цьому зазначено, що прийняття митної декларації та пропуск товарів через митний кордон України може бути здійснено за умови подання нової ВМД з урахуванням рішення про визначення митної вартості товарів від 16.08.2010р. №700020001/2010/000079/1.
У зв’язку із зазначеним, позивачем подана нова ВМД № 700020001/2010/006058 від 21.08.2010р., в якій зазначив ціну товару у розмірі 301 750,31 грн. та відкориговану загальну ціну товару у розмірі 336 410,83 грн., з урахуванням рішення про визначення митної вартості товарів №700020001/2010/000079/1.
Позивач звернувся до Східної митниці із листом від 20.08.2010р. 3 026/1507, яким просив дозволити випуск у вільний обіг товару - плавикового шпату ФК-85 під зобов’язання декларанта, та визначив обраний вид гарантійних зобов’язань – сплата митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митим органом.
На вказане звернення листом від 21.08.2010р. №11-29/7304 відповідачем-1 була надана відповідна згода та товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов’язання – сплата до державного бюджету суми податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно із митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
Листом від 07.09.2010р. № 11-29/7835 Східна митниця витребувала у позивача додаткові документи, відповідно до яких може бути підтверджена митна вартість, заявлена декларантом, а саме: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини; прибуткові (товарні) накладні (ордери); платіжні документи, що підтверджують факт оплати за імпортований товар (банківські виписки, платіжні доручення); оборотно-сальдові відомості за рахунками 201/281, 312, 632 за поточний квартал.
Супровідним листом від 17.09.2010р. №026/1625 позивач надав до Східної митниці витребуванні документи, а саме:
- копія договору з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість, яких визначена між UAB «EDILARIS» та «Эи БИ АЙ»;
- копія рахунку про здійснення платежів третім особам № 031329956 від 05.08.2010р.;
- калькуляція фірми-виробника товару б/н від 10.06.2010р.;
- оригінал висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №2121 від 25.08.2010р.;
- копія прибуткового ордеру № 1015 від 27.08.2010р.;
- платіжне доручення 3 528 від 20.08.2010р.;
- виписка з банківського рахунку від 20.08.2010р.;
- оборотно-сальдова відомість за рахунком 632 за період з 01.07.2010р. по 15.09.2010р.
Також зазначено, що інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару не може бути надана, тому що матеріал не є біржовим.
Вказаний лист із зазначеними документами отриманий відповідачем-1 20.09.2010р., про що мається відповідна відмітка на його копії.
08.11.2010р. ЗАТ «НКМЗ» отримано лист відповідача-1 від 01.11.2010р. №11-29/10192, у якому зазначено, що на той час, додаткові відомості, після митного оформлення, щодо підтвердження митної вартості, заявленої декларантом, позивачем до східної митниці не надано. На підставі наведеного прийнято рішення щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом.
У суді першої інстанції вказані обставини сторонами не спростовувалися.
Позивач зазначає, що у зв’язку із наведеним, підприємство сплатило понад раніше задекларований розмір податок на додану вартість у сумі 6 932,11 грн.
Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Відповідно до статті 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.
Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.
Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
Після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.
Згідно ст. 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Пунктом 15 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»,затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р., встановлено, що у випадках, передбачених статтею 264 Митного кодексу України, декларант має право звернутися до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку.
Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку встановлюється Держмитслужбою.
Механізм реалізації права декларанта, що заявляє митну вартість, згідно з положеннями статті 264 Митного кодексу України і пункту 15 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження визначає «Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» затвердженого наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 р. N 230 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 березня 2008 р. за N 259/14950.
Пунктом 6 зазначеного Порядку встановлено, що гарантійні зобов'язання надаються декларантом шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, або надання гарантії уповноваженого банку.
Відповідно до п. 13 «Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» встановлено, що декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.
Згідно п. 14 вказаного прядку встановлено, що митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.
Судом встановлено, що на виконання п. 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару Позивач подав Відповідачу-1 всі витребувані листом від 07.09.2010р. №11-29/7835 документи, крім оборотно-сальдових відомостей по рахункам 201/281,312, а також інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини; прибуткові (товарні) накладні (ордери).
При цьому, інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини не була надана у зв’язку із тим, що товар - плавиковий шпат ФК-85 не є біржовим.
У наданих запереченнях відповідач-1 посилається на ненадання до Східної митниці оборотно-сальдових відомостей за рахунками 201/281, 312 що на думку відповідача-1 унеможливлює перевірку оприбуткування товару на підприємстві, руху коштів в іноземній валюті на рахунках суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Натомість, представником відповідача-1 у судовому засіданні наданий лист позивача вхід №029/1106 від 15.09.2010р. «Щодо поставки ТМЦ по ВМД 700020001/2010/006058» із відображенням рахунку 632 із зазначення кореспондуючих рахунків 201 – сировина та матеріали, 209 (2095) – транспортно-заготівельні видатки, 371 (3712, 37141) – розрахунки за виданими авансами та розрахунки за виданими авансами за виконані роботи (послуги).
