У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Євграфової Є.П., Леванчука А.О.,
Журавель В.І., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 22 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
12 серпня 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що прописаний та проживає в квартирі АДРЕСА_1 у м. Севастополі. Крім нього у зазначеній квартирі прописані, але з 2003 року не проживають, оскільки виїхали до Російської Федерації: колишня дружина ОСОБА_4, її дочка від першого шлюбу ОСОБА_6, а також дочка позивача від першого шлюбу ОСОБА_5 Точна адреса їх проживання позивачу невідома. Вважає, що прописка відповідачів у зазначеній квартирі порушує його права як наймача житлового приміщення, оскільки особисто йому доводиться здійснювати квартирну плату і оплату комунальних послуг.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 25 серпня 2005 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, у березні 2010 року ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя АР Крим від 1 квітня 2010 року поновлено ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 25 серпня 2005 року.
2 квітня 2010 року до Апеляційного суду м. Севастополя АР Крим від ОСОБА_3 надійшла заява про відмову від позовних вимог про визнання його дочки ОСОБА_5 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя АР Крим від 22 квітня 2010 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 25 серпня 2005 року в частині визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 у м. Севастополі скасовано, провадження в цій частині закрито. Апеляційне провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_7, яка не брала участі у розгляді справи, подала касаційну скаргу.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушує питання про скасування постановленої ухвали суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 у м. Севастополі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є наймачем вказаної квартири, а відповідачі з 2002 року, тобто більше шести місяців в ній не проживають, переїхавши в інше місце проживання, забравши всі свої речі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що, оскільки позивач відмовився від позову в частині визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням і така відмова не суперечить закону, і не обмежує прав, законних інтересів інших осіб, відповідно до ст. 310 ЦПК України це є підставою для скасування рішення із закриттям провадження у справі.
Однак, вказаного висновку суд дійшов помилково з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
Приймаючи відмову від позову ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що така відмова не обмежує прав і законних інтересів інших осіб з огляду на наступне.
Із апеляційної скарги ОСОБА_5 вбачається, що вона у вересні 2005 року була виписана з квартири АДРЕСА_1 за рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 25 серпня 2005 року, а зазначена квартира вже належить іншим особам (а.с. 29).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 14 грудня 2009 року ОСОБА_8 купив у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 62).
Згідно договору від 24 грудня 2009 року про внесення змін до договору купівлі-продажу від 14 грудня 2009 року покупцем вказаної вище квартири є ОСОБА_7 (а.с.63).
Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги та не з’ясував питання про те, кому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 та чи мав право ОСОБА_3 подавати заяву про відмову від позовних вимог про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою № 51, буд. 14-б по вул. Істоміна у м. Севастополі, не будучи в той час її власником.
Оскільки порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 22 квітня 2010 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
А.О. Леванчук
Т.О. Писана