У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,
Завгородньої І.М., Макарчука М.А.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3, зацікавлена особа – відділ по забезпеченню діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання ОСОБА_4 недієздатним, призначення опіки та опікуна за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що її чоловік – ОСОБА_4, з яким вона перебуває у шлюбі з 1988 року, неодноразово знаходився на лікуванні у психоневрологічних лікарнях, що підтверджується відповідними довідками. У квітні 2005 року його ввели в оману і він видав на ім’я ОСОБА_5 довіреність на право розпоряджатися долею у статутному фонді ТОВ «Автолюкс», де він був засновником, в подальшому долю було продано, про що заявниці стало відомо тільки зараз. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_3 просила задовольнити заяву.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2010 року заяву задоволено, визнано ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, недієздатним з 1 жовтня 2003 року.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2010 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_3, районний суд виходив із того, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 16 червня 2010 року №601 ОСОБА_4 страждає хронічним, стійким психічним розладом і не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час підписання довіреності від 14 квітня 2005 року, тому визнав його недієздатним з 1 жовтня 2003 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 проживає за межами України, є громадянином Німеччини разом із дружиною, заявницею у справі, тому на підставі ст. 236 ЦПК України питання про визнання його недієздатним повинно вирішуватися за місцем проживання цієї особи.
Проте такий висновок суду апеляційної інстанції є передчасним, оскільки як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у Казахстані (а. с. 6). Уклав із заявницею шлюб у 1988 році, що підтверджується свідоцтвом про одруження, видане РБ РАГС м. Алма-Ати Казахської СРС (а. с. 7).
У довіреності від 14 квітня 2005 року на право розпоряджатися долею у статутному фонді ТОВ «Автолюкс», де він був засновником, видану на ім’я ОСОБА_5, зазначено, що ОСОБА_4 є громадянином Німеччини (а. с. 8).
У порушення вимог ст. ст. 212, 213, 215 ЦПК України суд не надав належної оцінки вищевказаним обставинам справи і вимог закону, не встановив, де ж фактично проживає ОСОБА_4, його громадянство, не дав відповідним фактам правової оцінки.
З огляду на наведене, суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2010 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Н.А. Горелкіна
Є.П. Євграфова
І.М. Завгородня
М.А. Макарчук