У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,
Леванчука А.О., Писаної Т.О.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю торговельна компанія «Полісся-продукт» (далі – ТОВ ТК «Полісся-продукт»), треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 січня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія ОСОБА_4, який знаходився у трудових відносинах із ТОВ ТК «Полісся-продукт». Позивач після неодноразових уточнень і змін просив стягнути у солідарному порядку з відповідачів на його користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 115 920 грн. 32 коп. матеріальної шкоди, 5 тис. грн. моральної шкоди, судові витрати.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 6 грудня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ТК «Полісся-продукт» на користь ОСОБА_3 115 920 грн. 32 коп. матеріальної шкоди, 1 500 грн. моральної шкоди, 3 284 грн. 40 коп. за проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, 500 грн. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, 1 744 грн. 20 коп. за проведення судової автотоварознавчої експертизи, 1 тис грн. витрат на допомогу адвоката, всього 125 172 грн. 91 коп.; у решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 13 січня 2011 року рішення районного суду скасовано, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що у позовній заяві ОСОБА_3 після неодноразових уточнень просив стягнути спричинену йому матеріальну та моральну шкоду з ТОВ ТК «Полісся-продукт», яке вважав належним відповідачем у справі, а власник автомобіля МАЗ, яким керував відповідач ОСОБА_4, - ОСОБА_6 участі у справі не приймав.
Проте до таких висновків апеляційний суд дійшов із порушенням норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 119 ЦПК України, викладаючи зміст позовної заяви, дійсно саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Проте суд як державний орган, на який покладено обов’язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов’язаний визначити суб’єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів (ст. 33 ЦПК України).
Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 6 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 січня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
А.О. Леванчук
Т.О. Писана