У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
Пшонки М.П., Леванчука А.О., Макарчука М.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Сакської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 9 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 5 грудня 2008 року між ним і відповідачем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за умовами якого він сплатив відповідачу 13 900 грн., що складає вартість цієї земельної ділянки згідно з експертної оцінки, а відповідач передав йому цю земельну ділянку з правовстановлюючими документами. Але до теперішнього часу останній чинить перешкоди у нотаріальному посвідченні цього договору. Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати дійсним вищезазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки та визнати право власності на неї.
Заочним рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 9 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права .
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_4, оскільки відповідно до ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.
Тобто момент вчинення таких правочинів пов’язується з державною реєстрацією, тому спірний договір не є укладеним і не створює прав і обов’язків для сторін.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Виходячи з наведеного, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, заочне рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 9 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Пшонка М.П. Леванчук А.О. Макарчук М.А.