У відповідності до Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. 291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N 893/4186, встановлено наступне.
За кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо.
На субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги"
Рахунок 31 "Рахунки в банках" призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку, які можуть бути використані для поточних операцій.
За дебетом рахунку 31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів, за кредитом - їх використання.
Субрахунки 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" та 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті" призначені для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.
На рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами" ведеться облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями.
За дебетом рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами" відображається виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом - її погашення чи списання.
На субрахунку 371"Розрахунки за виданими авансами" ведеться облік авансів, наданих іншим підприємствам.
За дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.
На субрахунку 201 "Сировина й матеріали" відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні (забудовники облік будівельних матеріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 "Будівельні матеріали"). На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовуються підрядними будівельними організаціями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.
На рахунку 28 "Товари" ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.
На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 "Товари" застосовується для обліку будь-яких виробів матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.
Постачальницькі, збутові, торгові підприємства та організації на рахунку 28 "Товари" ведуть облік також покупної тари і тари власного виробництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих чи господарських потреб і облік якої ведеться на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи" чи 20 "Виробничі запаси".
На субрахунку 281 "Товари на складі" ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.
Рух коштів в іноземній валюті на рахунку позивача підтверджується наданою до відповідача випискою з банківського рахунку від 20.08.2010р.
Таким чином, Позивачем, відповідно до ч.1 ст. 264 Митного кодексу України, була заявлена митна вартість товарів і були подані відомості про її визначення, які базувались на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У листі відповідача-1 від 01.11.2010р. №11-29/10192 яким повідомлено про прийняття рішення щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом, не зазначено які саме додаткові відомості не надані позивачем.
Позивачем митна вартість товару визначалась за першим методом – за ціною договору (контракту).
Відповідачем-1 митна вартість визначена на підставі довідкової інформації ЄАІС ДМСУ, що вбачається із рішення про визначення митної вартості товарів від 16.08.2010р. №700020001/2010/000079/1.
Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.
Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Стаття 260 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.
Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
· за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції");
· за ціною договору щодо ідентичних товарів;
· за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
· на основі віднімання вартості;
· на основі додавання вартості (обчислена вартість);
· резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Судом встановлено, що декларантом були надані митному органу усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару - плавиковий шпат ФК-85 за ВМД № 700020001/2010/006058.
Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.
Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.
Відповідно до п. 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов’язаний подати наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Пунктом 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження», передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.
Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як суд зазначив вище, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу застосувати митну вартість, заявлену позивачем. Відповідач-1 не навів переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару.
Також, слід зазначити, що згідно наданого позивачем до Східної митниці висновку Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 25.08.2010р. №2121, рівень ціни на плавиковий шпат ФК-85 (ГОСТ 29220-91) у розмірі 296,00 доларів США за тону, на умовах DDU – станція Шпичкино, Україна, що імпортується згідно Специфікації №4 від 31.05.2010р. до Контракту № 029/4378-09 від 08.08.2009 року, відповідає поточній кон’юнктурі ринку.
Згідно п. 14 «Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження» встановлено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неповного подання документів зобов'язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.
Відповідно до частини 3 статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Як зазначалось вище, законодавець в ст. 266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідачем-1 не надано суду доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів, з урахуванням наданих супровідним листом від 17.09.2010р. №026/1625 документів, та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
Стаття 266 Митного кодексу Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Отже, фактично митним органом обов'язкові консультації з декларантом проведені не були, що дає суду підстави для висновку, що митним органом були порушені вимоги митного законодавства щодо проведення обов'язкових консультацій з декларантом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності із статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
У відповідності з п. 3.5 «Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення», затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за № 64/11938, встановлено, що кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету. Податок на додану вартість у контексті вимог статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» є загальнодержавним податком, який зараховується до Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 1.2 «Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення», надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.
Відповідно до пункту 8 «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.07.2007 року за № 618, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.
Із ВМД № 700020001/2010/006058 від 21.08.2010р. вбачається, сума у розмір 6 932,11 грн. сплачена позивачем у повному обсязі, про що мається відповідна відмітка східної митниці на вказаній ВМД, та проти чого не заперечує представник відповідача-1.
Оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної відповідачем-1 за шостим методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), ЗАТ «НКМЗ» сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.
Відповідно до пункту 6 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Повний текст рішення складений 25 березня 2011 року.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року по справі № 2а-28295/10/0570 – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року по справі № 2а-28295/10/0570 – залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк – до 5 днів.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий О.О.Шишов
Судді І.В.Сіваченко
С.П.Дяченко